Міжнародна проєктна діяльність інституту
(період до 1991 року)

Перші проєкти, які виконував інститут для будівництва за межами колишнього СРСР, були проєктами телевізійної вежі для м. Пекіна заввишки 400 м і виставкового павільйону колишнього СРСР на міжнародному ярмарку 1959 року в м. Марселі. На жаль, обидва проєкти не були реалізовані.

На відміну від цього, першим реалізованим закордонним проєктом інституту стала антенна щоглова споруда радіоцентру в м. Багдаді (Республіка Ірак). Причому показовим тут було те, що в тендері на проєкт будівництва радіоцентру конкурували дві організації: інститут, який в той час мав назву ДПІ «Укрпроектстальконструкція» (під егідою ДСПІ Міністерства зв’язку СРСР) та всесвітньо відома фірма «Marconi», і перевагу отримав проєкт інституту, як значно дешевший. Цікавим же в цьому було те, що перемога у тендері була досягнута завдяки двом вагомим підставам. Перша з них зводилась до того, що замість окремих антенних опор фірми «Marconi» інститут запропонував використати єдину систему, конструкцію якої складала об’єднана горизонтальними відтяжками низка щогл. А зміст другої підстави полягав у тому, що інститут вперше в інженерній практиці застосував величину коефіцієнта запасу стійкості k = 1,3. І ця пропозиція не тільки повністю виправдалася, а й блискуче підтвердилася подальшою експлуатацією споруди, оскільки щоглова система в м. Багдаді існує дотепер.

Після цього подібні конструктивні системи неодноразово повторювалися в інших країнах, зокрема, у Республіках Гвінеї та Кубі. За проєктами інституту були побудовані висотні опори радіорелейної лінії Ханой – Хошимін (Республіка В’єтнам), водонапірна вежа Чилегонського металургійного заводу (Республіка Індонезія) та ангар прогоном 108 м і заввишки 72 м на летовищі ім. Хосе Марті у м. Гавані (Республіка Куба).

Надалі основний обсяг закордонних робіт був пов’язаний з промисловими будівлями. Були виконані проєкти прокатного виробництва для металургійного комбінату у м. Аджаокута (Федеративна Республіка Нігерія), металургійних заводів у м. Бокаро (Республіка Індія), м. Сейдишехирі (Турецька Республіка) та м. Аннабі (Алжирська НДР), металургійного заводу «Дунай Вашмю» у м. Дунауйварош (Угорщина), запроєктовано електросталеплавильний цех металургійного заводу у м. Кремиковці (Республіка Болгарія). Розроблено проєкти конвертерних цехів із установками безперервного розливання сталі для двох заводів у колишній Соціалістичній Федеративній Республіці Югославія – «Железа-Зениця» в м. Зениця (нині Республіка Боснія і Герцеговина) і в м. Скоп’є (нині Республіка Північна Македонія), Карачіньського металургійного заводу в м. Карачі (Ісламська Республіка Пакистан) і двох заводів у Корейській НДР – Чхонджінського металургійного ім. Кім Чхека в м. Чхонджін і Сонджінського сталеливарного в м. Кімчхек (колишня назва Сонджін).

Серед закордонних підприємств, для яких інститут проєктував металеві конструкції, можна вказати на Цисінську вугледобувну фабрику (Китайська Народна Республіка), содову фабрику в м. Говора (Румунія), алюмінієвий завод у м. Сейдишехирі (Турецька Республіка), металургійний завод «Нова Гута» (Республіка Польща), Хелуаньський металургійний завод (Арабська Республіка Єгипет), металургійний завод «Артамехр» (Ісламська Республіка Іран), металургійний завод та коксохімічний комбінат у м. Волта-Редонда (Федеративна Республіка Бразилія), завод азотних добрив у м. Нуевітас (Республіка Куба). Спеціалісти інституту у разі потреби виїздили за кордон у названі раніше країни Європи, Азії, Африки і Південної Америки на будівництво об’єктів, яке виконувалось за проєктами інституту.

Підсумовуючи наведене, зазначимо, що за період із 1944 до 1991 року фахівцями інституту загалом було розроблено понад 2 тисячі проєктів металевих конструкцій для будівництва нових і реконструкції діючих промислових і цивільних споруд, в тим у сорока двох країнах світу.

Географія об’єктів зарубіжного проєктування інституту показана на рис. 39.

Міжнародна проєктна діяльність інституту
(період після 1991 року)

Після відновлення Україною незалежності 24 серпня 1991 року інститут продовжив співпрацю з закордонними замовниками, але вже на новому якісному рівні – як базова науково-дослідна і проєктна організація Держбуду України, Мінбуду України, Мінрегіонбуду України, Мінрегіону України та Мінінфрастуктури України. Починаючи з 1991 року розроблено проєктну документацію для близько двохсот таких замовлень. Серед цих замовлень можна виділити такі визначні як: термінал перевантаження технічної сірки морського торгівельного порту в м. Усть-Лузі Кінгісеппського району Ленінградської обл. (з виготовленням і постачею металевих конструкцій) зі здатністю приймати судна водотоннажністю до 70 тис. т із пропускною спроможністю до 10 млн т сірки в рік (рис. 100), фахверк центрального атріуму вежі «Федерація» комплексу Москва Сіті у м. Москві (рис. 101), комплекс сушіння та грануляції флотаційно-збагачувальної фабрики Гарликського гірничо-збагачувального комбінату потужністю 1,4 млн т хлориду калію на рік на базі Гарликського родовища калійних солей поблизу м. Гарлик Лебапського велаята Койтендагського етрапу Туркменістану (рис. 102).

Був також запроєктований технологічний комплекс «Збір, підготовка та компримування попутного нафтового газу Північно-Комсомольського нафтогазоконденсатного родовища» в частині технологічної етажерки та газорозподільних компресорних станцій сирого й очищеного газу на території Надимського та Пурівського районів Ямало-Ненецького автономного округу.

