ЗагальнеІсторіяНаука і технікаОб'єктиНорми та стандартиВидавнича діяльністьСпівпрацяЯк нас знайти
Основні напрямкиАтестаціяВчена радаНауково-технічна радаВітчизняна діяльністьМіжнародна діяльністьКандидатські дисертаціїДокторські дисертаціїМонографії
Докторські дисертації
Захист Прізвище та ініціали автора, тема дисертації
1967
Сосис П.М.
Построение систем алгоритмов в строительной механике.
1969
Лисицин Б.М.
Метод определяющих состояний и его приложение к решению некоторых основных классов задач теории упругости.
1972
Фотиева Н.Н.
Расчет обделок тоннелей некругового очертания.
1978
Городецкий А.С.
Приложение метода конечных элементов к физически нелинейным задачам строительной механики.
1978
Гуляев В.И.
Численный анализ деформирования оболочек в неклассической и классической постановках.
1978
Здоренко В.С.
Развитие численных методов исследования прочности и устойчивости стержневых и тонкостенных железобетонных конструкций во времени.
1978
Шимановский В.Н.
Исследование несущих элементов и некоторых линейно-протяженных и пространственных висячих систем.
1983
Гордеев В.Н.
Оптимизация строительных металлических конструкций в системах автоматизированного проектирования.
1987
Перельмутер А.В.
Теория систем с односторонними связями.
1990
Дехтярюк Е.С.
Сложные режимы установившихся нелинейных колебаний пластин и оболочек.
1992
Гайдайчук В.В.
Пружне деформування та коливання просторово-викривлених гнучких стрижнів.
1992
Шимановский А.В.
Прочность и устойчивость несущих элементов висячих систем (упругих и пластических нитей конечной жесткости).
1995
Оглобля А.И.
Напряженно-деформированное состояние и устойчивость трехслойных конструкций с учетом расслоений.
1996
Королев В.П.
Конструктивные, технологические и эксплуатационные факторы долговечности стальных конструкций в коррозионных средах.
2000
Голоднов А.И.
Предельное состояние стальных колонн и балок при наличии остаточных напряжений.
2001
Цихановський В.К.
Деформування висячих і пневмонапружених оболонок із урахуванням геометричної та фізичної нелінійності.
2016
Колесниченко С.В.
Технологическая безопасность строительных стальных конструкций.
2020
Гибаленко А.Н.
Методология нормирования коррозионной стойкости и долговечности металлоконструкций в расчетах по предельным состояниям.
ЗагальнеІсторіяНаука і технікаОб'єктиНорми та стандартиВидавнича діяльністьСпівпрацяЯк нас знайти
Основні напрямкиАтестаціяВчена радаНауково-технічна радаВітчизняна діяльністьМіжнародна діяльністьКандидатські дисертаціїДокторські дисертаціїМонографії
Фото
ГІБАЛЕНКО Олександр Миколайович
У 1976 році закінчив Донецький будівельний технікум, у 1985 році – Макіївський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво».
Висококваліфікований фахівець у галузі раціонального конструювання металевих конструкцій на основі впровадження заходів первинного і вторинного захисту будівельних об’єктів від корозії. У 1993 році в Одеському інженерно-будівельному інституті захистив кандидатську дисертацію, а в 2016 році в Полтавському національному технічному університеті – докторську дисертацію. У 2020 році отримав вчене звання професора кафедри «Архітектура».
Працював у Донбаській національній академії будівництва і архітектури доцентом кафедри металевих конструкцій, а потім головним інженером науково-випробувальної лабораторії «Антикор-Дон».
З 2005 року працював в Українському інституті сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського головним інженером, а потім директором Донбаського центру технологічної безпеки.
Фото
КОЛЕСНІЧЕНКО Сергій Володимирович
Народився у 1960 році. У 1983 році закінчив Макіївський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». У 1991 році захистив кандидатську, а в 2016 році – докторську дисертацію.
Висококваліфікований фахівець у галузі безпечної експлуатації будівельних сталевих конструкцій в умовах вичерпання проєктного ресурсу. З 2006 до 2014 року працював в інституті на посаді заступника директора з питань науки та головним інженером Донбаського центру технологічної безпеки.