Також не меншу важливість мали виконані інститутом проєкти таких великих об’єктів як: каркасу машинної зали енергоблока № 2 Волґодонської АЕС, каркасів головних корпусів Ставропольської ДРЕС і енергоблоку № 4 Череповецької ДРЕС, каркасів трьох енергоблоків Няганьської ДРЕС у м. Нягань (Ханти-Мансійський автономний округ), заводу металевих конструкцій АТ «Імсталькон» (Республіка Казахстан), групи коксових пічок коксової батареї для комбінованої установки виробництва нафтового коксу ВАТ «Ачинський нафтопереробний завод Східної нафтової компанії» у м. Ачинську (Красноярський край), комплексів виробництва деревоволокнистих плит середньої густини Виробничо-деревообробного комплексу «Апшеронськ» у м. Апшеронську (Краснодарський край) та деревостружкових плит у селі Ува (Удмуртська Республіка), будівлі лісопильного цеху ЗАТ «Міжрегіон Торг Інвест» у м. Костромі, складу готової продукції ЗАТ «Муром» у м. Муромі Володимирської обл., торгівельно-складського корпусу «Pereflex S.R.L.» у м. Кишиневі (Республіка Молдова) та багатьох інших не менш відомих підприємств.

Безумовний авторитет інституту в галузі проєктування висотних конструкцій пояснює велику зацікавленість замовників із республік колишнього СРСР, а з 1991 року – незалежних самостійних держав, у розробленні проєктів різноманітних димарів. За цими замовленнями розроблена проєктна документація на будівництво наступних споруд: двох залізобетонних димарів заввишки 330 м Південно-Казахстанської ДРЕС (Балхашської ТЕС) поряд із селищем Улькен на південно-західному березі озера Балхаш (Республіка Казахстан, рис. 103), внутрішніх металоконструкцій димарів заввишки 270 м Костромської ДРЕС і заввишки 180 м Шатурської ДРЕС-5, металевих веж-димарів заввишки 270 м і 180 м Волґодонської ТЕЦ-2, внутрішніх металоконструкцій димаря заввишки 250 м плавильного цеху Надєждінського заводу Норільського ГМК, веж-димарів із металевим газовідвідним стовбуром заввишки 120 м і 75 м підприємства «Ульяновськшифер» у м. Ульяновську і заввишки 99,0 м підприємства «Авісма» у м. Березнікі (Пермський край), металевої вежі-димаря заввишки 180 м котельні «Центральна» і шести металевих димарів заввишки 140 м установок виробництва сірки Астраханського ГПЗ у м. Астрахань, залізобетонного димаря заввишки 150,0 м ТЕЦ у м. Совєтська Гавань (Хабаровський край), металевих газоходів до димаря заввишки 240 м Іжевської ТЕЦ-2, вежі-димаря з металевим газовідвідним стовбуром заввишки 120 м і металевих газоходів до нього ВАТ «Байкальський целюлозно-паперовий комбінат» у м. Байкальськ (Слюдянський район Іркутської обл.) і багатьох інших.

Подібні проєкти димарів розроблялися інститутом також для замовників з-поза далеких меж України, зокрема один для ТЕС у м. Афак (Республіка Ірак) заввишки 200,0 м і два для ТЕС у м. Ісфагані заввишки 200,0 м (Ісламська Республіка Іран, рис. 104).

До іншого різновиду висотних конструкцій відносяться споруди об’єктів зв’язку, звукового та телевізійного мовлення. Інститутом для незалежних самостійних держав, які виникли на теренах колишнього СРСР після 1991 року, за цим напрямом було виконано дванадцять проєктів. У цьому сенсі потрібно зауважити, що телевізійні вежі, побудовані у містах Тбілісі та Єревані за проєктами інституту, досі сприяють збереженню такої тематики. Зазначене пов’язано з тим, що останнім часом набуло поширення прагнення влаштовувати на висотних спорудах, а особливо на телевізійних вежах, спеціально улаштованих місць (майданчиків, ресторанів, кав’ярень тощо) з метою огляду прилеглих територій. Внаслідок цього інститутом за замовленнями Тбіліського та Єреванського телерадіоцентрів проведено візуально-інструментальне обстеження цих веж, із урахуванням результатів якого розроблена відповідна проєктна документація (рис. 106).

Водночас із проєктуванням унікальних висотних споруд значний обсяг робіт був проведений інститутом при проєктуванні веж технологічного призначення, які являли собою опори радіорелейного зв’язку. Зокрема, найвищі опори радіорелейних ліній зв’язку Уренгой – Сургут – Богандинка – Нова Заїмка – Нова Деревня в Ямало-Ненецькому автономному окрузі та Антипіно – Ісетське – Шорохово – Усть-Ламенка – Голишманово в Тюменській області запроєктовано в інституті.

Далі варто підкреслити, що починаючи з 1986 року ціла епоха в історії інституту пов’язана з його участю у програмах локалізації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: від проєктування несних конструкцій покриття існуючого об’єкта «Укриття» й стабілізації та підсилення вентиляційного димаря 3-го і 4-го енергоблоків цієї станції аж до розроблення проєкту багатофункціонального комплексу Нового безпечного конфайнменту (або, іншими словами, «Укриття-2») над четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС – інженерної споруди для накриття старого саркофагу з метою захисту його від впливу зовнішніх умов й утримування радіоактивних матеріалів.

У шановного читача, який прочитав вище наведені рядки, напевно повинно виникнути цілком закономірне питання: а чому автор згадує про об’єкт «Укриття» та багатофункціональний комплекс Нового безпечного конфайнменту, які, як добре відомо, знаходяться в Україні на території Чорнобильської АЕС, саме у розділі міжнародної проєктної діяльності інституту? Натомість відповідь на це питання напрочуд проста, абсолютно прозора і полягає в тому, що всі роботи, які провадив інститут для цих визначних споруд, виконувалися за замовленнями низки західноєвропейських організацій, до переліку яких входять наступні.

Компанія «VINCI Construction Grands Projets S.A.S.» (Французька Республіка) із 2006 року провадила переговори з будівельними організаціями України про спільні роботи з проєктування та будівництва цієї унікальної споруди. У переговорах брали участь: як потенційний підрядник – будівельна фірма «Укренергобуд» і як потенційний проєктувальник – Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського.

У вересні 2007 року компанії «VINCI Construction Grands Projets S.A.S.» і «Bouygues Travaux Publics S.A.S.» (Французька Республіка) створили консорціум «Novarka Construction Company» та підписали з Чорнобильською АЕС контракт на проєктування, будівництво та введення в експлуатацію Нового безпечного конфайнменту. А у 2008 році консорціум «Novarka Construction Company» залучив інститут як субпідрядну організацію для науково-технічного супроводу та адаптації розроблюваного проєкту конфайнменту до умов будівництва в Україні. Згідно з цим рішенням було проведено велику роботу з перевірки відповідності проєкту Нового безпечного конфайнменту вимогам чинних українських норм і виконано дублюючі розрахунки його несних конструкцій. Необхідність вказаних розрахунків була обумовлена тим, що конструкція конфайнменту одночасно мала відповідати вимогам і Європейських норм (Єврокодів), і вітчизняних норм. У підсумку, за результатами дублюючих розрахунків, були внесені суттєві зміни до перерізів основних несних елементів конфайнменту.

Також фахівці інституту брали участь у відборі постачальника обшивки конфайнменту з виїздом на фірму «Kalzip GmbH» у м. Кобленц (Федеративна Республіка Німеччина), в експериментальних дослідженнях, які стосувалися проєктування Нового безпечного конфайнмента, – з обдуванням моделей конфайнменту та його фрагментів в аеродинамічній трубі Наукового і технічного центру з будівництва у м. Нант (Французька Республіка), у випробуваннях обшивки конфайнменту на впливи вітрових і снігових навантаг і на зісковзування снігової лавини та падіння льодової брили в науково-дослідному центрі «CERAM» у м. Сток-он-Трент (Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії) й у випробуванні елементів кріплення в Технологічному інституті у м. Карлсруе (Федеративна Республіка Німеччина).

Вкажемо також на те, що під час виготовлення конструкцій на заводі «Cimolai S.p.A.» у м. Порденоне (Італійська Республіка) представники інституту, постійно перебуваючи там, перевіряли деталювальні кресленики на відповідність українським нормам і здійснювали нагляд за виготовленням і відвантаженням металевих конструкцій. А у випадку виявлення неминучих транспортних пошкоджень конструкцій на майданчику будівництва інститутом надавалися рекомендації щодо їх усунення.

Одночасно з вказаними вище роботами інститут провів математичне моделювання і розрахунки та розробив проєкт вентиляційного димаря Нового безпечного конфайнменту з нержавіючої сталі діаметром 3,5 м і заввишки 120 м (рис. 107), здійснив авторський нагляд за його монтажем, а також виконав дублюючі розрахунки резервуарів пожежогасіння, теплотехнічні розрахунки і проєкти металевої обшивки допоміжних будівель біля західної стіни конфайнменту.

Поза тим, на замовлення іспанського представництва компанії «Taim Weser GmbH» (Федеративна Республіка Німеччина) інститут виконав перевірні розрахунки балок підкранових шляхів і балок самого мостового крана ITS-TEC-123-OCR-001, що обслуговує приміщення № 123 технологічної будівлі Нового безпечного конфайнменту.

Врешті-решт у 2019 році споруда Нового безпечного конфайнменту накрила старий саркофаг ставши у такий спосіб найбільшою рухомою наземною спорудою в усьому світі (рис. 107), що підтверджується наступними цифрами: його висота становить – 108 м, довжина – 162 м, ширина – 260 м, вага сталевих конструкцій – 25 тис. т, а загальна вага конфайнменту разом із усім обладнанням дорівнює 36,2 тис. т.

Добре відомо, що на території Чорнобильської АЕС знаходиться ще один вкрай важливий об’єкт атомної енергетики – так зване сховище відпрацьованого ядерного палива «сухого» типу (СВЯП-2), призначене для прийому, підготовки до зберігання і безпосередньо зберігання відпрацьованих тепловидільних збірок і відпрацьованих додаткових поглиначів, які накопичилися на Чорнобильській АЕС. СВЯП-2 складається з двох частин, перша з яких становить собою установку з підготовки відпрацьованого палива до зберігання де провадиться підготовка до зберігання й упакування близько 21 тисячі відпрацьованих тепловидільних збірок, що поступають зі сховища «мокрого» типу СВЯП-1. А друга частина являє собою зону зберігання відпрацьованого палива, у якій здійснюється транспортування заповнених відпрацьованим ядерним паливом пеналів від установки з підготовки відпрацьованого палива до зони зберігання за допомогою механізмів системи маніпулювання і транспортування пеналів, завантаження пеналів у горизонтальні бетонні модулі-сховища та їх зберігання протягом 100 років.

Початковий проєкт СВЯП-2 був розроблений компанією «Framatome» (Французька Республіка), що займається розробкою та виробництвом ядерних реакторів і обладнанням для атомних електростанцій, а його остаточне доопрацювання було проведено компанією-постачальником обладнання та систем для енергетичної промисловості «Holtec International» (Сполучені Штати Америки). І саме на замовлення компанії «Holtec International» інститут виконав два вельми важливих завдання.

Перше з них зводилося до проєктування, виготовлення і налагодження двох металевих брам і засобів механізації їх підйому у приміщеннях № 119 (MIS-LD-04) і № 107 (MIS-LD-01) СВЯП-2, розташування яких показано на рис. 108 (на рисунку браму приміщення № 119 можна побачити на передньому фасаді СВЯП-2, браму приміщення № 107 – на лівому боковому фасаді СВЯП-2 приблизно на його середині, а механізм системи маніпулювання і транспортування пеналів зафарбовано жовтим кольором). А друге завдання стосувалося перевірки міцності та стійкості несних металевих конструкцій приміщення № 119 на статичні та динамічні впливи від аварійного гальмування мостового крана SFR-CR-01 вантажопідйомністю 125 т при завантаженні заповнених відпрацьованим ядерним паливом пеналів на механізми системи маніпулювання і транспортування пеналів.