З січня 2015 року обіймає посаду проректора з наукової роботи і міжнародних зв’язків Донбаської національної академії будівництва і архітектури у містах Краматорськ й Івано-Франківськ, куди у 2022 році перебазувалась академія внаслідок відкритої збройної агресії з боку Російської Федерації проти України.
Відмінник освіти України (2001), відмінник енергетики України за виконання робіт із відновлення Вуглегірської ТЕС (2013).
Сергій Володимирович – автор більше ніж 50-ти наукових публікацій, зокрема, 4-х патентів і 3-х державних будівельних норм і стандартів України.
Фото
ЦИХАНОВСЬКИЙ Валентин Костянтинович
Народився у 1937 році. У 1956 році закінчив Київський гірничий технікум за спеціальністю «Шахтне будівництво». З 1956 до 1971 року працював прохідником, гірничим майстром, будівельним майстром і виконробом. У 1975 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Висококваліфікований спеціаліст у галузі розрахунків та дослідження просторових нелінійно деформівних конструкцій, доктор технічних наук (1999), професор (2005), дійсний член Академії будівництва України (2011).
Після закінчення вищого навчального закладу працював у Проблемній науково-дослідній лабораторії тонкостінних просторових конструкцій Київського інженерно-будівельного інституту, де послідовно обіймав посади інженера, молодшого наукового співробітника, старшого наукового співробітника, провідного наукового співробітника та завідувача відділу.
У 1981 році закінчив аспірантуру при кафедрі будівельної механіки і захистив дисертацію «Дослідження напружено-деформованого стану м’яких оболонок методом скінченних елементів» на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.
У 1999 році захистив дисертацію «Деформування висячих і пневмонапружених оболонок із урахуванням геометричної та фізичної нелінійності» на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук.
З 2002 року працював завідувачем кафедри реконструкції аеропортів та автошляхів Національного авіаційного університету та за сумісництвом головним науковим співробітником в інституті «УкрНДІпроектстальконструкція імені В.М. Шимановського».
Його наукові дослідження пов’язані з вивченням процесів нелінійного деформування, формозмінення та складкоутворення оболонкових конструкцій великопрогонових покриттів унікальних споруд, зокрема, м’яких і висячих оболонок. Виконав чисельні дослідження деформування полегшених аеродромних покриттів на пружній основі.
Автор понад 170 наукових праць, у тому числі, 12 монографій та 3 авторських свідоцтва на винаходи. Учасник понад 30 наукових конференцій.
Валентин Костянтинович помер у 2012 році.
Фото
Нарис
СОСІС Петро Мойсейович
Народився у 1918 році. У 1940 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Відомий фахівець із питань будівельної механіки й автоматизації розрахунків, доктор технічних наук (1967), учасник і інвалід війни.
Після лікування тяжкого поранення, яке він одержав у 1943 році, навчався в аспірантурі в Київському інженерно-будівельному інституті, де захистив кандидатську дисертацію (1951), у якій замість відомого методу Харді Кроса запропонував більш ефективний метод перерозподілу деформацій.
Працюючи у проєктній конторі «Проектстальконструкція», а потім – в інституті з 1951 до 1964 року, спеціалізувався на виконанні розрахунків для таких об’єктів, як рекордний за розмірами радіотелескоп у м. Серпухові та телевізійна башта у м. Ленінграді. Запропонував просту алгоритмічну мову для виконання розрахунків на клавішних обчислювальних машинах, був активним популяризатором використання алгоритмічної мови АЛГОЛ-60.
З 1964 року і до кінця життя працював в інституті КиївЗНДІЕП, де захистив докторську дисертацію. Має понад 30 наукових публікацій, у тому числі, 6 монографій, серед яких «Алгоритмический язык АЛГОЛ-60 и применение его в строительной механике», «Статически неопределимые системы. Построение и развитие алгоритмов».
Петро Мойсейович помер у 1968 році.
Фото
ЛИСИЦИН Борис Михайлович
Народився у 1932 році У 1955 році закінчив Київський автомобільно-дорожній інститут, доктор технічних наук (1971), професор (1972). Відомий спеціаліст у галузі будівельної механіки і прикладної математики.
Працював у Київській філії інституту «Союздорпроект», потім у Київському автомобільно-дорожньому інституті, де очолював кафедру будівельної механіки і обчислювальної математики, та в Національному авіаційному університеті – професором кафедри комп’ютерних технологій будівництва.
У 1987–1989 роках працював в інституті «УкрНДІпроектстальконструкція» на посаді заступника директора з наукової роботи. Наукові дослідження пов’язані з розробкою методів розв’язання задач математичної фізики, проблем механіки твердого тіла, теорії залізобетонних конструкцій, теорії автоматизації управління. Автор багатьох наукових публікацій, серед яких – монографії «Вычислительная техника в инженерных и экономических расчетах» (1984), «Математические методы и технические средства системы автоматизированного проектирования» (1987), «Розрахунок та проектування будівельних конструкцій та споруд» (2003), «Моделирование строительных конструкций» (2006).
Фото
ФОТІЄВА Ніна Наумівна
Народилась у 1936 році. Закінчила Київський державний університет (1958). З 1958 до 1963 року працювала в проєктній конторі «Проектстальконструкція» на посадах інженера і старшого інженера, де виконувала розрахунки висотних споруд.
Відомий фахівець із геомеханіки – основоположник механіки підземних споруд, доктор технічних наук (1972), професор (1982), лауреат Премії Ради Міністрів СРСР (1991).
З 1963 до 1979 року працювала у Московському НДІ основ і підземних споруд молодшим, а потім старшим науковим співробітником. З 1979 року очолювала кафедру механіки матеріалів у Тульському політехнічному інституті.
Автор більш ніж 250 наукових публікацій у 28 країнах світу, зокрема, 4-х монографій: «Расчет обделок тоннелей некругового поперечного сечения (1974), «Расчет крепи подземных сооружений в сейсмически активных районах» (1980), «Проектирование и расчет крепи капитальных горных выработок» (1986), «Расчет крепи параллельных выработок в сейсмических районах (1992).
Ніна Наумівна померла у 2018 році.
Фото
ЗДОРЕНКО Володимир Семенович
Народився у 1940 році. У 1962 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Висококваліфікований фахівець у галузі автоматизації розрахунку і проєктування будівельних конструкцій. Доктор технічних наук (1981).
У 1964 – 1967 роках працював в інституті «Укрпроектстальконструкція» інженером і старшим інженером. Далі в 1968 – 1976 роках працював в інституті КиївЗНДІЕП завідувачем лабораторії автоматизації проєктування, а в 1976 – 2000 роках в Науково-дослідному інституті автоматизованих систем планування та управління у будівництві завідувачем лабораторії автоматизації проєктування залізобетонних конструкцій та завідувачем відділу дослідження, розроблення та впровадження методів автоматизованого проєктування залізобетонних конструкцій.
Наукові дослідження: чисельні методи будівельної механіки, їх реалізація на комп’ютерах, комп’ютерні технології проєктування. За його участю розроблені програмні комплекси «ЛІРА» і «ТЛП». Має численні наукові публікації.
З 2000 року мешкає у США.
Фото
ГУЛЯЄВ Валерій Іванович
Народився у 1938 році. Закінчив Ленінградський інститут інженерів водного транспорту (1960), доктор технічних наук (1980), професор (1985), лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки (1991), заслужений діяч науки і техніки України (2005) Видатний спеціаліст у галузі механіки.
Працював на Іркутському авіаційному заводі (1960–1963), з 1963 року – у Київському інженерно-будівельному інституті: упродовж 1979–1994 років – завідувач кафедри теоретичної механіки. З 1994 року – завідувач кафедри вищої математики Національного транспортного університету.
Основні наукові інтереси: некласична та класична теорія оболонок складної форми; стійкість механічних процесів в нелінійних механічних системах; небесна механіка і механіка космічного польоту; динаміка робототехнічних систем; динаміка тонких роторів за умов складного обертання; сейсміка тектонічних середовищ; механіка бурильних колон в надглибоких свердловинах.