Доцільно підкреслити, що функціональне призначення цих брам зводиться до захисту приміщень № 119 і № 107 від зовнішніх впливів, тобто вони слугують інженерними засобами системи фізичного захисту СВЯП-2, а при проведенні технологічних операцій забезпечують доступ транспортних засобів до приміщень будівлі. А саме: до приміщення № 119 – механізмів системи маніпулювання і транспортування пеналів, а до приміщення № 107 – потягів зі сховища «мокрого» типу СВЯП-1 із відпрацьованими тепловидільними збірками.

У виготовленій інститутом робочій документації марки КМ (конструкції металеві) розроблено несні металоконструкції панелей та рам брам для обох приміщень: № 119 (заввишки 5,0 м і завширшки 9,0 м) і № 107 (заввишки 5,0 м і завширшки 4,5 м), причому панелі брам розміщені зі зовнішньої сторони стінової огорожі будівлі. Зважаючи на доволі великі розміри брам звернемо увагу на те, що просторова жорсткість рам брам забезпечена за допомогою жорсткого з’єднання верхніх ригелів зі стійками рам, жорсткого кріплення стійок рам до фундаментів і кріплення опорних вузлів ригелів рам до залізобетонного каркаса будівлі, а просторова жорсткість панелей брам – жорстким з’єднанням балок у вузлах, діагональними в’язями та обшивкою зі сталевих листів.

Інший важливий напрям робіт інституту пов’язаний з проєктуванням листових конструкцій. Багаторічна плідна співпраця інституту з численними замовниками з республік колишнього СРСР й різних країн світу в частині проєктування листових конструкцій на зразок резервуарів і силосів різної ємності для зберігання нафти, нафтопродуктів, рідких речовин і сипучих матеріалів пояснює виникнення подальших постійних звернень щодо виконання подібних робіт.

Серед усіх цих замовлень можна виділити найбільш цікаві, наприклад: для компанії «AzMeCo ltd» (Азербайджанська Республіка) запроєктовано дев’ять резервуарів об’ємом від 1000 м³ до 20000 м³, для ВАТ «Промтехмонтаж» (Республіка Білорусь) запроєктовано два резервуари об’ємом 5000 м³ і 1000 м³, для АТ «Державний концерн «Туркменнафта» (Туркменістан) запроєктовано три резервуари об’ємом 5000 м³, для компанії «SSS Trade Czech Republic S.r.o.» (Чеська Республік) запроєктовано два резервуари з подвійною стінкою для зберігання аміачної води об’ємом 1000 м3 і 800 м³, для компанії «Ferrotec Steel Llp» (Ісламська Республіка Іран) запроєктовано кульовий резервуар об’ємом 400 м³, для ЗАТ «Нафтомонтаждіагностика» (Республіка Білорусь) запроєктовано силос для зберігання цементу об’ємом 120 м³, для компанії «RWE Nukem GmbH» (Федеративна Республіка Німеччина) запроєктовано силос зберігання цементу об’ємом 33 м³.

Чергова надзвичайно важлива робота інституту стосувалася того, що він у співдружності з Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона на замовлення Республіки Корея запроєктував, а згодом на Експериментальній базі інституту в м. Бровари виготовив єдину у всьому світі унікальну камеру для обробки металів вибухом і створення за допомогою зварювання вибухом біметалічних заготовок (рис. 109).

Варто підкреслити, що створена камера захищена патентом на винахід № 100280 [29]. Що ж стосується унікальності конструкції цієї камери, то вона полягає в тому, що камера містить встановлений на основі-опорі напівсферичний корпус, що утворений відрізками труб, які заглушені зовні та орієнтовані у напрямку, в якому відбувається розліт продуктів детонації, причому зовнішні кінці труб зв’язані між собою перемичками, а виріб, що зварюється, подається всередину камери до основи-опори крізь завантажувальний люк.

Великий досвід, накопичений інститутом при проєктуванні та будівництві стадіонів Україні, залучених УЄФА до проведення групових і чвертьфінальних матчів, а також фінального матчу чемпіонату Європи 2012 року з футболу, сприяв зверненню до нього двох генеральних підрядників будівництва футбольних стадіонів у містах Санкт-Петербурзі, що розташований у західній частині Крестівського острова, та Ростові-на-Дону, який знаходиться на лівому березі р. Дон, за допомогою при проєктуванні цих стадіонів.

Щодо стадіону «Санкт-Петербург» вкажемо на те, що на замовлення генерального підрядника будівництва, інститут брав участь у створенні концепцій конструктивного рішення та монтажу даху стадіону. Варто підкреслити, що особливість і складність загального архітектурного задуму стадіону випливли з потреби створення сприятливих умов для зростання трави взимку внаслідок північного клімату району будівництва; відтак було прийнято, що поле стадіону повинно висуватися за його межі, а дах – розсуватися/зсуватися, щоб закривати поле при поганій погоді та в холодну пору року (рис. 110).

Не зупиняючись далі на всіх важливих деталях конструктивного рішення стадіону, звернемо увагу тільки на його основні показники:

• площа поля складає 9840 м², загальна вага – 7000 т, а викочування поля за межі стадіону або вкочування в середину потребує близько 4 годин;

• площа даху становить 71000 м² при діаметрі 286 м, причому центральна частина даху розміром 224×92 м складається з двох стулок, що забезпечує максимальний розмір просвіту 190×90 м, а відкриття чи закриття стулок проводиться протягом 40 хв.

Також інститут розробив основні технічні рішення з монтажу металоконструкцій покриття над трибунами футбольного стадіону «Ростов Арена» з ігровою зоною поля розміром 105×68 м і загальною площею покриття 48000 м² (рис. 111). І знову ж таки однією з особливостей стадіону є його дах, ззовні в чомусь подібний до висячого покриття над трибунами стадіону НСК «Олімпійський» в м. Києві. Приміром, конструкція стадіону «Ростов Арена» утворена вантовою системою, яка зверху накрита синтетичним армованим скловолокном матеріалом, ламінованим з обох боків тефлоном. Конструкція має у своєму складі також «парасольки» – прозорі куполи, що якнайкраще забезпечують освітлення арени й пропускають сонячне світло на газон.