Упродовж 2008–2013 років працював за сумісництвом в Українському інституті сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського, де займався питаннями стійкості сталевих трубчастих елементів Нового безпечного конфайнмента Чорнобильської АЕС та феноменом сходження снігових лавин із покриття конфайнмента.
Наукові праці: «Устойчивость нелинейных механических систем» (1982); «Устойчивость периодических процессов в нелинейных механических системах» (1983); «Прикладные задачи теории колебаний механических систем» (1989); «Колебания систем твердых и деформируемых тел при сложном движении» (1989); «Упругое деформирование, устойчивость и колебание гибких криволинейных стержней» (1992) та інші.
Валерій Іванович помер у 2024 році.
Фото
ГАЙДАЙЧУК Віктор Васильович
Народився у 1948 році. У 1971 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво».
Відомий учений у галузі теоретичної та будівельної механіки, доктор технічних наук (1992), професор (1994), заслужений діяч науки і техніки України (2015), дійсний член Академії будівництва України, член Національного комітету України з теоретичної та прикладної механіки.
З 1971 року по 1972 рік працював районним архітектором Іванівського району Одеської області. З 1972 року по 1973 рік проходив службу в армії. У 1973–1976 роках був аспірантом на кафедрі будівельної механіки Київського інженерно-будівельного інституту (КІБІ), у 1977 році захистив кандидатську дисертацію.
Тривалий час працював у Проблемній науково-дослідній лабораторії тонкостінних просторових конструкцій КІБІ. З 1995 року і по цей час працює завідувачем кафедри теоретичної механіки Київського національного університету будівництва і архітектури. З 1998 року по 2013 рік працював за сумісництвом головним науковим співробітником в інституті «УкрНДІпроектстальконструкція імені В.М. Шимановського».
В.В. Гайдайчук є автором понад 230 наукових праць, опублікованих у провідних фахових виданнях, з яких 25 – у зарубіжних виданнях, а також автором чотирьох монографій і трьох навчальних посібників. Він є членом редколегії Науково-виробничого журналу «Промислове будівництво та інженерні споруди» і наукового збірника «Опір матеріалів і теорія споруд» та членом двох спеціалізованих вчених рад із захисту докторських дисертацій.
Фото
КОРОЛЬОВ Володимир Петрович
Народився у 1955 році. У 1977 році закінчив Макіївський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво», доктор технічних наук (1996), професор (2003), дійсний член Академії будівництва України, заслужений діяч науки і техніки України (2012).
Працював на Донецькому заводі металоконструкцій, в інституті «Військпроект-42» та в Донбаській державній академії будівництва та архітектури на посадах наукового співробітника, доцента, професора, завідувача кафедри, проректора з наукової роботи. З 2003 до 2020 року – директор Донбаського центру технологічної безпеки Українського інституту сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського, який з 2014 року був переведений з м. Макіївка у м. Маріуполь внаслідок реальних військових дій в окремих районах Донецької і Луганської областей. Водночас Володимир Петрович від 2009 року працював завідувачем кафедри Приазовського технічного університету у м. Маріуполі, який у 2022 році припинив свою діяльність внаслідок відкритої збройної агресії з боку Російської Федерації проти України.
Відомий фахівець у галузі захисту будівельних металевих конструкцій від корозії. Як завідувач науково-виробничої випробувальної лабораторії «Антикор-Дон» брав участь у роботах із забезпечення довговічності будівельних металоконструкцій на об'єктах металургійної, машинобудівної, гірничорудної і хімічної промисловості. Отримані результати наукових досліджень впроваджені в нормативні документи з питань протикорозійного захисту металевих конструкцій.
Має понад 180 наукових друкованих праць, серед яких шість авторських свідоцтв на винаходи і п'ять монографій.
Нагороджений Почесною грамотою Президії HAH України (2004).
Фото
ПЕРЕЛЬМУТЕР Анатолій Вікторович
Народився у 1933 році. У 1955 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». З 1957 до 1993 року працював в інституті «Укрпроектстальконструкція» на посадах від інженера до начальника відділу.
Відомий спеціаліст у галузі сталевих будівельних конструкцій, будівельної механіки, автоматизації розрахунків і прикладної теорії надійності. Доктор технічних наук (1987), член Національного комітету України з теоретичної і прикладної механіки (1989), дійсний член Академії будівництва України (1994), дійсний член Всесвітньої академії наук комплексної безпеки (2005), іноземний член Російської академії архітектури і будівельних наук (2006).
Інженерна діяльність А. В. Перельмутера пов’язана з висотними спорудами. Під його керівництвом запроєктована велика кількість щоглових систем зв’язку, баштових і щоглових телевізійних опор. Серед них системи щогл для радіоцентрів в Іраку, Гвінеї та на Кубі, телевізійні башти у містах Тбілісі та Єревані.
Його фундаментальною науковою роботою є тритомна монографія «Устойчивость равновесия конструкций и родственные проблемы», яка була перевидана у США англійською мовою. Найбільш касовою виявилася монографія «Нагрузки и воздействия на здания и сооружения», яка витримала чотири видання і була відзначена Медаллю Академії будівництва України імені академіка М.С. Буднікова. За монографію «Расчетные модели сооружений и возможность их анализа» він був нагороджений Золотою медаллю Російської академії архітектури й будівельних наук.
Результати його робіт із надійності лягли в основу ДБН «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель і споруд».
А. В. Перельмутер є ідеологом і постановником задач програмної системи SCAD, яка широко використовується на території колишнього Радянського Союзу та деяких країн Західної Європи й Азії.
А. В. Перельмутер був одним із незалежних експертів, які вирішували принципові питання при створенні Нового безпечного конфайнменту над 4-м енергоблоком Чорнобильської атомної електростанції, а пізніше керував виконанням дублюючих розрахунків металевого каркаса цієї споруди за допомогою програмного комплексу SCAD.
Останнім часом А. В. Перельмутер працює над популяризацією будівельної науки і питаннями історії металевих конструкцій..
Фото
ДЕХТЯРЮК Євген Семенович
Народився у 1935 році. Закінчив Київський автомобільно-дорожній інститут за спеціальністю «Мости і тунелі» у 1958 році та Київський національний університет імені Тараса Шевченка у 1965 році. Висококваліфікований фахівець у галузі будівельної механіки і динаміки споруд. Доктор технічних наук (1990), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1991).
В інституті працював у 1958 – 1959 роках на інженерних посадах і займався розрахунками щоглових конструкцій. Потім працював у Обчислюваному центрі АН УРСР і в Київському національному університеті будівництва і архітектури завідувачем сектору і далі – професором кафедри будівельної механіки.
Опублікував понад сто наукових праць, зокрема, монографії «Будівельна механіка. Динаміка споруд» (1998); «Імовірнісні методи розрахунку конструкцій. Випадкові коливання пружних систем» (2005).
Євген Семенович помер у 2012 році.
Фото
ШИМАНОВСЬКИЙ Віталій Миколайович
Народився у 1928 році. У 1949 році закінчив Київський будівельний технікум залізничного транспорту за спеціальністю «Штучні споруди», а у 1954 році – Київський гідромеліоративний інститут за спеціальністю «Будівництво середніх і малих гідроелектростанцій». Доктор технічних наук (1979), професор (1983), член-кореспондент НАН України (1982), фундатор Академії будівництва України (1993), член Національного комітету з теоретичної та прикладної механіки (1993), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за цикл робіт «Теорія розрахунку просторових конструкцій на статичні і динамічні навантаження» (1994).
Видатний учений у галузі мостів, будівельних конструкцій та будівельної механіки. Очолював інститут з 1980 до 2000 року, перетворивши його з проєктного в один із провідних науково-дослідних інститутів будівельного профілю в колишньому СРСР і врятувавши в період економічної кризи 1990-х років.