Паралельно з цим на замовлення компанії «Ceproserving S.A.» (Республіка Молдова) була проведена експертиза проєкта металоконструкцій навісу над трибунами стадіону футбольного клуба «Zimbru» у м. Кишиневі (рис. 112), потреба в якій виникла внаслідок виявлення під час виконання будівельних робіт позапроєктних деформацій його опорних елементів.

При проведенні експертизи проєктних рішень були виконані перевірні розрахунки металоконструкцій навісу за просторовою схемою. Аналіз отриманих результатів засвідчив, що до прийнятої в проєкті конструктивної схеми є зауваження щодо забезпечення його просторової жорсткості на всіх етапах зведення внаслідок відсутності системи поперечних в’язів. Відтак зважаючи на результати експертизи з метою забезпечення подальшої експлуатації металоконструкцій була запроєктована система поперечних в’язів, які забезпечують просторову жорсткість навісу, а також вирішені питання їх анкерування.

Слід зазначити, що останнім часом почастішали випадки різноманітного руйнування зерносховищ у вигляді силосів, побудованих в Україні за проєктами західноєвропейських країн (рис. 113). Це викликало низку замовлень щодо з’ясування причин аварій та адаптації закордонних проєктів до умов використання в Україні. Саме з вирішенням цієї проблеми було пов’язано виникнення декількох робіт на замовлення компаній «Symaga S.A.» (Королівство Іспанія), «Agi Frame S.R.L.» і «Agi Emea S.R.L.» (Італійська Республіка) і «Danube Oil Company S.R.L.» (Республіка Молдова) і подальшу розробку інститутом профільних державних будівельних норм щодо конструкцій силосів сталевих із гофрованою стінкою для зерна [18].

Тепер скажемо декілька слів ще про два напрями діяльності інституту при співпраці з закордонними замовниками. І перший з них пов'язаний з проєктуванням мостових споруд. Інститутом був запроєктований надземний пішохідний перехід у складі транспортної розв’язки Ленінградського та Волоколамського шосе в районі станції метро «Сокіл» у м. Москві, а також виконано розрахунок фактичної несної спроможності та вантажопідйомності автодорожнього мостового переходу через р. Дністер у м. Тирасполі (Республіка Молдова, рис. 114) з урахуванням його дійсного післяремонтного технічного стану та реальної навантаги від руху автотранспорту.

Що ж стосується другого напряму діяльності інституту з закордонними замовниками, то вкажемо на те, що інститут брав участь у шеф-монтажних і монтажних роботах при будівництві одноповерхових модульних будинків орієнтовним об’ємом 4032 м² у містах Бидгощ, Варшава, Ополе та Стеншев (Республіка Польща).

А зараз трохи відволічемося від висвітлення проєктної діяльності інституту та розглянемо її іншу складову, яка стосується розроблення нормативної документації. Відомо, що останнім часом у галузі будівництва по всьому світу набуває розвинення застосування технології так званого BIM (Building Information Modeling) проєктування – методології комплексного проєктування, будівництва та експлуатації об’єктів, яка ґрунтується на створенні цифрової моделі будівлі або інфраструктурного об’єкта з використанням спеціальних програмних засобів. А особливо цікавим є те, що вказана модель містить у собі всеосяжну інформацію про всі компоненти об’єкта – від конструктивних елементів до інженерних мереж. Зазначене дає змогу інтегрувати всі дані про об’єкт у єдину цифрову модель, яка стає основою для всіх етапів життєвого циклу об’єкта – від проєктування і будівництва до експлуатації та реконструкції.

Відтак в Україні розвиненню цієї технології також приділяється підвищена увага. Наприклад, інститутом тільки у 2020 році за замовленням компанії «Corporate Solutions Consulting Ltd.» зі Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії виконано розроблення дев’яти державних стандартів України щодо стандартизації визначень різних розділів методології будівельного інформаційного моделювання, ідентичних до європейських [20 – 28]. У цих стандартах послідовно розглянуто наступні розділи BIM- методології, на кшталт: структури даних електронних каталогів, організації інформації про будівлі та споруди, інформаційних моделей будівель і споруд, організації та оцифрування інформації щодо будівель і споруд, планування строку експлуатації й оцінювання вартості життєвого циклу будівель і споруд. І цей процес, що важливо, має сталу тенденцію до продовження.

Водночас за замовленнями Республіки Білорусь було виконано більше двадцяти проєктів. Такий великий обсяг робіт був пов’язаний з будівництвом спортивно-оздоровчих комплексів, а саме: аквапарку «Фрістайл» у м. Мінську (рис. 115) та спортивного комплексу «Олімпієць» із куполом діаметром 54,0 м у м. Могильові (рис. 116). Інші замовлення були пов’язані з будівництвом резервуарів та видобутком мінеральної сировини.

Наразі підсумовуючи викладене у цьому розділі статті можна вказати на те, що у період із 1991 року до сьогодення, тобто за час незалежності України, інститут не тільки виконав велику кількість проєктів для закордонних замовників, а й значно розширив географію цих контактів порівняно з попереднім періодом. Проте починаючи з 18 березня 2014 року, тобто з початку відкритої збройної агресії з боку Російської Федерації проти України інститут припинив будь-які контакти з організаціями цієї країни, а з 24 лютого 2022 року – й з організаціями Республіки Білорусь.

Міжнародна наукова діяльність інституту
(період до 1991 року)

Насамперед зауважимо, що співпраця інституту із закордонними замовниками серед усіх інших здобутків дозволила отримати ще один неочікуваний, проте доволі цікавий результат. Він був пов’язаний з тим, що закордонні замовники, пересвідчившись і впевнившись, що закладені в проєкти інституту конструктивні рішення знаходяться не тільки на дуже високому технічному рівні, а й часто-густо перевершують існуючі світові аналоги, почали запрошувати інститут на різноманітні міжнародні наукові конгреси, з’їзди, конференції та симпозіуми з метою ознайомлення з доповідями його фахівців, в яких висвітлювалися творчі досягнення інституту в теорії та практиці будівництва.