В.М. Шимановський мав широке коло наукових інтересів. На початку інженерної діяльності він працював у галузі мостобудування. Пізніше, під час роботи в Науково-дослідному інституті будівельних конструкцій, багато уваги приділяв теоретичним і експериментальним дослідженням попередньо напружених залізобетонних конструкцій. У 1965 році почав досліджувати висячі системи, зокрема, вивчав статику та динаміку ниток скінченної жорсткості з урахуванням виникнення пружно-пластичних деформацій. Працював над трубопровідними переходами у вигляді провислої нитки скінченної жорсткості, над висячими покриттями з жорсткими вантами, над сталезалізобетонними висячими циліндричними та шатровими оболонками.
В.М. Шимановський – автор 40 винаходів, серед яких нові типи висячих покриттів, оригінальні металеві конструкції, резервуари. Він автор 160 наукових праць, у тому числі 8 монографій, серед яких: «Висячие трубопроводные переходы» (1968), «Расчет висячих конструкцій (нитей конечной жесткости) (1973)», «Висячие сисемы» (1984), «Оптимальное проектирование пространственных решетчатых конструкций» (1987), учасник багатьох міжнародних конгресів, симпозіумів, конференцій.
Підготував 10 кандидатів та 4 докторів наук.
Віталія Миколайовича було нагороджено Почесною грамотою Президії Верховної Ради України за визначний внесок у впровадження досягнень науки у виробництво та підготовку наукових кадрів (1989). Він отримав Почесний диплом «Людина року 1997» міжнародного комітету з наукових досягнень американського біографічного інституту як діяч науки, що збагатив світову спільноту та свій фах.
Віталій Миколайович помер після тяжкої хвороби у 2000 році.
Його іменем названо очолюваний ним інститут і вулицю в м. Києві.
Фото
ГОРОДЕЦЬКИЙ Олександр Сергійович
Народився у 1935 році. Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво» (1955). Доктор технічних наук (1979), професор (1984). Лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1986). Відомий фахівець у галузі будівельних конструкцій та автоматизації розрахунків. Дійсний член Академії будівництва України. З 1955 до 1961 року працював в інституті «Укрпроектстальконструкція» на посадах інженера і головного інженера проєкту, з 1961 до 1976 року – завідувача лабораторії обчислювальної техніки інституту КиївЗНДІЕП, а з 1976 року – заступника директора з наукової роботи Науково-дослідного інституту автоматизованих систем планування та управління у будівництві.
Наукові дослідження: чисельні методи будівельної механіки, їхня реалізація на комп’ютерах, комп’ютерні технології проєктування. Під його керівництвом розроблені програмні комплекси «ЛІРА», «ЛІРА-САПР», «МОНОМАХ», «САПФІР».
Має численні наукові публікації, зокрема монографію: «Метод конечных элементов: Теория и численная реализация» (1997), «Компьютерное моделирование в задачах строительной механики» (2016).
Олександр Сергійович помер у 2022 році.
Фото
niipsk@urdisc.com.ua
+38 044 543 9387
Головний науковий співробітник
відділу розробки нормативних документів та дозвільної роботи
ОГЛОБЛЯ Олександр Іванович
Народився у 1955 році. Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво» (1978), доктор технічних наук (1995), професор (2000), заслужений діяч науки і техніки України (2012), дійсний член Академії будівництва України.
Відомий спеціаліст у галузі будівельної механіки і механіки гідротехнічних споруд. З 1978 до 2000 року працював у Проблемній науково-дослідній лабораторії тонкостінних просторових конструкцій Київського інженерно-будівельного інституту, де підготував і захистив кандидатську дисертацію на тему «Чисельне дослідження стійкості оболонкових систем з урахуванням однобічних в’язей» (1981), докторську дисертацію на тему «Напружено-деформований стан та стійкість тришарових конструкцій з урахуванням розшарувань».
У 2000 році перейшов на роботу до Українського інституту сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського, де займався науково-організаційною роботою, очолюючи Науково-дослідний відділ технічного розвитку та виконуючи функції ученого секретаря інституту і спеціалізованої ради із захисту дисертацій.