Інститут безперечно скористався цією наданою можливістю і його фахівці, навіть за часів існування колишнього СРСР, коли будь-який виїзд за кордон для пересічних людей був занадто навіть не стільки забюрократизований, а просто політично ускладнений, розпочинаючи з 1984 року почали приймати участь у роботі міжнародних форумів, які відбувалися у різних країнах світу.

У такий спосіб всього за сім років – із 1984 до 1991 – вдалося взяти участь у семи міжнародних симпозіумах, конференціях і конгресах, організатором чотирьох із яких виступила Міжнародна асоціація з просторових та оболонкових конструкцій IASS у містах Дортмунді (Федеративна Республіка Німеччина) у 1984 році, Мадриді (Королівство Іспанія) у 1989 році, Дрездені (Федеративна Республіка Німеччина) у 1990 році та Копенгагені (Королівство Данія) у 1991 році. А інші три конференції пройшли у містах Шаньтоу (Китайська Народна Республіка) у 1990 році, Сінгапурі (Республіка Сінгапур) у 1991 році та Мумбаї (колишня назва Бомбей, Республіка Індія) у 1991 році (рис. 40).

Зазначимо, що IASS була створена видатним іспанським інженером-будівельником і піонером у проєктуванні залізобетонних оболонкових конструкцій Едуардо Торроха у 1959 році в м. Мадриді. Один раз на десять років вона відзначає свій ювілей, влаштовуючи урочистий конгрес в одному з міст Королівства Іспанія.

До того ж IASS традиційно проводить симпозіуми, пов’язані з літніми олімпійськими іграми. Зазвичай вони відбуваються за один – два роки до олімпійських ігор, під час будівництва олімпійських об’єктів. Зауважимо, що делегація інституту приймала участь у роботі симпозіуму IASS напередодні олімпіади 1980 року в м. Москві. Видається цікавим, що у процесі роботи цього симпозіуму представникам інституту вдалося не тільки налагодити плідні взаємні стосунки з керівництвом IASS, а навіть отримати від нього запрошення на членство в асоціації.

Спираючись на викладене вище, можна зробити цілком безсумнівний і очікуваний висновок, що з самого початку свого існування інститут не вписувався в територіальні рамки України, а його професійна діяльність поступово поширилася спочатку на увесь колишній СРСР, а згодом – і на десятки інших зарубіжних країн.

Міжнародна наукова діяльність інституту
(період після 1991 року)

Зауважимо, що після відновлення незалежності України 24 серпня 1991 року інститут отримав нові можливості щодо розширення своєї міжнародної наукової діяльності. Мова йде про те, що ці нові можливості з’явилися завдяки, по-перше, простому полегшенню в Україні починаючи з 1991 року процедури виїзду за кордон порівняно з часами колишнього СРСР, а особливо, і це є, по-друге, набранням чинності з 11 червня 2017 року статусу безвізового режиму між Україною та Європейським союзом, що дозволив громадянам України вільно перетинати міждержавні кордони країн Європейського Союзу без попереднього звернення до посольства для отримання дозволу. І інститут одразу скористався цією сприятливою нагодою, провадячи свою міжнародну наукову діяльність за декількома напрямами роботи.

Насамперед це стосується участі його фахівців у роботі численних міжнародних форумів. Відтак, починаючи з 1991 року фахівці інституту взяли участь у роботі більш ніж 45 конгресів, з’їздів, конференцій і симпозіумів, які відбувалися у різних країнах світу і на яких висвітлювалися творчі досягнення інституту. Географія місць проведення цих міжнародних форумів відображена на рис. 123, а фотографії вибіркових епізодів у процесі роботи деяких із цих форумів наведені на рис. 124 – 129.

Другий напрям міжнародної наукової діяльності інституту зводиться до співпраці з профільними міжнародними асоціаціями. Фахівці інституту відомі в професійних колах багатьох країн світу та є членами міжнародних наукових об’єднань, зокрема Міжнародної асоціації з просторових та оболонкових конструкцій (IASS) і Міжнародної асоціації з проєктування мостів і конструкцій (IABSE).

Міжнародна асоціація з просторових та оболонкових конструкцій IASS була створена видатним іспанським інженером-будівельником і піонером у проєктуванні залізобетонних оболонкових конструкцій доктором технічних наук, професором Едуардо Торроха у 1959 році в м. Мадриді. Він був першим Президентом IASS у період із 1959 року до 1961 року (рис. 130), а з 2021 року асоціацію очолює іспанський інженер-будівельник доктор технічних наук, професор Карлос Лазаро з Політехнічного університету в м. Валенсія (рис. 131). Один раз на десять років IASS відзначає свій ювілей, влаштовуючи урочистий конгрес в одному з міст Королівства Іспанія. Останнім часом спеціалісти інституту постійно приймають участь у таких конгресах: у 1989 році – в м. Мадриді, у 1999 році – знову в м. Мадриді, а у 2009 році – у м. Валенсія, а у 2019 році – в м. Барселоні.

До того ж IASS традиційно проводить симпозіуми, пов’язані з літніми олімпійськими іграми. Зазвичай вони відбуваються за один – два роки до олімпійських ігор, під час будівництва олімпійських об’єктів. Зауважимо, що делегація інституту брала участь у роботі симпозіумів IASS напередодні олімпіади 1980 року в м. Москві, олімпіади 1996 року в м. Атланті, олімпіади 2000 року в м. Сіднеї, олімпіади 2008 року в м. Пекіні та олімпіади 2012 року в м. Лондоні. Досвід, набутий інститутом під час участі у цих симпозіумах важко переоцінити з огляду на те, що фахівці інституту отримали багато корисної інформації щодо будівництва спортивних споруд у всьому світі, яка потім була застосована при проєктуванні стадіонів в Україні, включаючи і стадіони до чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

А далі звернемо увагу на той факт, що участю фахівців інституту у конгресах і симпозіумах IASS, співпраця з цією асоціацією не обмежується. Понєваж, по-перше, інститут завжди відгукується на прохання IASS щодо організації та проведення різноманітних заходів під її егідою. Приміром, на прохання асоціації інститут виступив організатором міжнародного колоквіуму робочої групи IASS «Резервуари та силоси», який відбувся у 1991 році в м. Києві і зібрав близько сто п’ятдесяти учасників із сімнадцяти країн світу. По-друге, оскільки IASS є видавцем журналу «Journal of the International Association for Shell and Spatial Structures», який має попит і увагою у всьому світі, інститут з метою популяризації своїх досягнень час од часу висвітлює в ньому свої напрацювання: описує нові концепції проєктних рішень стадіонів України, результати реконструкції Національного спортивного комплексу «Олімпійський» під час підготовки останнього до чемпіонату Європи 2012 року з футболу тощо.

З приводу Міжнародної асоціації з мостів і структурної інженерії IABSE вкажемо на те, що вона була заснована в 1929 році у м. Цюриху (Швейцарська Конфедерація) французькою асоціацією сучасних проблем використання сталі в будівництві OTUA (Office Technique pour l’Utilisation de l’Acier). Першим Президентом цієї асоціації у період із 1929 року до 1938 року був видатний швейцарський інженер-мостобудівник доктор технічних наук, професор Артур Рон (рис. 132), а з 2022 року асоціацію очолює данський інженер-мостобудівник доктор технічних наук, професор Тіна Вейрум з Данського технічного університету в м. Копенгагені (рис. 133).

Головна мета цієї асоціації полягає у сприянні обміну знаннями й експансії практики будівельної інженерії у всьому світі. IABSE займається всіма видами мостових конструкцій, що складаються з будь-якого матеріалу, на всіх етапах процесу будівництва, а також поширенням контактів інженерів мостовиків у сфері освіти та досліджень. IABSE кожного року організовує проведення одного – двох конгресів чи симпозіумів у різних містах світу за тематикою своєї діяльності, в яких беруть участь спеціалісти інституту. Причому з усіх організованих IABSE заходів, в яких брав участь інститут, автору цієї статті найбільше запам’ятався Міжнародний симпозіум із металевих мостів, що відбувся у 2004 році у м. Мійо, яке знаходиться на півдні Французької Республіки в департаменті Аверон. Що ж стосується характерної особливості цього симпозіуму, то вона пов’язана з тим, що симпозіум відбувся у спеціально вивірений час – напередодні завершення будівництва віадука Мійо, який проходить через долину річки Тарн, є визначною спорудою транспортної інфраструктури і по праву входить до числа найвідоміших мостових споруд у світі (рис. 134). Віадуку Мійо належать три світових рекорди щодо:

• висоти опор: дві опори віадука мають висоту 244,96 і 221,05 м, що значно перевершує попередні рекорди Французької Республіки – віадука Тюлля й Веррьера заввишки 141 м і Германії – віадука Кохерталь заввишки 181 м;

• висоти опор із пілоном: висота пілона, що здіймається над центральною опорою, дорівнює 343 м;

• висоти дорожнього полотна: висота полотна сягає 270 м над рівнем землі у найвищій точці (тільки полотно мосту Royal Gorge Bridge заввишки 321 м у штаті Колорадо у Сполучених Штатах Америки, який вважається найвищим пішохідним мостом у світі, перевершує віадук Мійо).

Наступний напрям міжнародної наукової діяльності інституту полягає у співпраці з закордонними учбовими закладами. Участь працівників інституту у багатьох міжнародних конгресах, конференціях і симпозіумах дозволила налагодити, особливо під час обговорення виробничих питань у кулуарах цих форумів, міцні стосунки з великою кількістю закордонних спеціалістів, зокрема з представниками вищих навчальних закладів. Причому їхня найбільша зацікавленість була спрямована на можливість використання наукового і виробничого потенціалу інституту в навчальних процесах цих закладів. Найчастіше обговорювалися наступні питання:

• обмін інформацією щодо здійснюваних досліджень, розрахунків і проєктування металевих будівельних конструкцій;

• виконання науково-дослідних, проєктних й інших робіт, пов’язаних із металевими конструкціями;

• проходження в інституті студентами вищих навчальних закладів виробничої практики з метою ознайомлення з проведенням розрахунків, проєктуванням і виготовленням металевих конструкцій;

• підготовка і публікування спільних монографій, статей, довідників й інших наукових робіт;

• залучення фахівців інституту до викладання лекцій, рецензування дипломних робіт студентів і дисертацій магістрів.

Позаяк інститут давав позитивні відповіді на всі порушені питання, то це призвело до підписання між інститутом і низкою вищих навчальних закладів відповідних угод про співпрацю. У розвинення зазначеного вкажемо на те, що тільки протягом чотирьох років – від 2008 до 2012 року, такі угоди були підписані з Політехнікою Талліннською, Вищим будівельним училищем у м. Софії та Чеським Технічним університетом у м. Празі.

Натомість історично склалося так, що ще з 1991 року, тобто з часу проведення колоквіуму робочої групи IASS «Резервуари та силоси» в м. Києві, особливо тісні відносини склалися між інститутом і науковцями з Політехніки Гданської. Через це стає цілком зрозумілим, що перша угода про співпрацю була підписана інститутом саме з Політехнікою Гданською 19 вересня 2005 року (рис. 135, 136).

Дещо згодом, а точніше у 2006 році, були започатковані не менш плідні контакти між інститутом і науковцями з Політехніки Опольської в м. Ополе, що призвело до підписання відповідної угоди про співпрацю 21 червня 2006 року.

Чергова угода про співпрацю була підписана інститутом 23 лютого 2023 року з Політехнікою Шльонською, яка розташована в м. Гливице.