З 2006 до 2022 року – директор Українського державного науково-дослідного і проектно-вишукувального інституту «УкрНДІводоканалпроект», голова технічного комітету стандартизації «Інженерні мережі та споруди» (ТК 306). З 2022 року – головний науковий співробітник Українського інституту сталевих конструкцій імені В. М. Шимановського.
Має численні науково-технічні праці, зокрема, монографії (у співавторстві): «Устойчивость и колебания деформируемых систем с односторонними связями» (1982), «Теория и расчет трехслойных конструкций, содержащих расслоения» (1997), «Стан та залишковий ресурс фонду будівельних металевих конструкцій в Україні» (2002).
Нагороджений нагрудними знаками II та I ступеня «Почесний працівник житлово-комунального господарства України» (2010, 2011), нагрудним знаком «Знак пошани» Міністерства розвитку громад та територій України (2021), Подякою Кабінету Міністрів України (2004), Почесними Грамотами Кабінету Міністрів України (2010, 2017).
Фото
trohimets@ukr.net
+38 044 543 9387
Учений секретар
ГОЛОДНОВ Олександр Іванович
Народився у 1959 році. У 1981 році закінчив Комунарський гірничо-металургійний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Доктор технічних наук – з 2006 року, професор – з 2008 року. Працює ученим секретарем інституту.
Висококваліфікований фахівець у галузі будівельних конструкцій. Наукові дослідження: будівельна механіка стрижнів і пластин із матеріалів, що нелінійно деформуються; визначення залишкового напруженого стану в зварних металевих конструкціях і його вплив на несну здатність; оцінка технічного стану і перепризначення залишкового ресурсу будівельних конструкцій.
Брав участь у роботах із визначення залишкового ресурсу будівельних конструкцій атомних електростанцій України. Керував підготовкою кандидатів технічних наук.
Має численні наукові публікації, зокрема монографію: «Регулирование остаточных напряжений в сварных двутавровых колоннах и балках» (2008).
Фото
Заступник генерального директора з наукової роботи
ГОРДЕЄВ Вадим Миколайович
Народився у 1936 році. У 1958 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво», доктор технічних наук (1983), професор (1987), академік-фундатор Академії будівництва України (1993), член Національного комітету України з теоретичної і прикладної механіки (1993), член Міжнародної асоціації з оболонкових і просторових конструкцій (1998), лауреат премії Академії будівництва України імені академіка М.С. Буднікова, заслужений діяч науки і техніки України (2004).
Працює в інституті (з перервами), починаючи з 1958 року. У 1967 – 1983 роках – завідувач Київського науково-дослідного. відділу інституту «ЦНДІпроектстальконструкція», у 1993 – 1998 роках – радник із питань науки і технологій Посольства України в Російській Федерації. У період із 1983 до 1993 року – головний інженер інституту, 3 1998 року – перший заступник голови правління інституту, з 2010 року – заступник генерального директора з наукової роботи.
Має досягнення у наукових дослідженнях із теорії споруд, де одержав фундаментальні результати. Це стосується методів розрахунку плоских сіток із тросів, систем із проковзними вантами, механічних систем із однобічними в’язями, теорії розрахунку симетричних конструкцій. Запропонував нові підходи до проблеми оптимізації металевих будівельних конструкцій у системах автоматизованого проєктування, метод рівномірних запасів у задачах нелінійного програмування, методи пошуку та аналізу множини конструкцій, близьких до оптимальної. Автор популярних книг «Кватерніони і бікватерніони з додатками в геометрії та механіці» та «Таємниці сталевих конструкцій».
Працював над розвиненням української технічної термінології у будівельній галузі. Співавтор Російсько-українського будівельного словника (1994) і Термінологічного словника для перекладу Єврокодів (2013). Розробник автоматизованої системи внутрішнього госпрозрахунку інституту.
Нагороджений Почесними грамотами Кабінету міністрів України, Президії Національної академії наук України та відзнакою Президії Національної академії наук України «За професійні здобутки».
Телекомунікаційні адреси Поштова адреса
Телефон: +38 044 543 9387 На конверті У листі
Електронна адреса:
gor@urdisc.com.ua		 УКРІНСТАЛЬКОН,
вул. Віталія Шимановського, 2/1,
м. Київ, 02125 		Заступнику генерального директора
ТОВ «УКРІНСТАЛЬКОН ім. В.М. Шимановського»,
д-ру техн. наук, проф.
Вадиму ГОРДЕЄВУ
Телекомунікаційні адреси
Телефон: +38 044 543 9387
Електронна адреса: gor@urdisc.com.ua
Поштова адреса
На конверті: УКРІНСТАЛЬКОН,
вул. Віталія Шимановського, 2/1,
м. Київ, 02125
У листі: Заступнику генерального директора
ТОВ «УКРІНСТАЛЬКОН ім. В.М. Шимановського»,
д-ру техн. наук, проф.
Вадиму ГОРДЕЄВУ
Фото
Генеральний директор
ШИМАНОВСЬКИЙ Олександр Віталійович
Народився у 1955 році. У 1977 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Доктор технічних наук (1992), професор (2001), відмінник освіти України (2004), заслужений діяч науки і техніки України (2004), член-кореспондент НАН України (2012), лауреат Премій імені академіка М.С. Буднікова (2012, 2014, 2016), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за роботу «Прогресивні будівельні конструктивні системи та технології їх зведення» (2020), дійсний член Академії будівництва України, член Національного комітету України з теоретичної і прикладної механіки (1999), нагороджений відзнакою Президії Національної академії наук України «За наукові досягнення» (2024).
У 1977 – 1985 роках працював у Київському інженерно-будівельному інституті інженером, аспірантом і молодшим науковим співробітником, у 1985 – 1989 роках – старшим науковим співробітником Науково-дослідного інституту автоматизованих систем планування та управління у будівництві, 1989 – 1992 роках – докторантом Центрального науково-дослідного та проєктно-експериментального інституту комплексних проблем будівельних конструкцій та споруд ім. В.О. Кучеренка, 1992 – 1995 роках – завідувачем відділу Науково-дослідного інституту механіки швидкоплинних процесів Київського міжнародного університету цивільної авіації, 1995 – 2000 роках – професором Київського міжнародного університету цивільної авіації, 2000 – 2010 роках – головою правління ВАТ «УкрНДІпроектстальконструкція імені В.М. Шимановського». З 2010 року до теперішнього часу – генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського».
О.В. Шимановський – відомий учений у галузі будівельної механіки, міцності та стійкості конструкцій. Він зробив суттєвий внесок у розвиток теорії міцності та стійкості нелінійних просторових великопрогонових висячих і вантових систем у межах та поза межами пружності матеріалу, одержав фундаментальні наукові результати при визначенні особливостей роботи висячих систем під час розвинення пластичних деформацій, встановленні характеру і закономірностей їхньої поведінки під час розвантаження, дослідженні впливу різних факторів на міцність і стійкість конструкцій, зробив значний внесок у розвинення методів регулювання напружено-деформованого стану висячих і вантових систем, сформулював принципи удосконалення існуючих конструктивних рішень і вперше у світовій практиці запропонував нові високоефективні типи таких систем.
Телекомунікаційні адреси Поштова адреса
Телефон: +38 044 543 9387 На конверті У листі
Електронна адреса:
ashim@urdisc.com.ua		 УКРІНСТАЛЬКОН,
вул. Віталія Шимановського, 2/1,
м. Київ, 02125 		Генеральному директору
ТОВ «УКРІНСТАЛЬКОН ім. В.М. Шимановського»,
члену-кореспонденту НАН України,
д-ру техн. наук, проф.
Олександру ШИМАНОВСЬКОМУ
Телекомунікаційні адреси
Телефон: +38 044 543 9387
Електронна адреса: ashim@urdisc.com.ua
Поштова адреса
На конверті: УКРІНСТАЛЬКОН,
вул. Віталія Шимановського, 2/1,
м. Київ, 02125
У листі: Генеральному директору
ТОВ «УКРІНСТАЛЬКОН ім. В.М. Шимановського»,
члену-кореспонденту НАН України,
д-ру техн. наук, проф.
Олександру ШИМАНОВСЬКОМУ