А сьома за ліком і на сьогодні остання угода про співпрацю була підписана інститутом 26 квітня 2024 року з Політехнікою Жешувською, яка розташована в м. Жешуві (рис. 137).

Що ж стосується виконання положень згаданих вище угод про співпрацю, вкажемо на наступне.

Перше. Проведення спільних робіт і обмін інформацією щодо здійснюваних досліджень. При підготовці України та Республіки Польща до проведення чемпіонату Європи 2012 року з футболу між Політехнікою Гданською і Українським інститутом сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського проводились консультації щодо проєктування металевих конструкцій Національного стадіону імені Казімежа Гурського у м. Варшаві, міського стадіону місцевого клубу «Шльонськ» у м. Вроцлаві, стадіону «Арена Гданськ» у м. Гданську, який ще має назву «Бурштинова арена» і Національного спортивного комплексу «Олімпійський» в м. Києві.

Під час цих консультацій вирішувались деякі актуальні питання щодо застосування Єврокодів при проєктуванні металевих конструкцій, визначення навантаг на конструкції, виконання дублюючих розрахунків міцності, стійкості та коливань у найбільш критичних станах і вогнестійкості їх металевих конструкцій, а також проведення науково-технічного супроводу при будівництві цих визначних спортивних споруд.

Подібні ж консультації проводились між цими організаціями і при проєктуванні резервуарів для зберігання нафти у нафтоналивному терміналі у порту м. Гданськ.

Проведені консультації дозволили не тільки пришвидшити виконання проєктних робіт, а й вирішити деякі питання щодо розрахунку металевих конструкцій, що, у підсумку, дозволило поліпшити якість застосованих проєктних рішень.

Також між Українським інститутом сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського та Політехнікою Жешувською консультації проводились щодо актуальних на сьогодні для Республіки Польща питань у частині дослідження, розрахунку та проєктування металевих конструкцій при наростаючому руйнуванні під дією наднормативних навантаг, які можуть виникати як внаслідок помилок і проблем на стадії будівництва, так і викидів енергії у будь-який час протягом періоду експлуатації конструкції, або ж через навмисні напади терористів або інших агресорів.

Позаяк інститут має доволі великий доробок у дослідженнях із цієї тематики [36], то на прохання співробітників Політехніки Жешувської обговорювалися питання розроблення методів розрахунку запасу міцності металоконструкцій, які піддаються впливу наднормативних навантаг, визначення для цих металоконструкцій експлуатаційних критеріїв із метою ослаблення наростаючого руйнування, етапів алгоритму розв’язання задачі на ослаблення наростаючих руйнувань, методів удосконалення робочих характеристик конструктивних елементів і з’єднань тощо. Згодом результати консультацій були застосовані співробітниками Політехніки Жешувської під керівництвом доктора технічних наук, професора А.Козловського при проведенні низки теоретичних і експериментальних досліджень металоконструкцій, причому деякі з отриманих ними напрацювань згодом були висвітлені у статті в журналі «Промислове будівництво та інженерні споруди» [53].

Друге. Організація конференцій. Інститут спільно з Політехнікою Гданською організував і провів дві Міжнародні науково-технічної конференції (україно-польську та польсько-українську): у 2010 році у м. Києві «Будівельні конструкції спортивних та просторових споруд: сьогодення та перспективи розвитку» і в 2014 році у м. Гданську «Актуальні проблеми металевих конструкцій», а також у 2011 році спільно з науковцями з Вроцлавської, Гданської та Опольської Політехнік взяв участь у Міжнародній науково-технічній конференції «Прогрес в сталевих і композитних конструкціях», яка відбулася у м. Вроцлаві. Тематика всіх цих конференцій була присвячена обговоренню різноманітних аспектів при проєктуванні та будівництві стадіонів і спортивних споруд в Україні та Республіки Польща, які в той час будувались в обох країнах-організаторах чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

Третє. Участь у міжнародних форумах. Інститут спільно з науковцями з Вроцлавської, Гданської, Жешувської, Опольської та Шльонської Політехнік постійно приймає участь в різноманітних Міжнародних науково-технічних заходах, які проводяться як в м. Києві, так і в різних містах Республіки Польща. У цьому сенсі можна вказати на наступні конференції та колоквіуми:

• Міжнародний колоквіум робочої групи IASS «Резервуари та силоси», м. Київ, 1991 рік;

• I Міжнародна конференція «Метал у будівництві та інтер’єрі», м. Київ, 2006 рік;

• ХІ Міжнародна конференція з металевих конструкцій «Прогрес в сталевих, композитних і алюмінієвих конструкціях (ICMS-2006)», м. Жешув, 2006 рік;

• V Міжнародна науково-технічна конференція «Будівельні металеві конструкції: сьогодення та перспективи розвитку», м. Київ, 2006 рік;

• Міжнародна науково-технічна конференція «Науково-дослідні проблеми будівництва», м. Білосток, 2008 рік;

• VI Міжнародна науково-технічна конференція «Будівельні конструкції спортивних та просторових споруд: сьогодення та перспективи розвитку», м. Київ, 2010 рік;

• ХІІ Міжнародна конференція з металевих конструкцій «Прогрес в сталевих і композитних конструкціях (ICMS-2011)», м. Вроцлав, 2011 рік;

• ІІ Міжнародна польсько-українська науково-технічна конференція «Актуальні проблеми металевих конструкцій», м. Гданськ, 2014 рік;

• ІІІ Міжнародна конференція «Екологічні проблеми в будівництві (ECCE 2018)», м. Ополе, 2018 рік;

• ІV Міжнародна конференція «Екологічні проблеми в будівництві (ECCE 2020)», м. Ополе, 2020 рік;

• V Міжнародна конференція «Екологічні проблеми в будівництві (ECCE 2022)», м. Ополе, 2022 рік;

• VІ Міжнародна конференція «Екологічні проблеми в будівництві (ECCE 2024)», м. Ополе, 2024 рік.

Четверте. Публікація наукових статей. Науковці інституту спільно з науковцями з Гданської, Жешувської, Опольської, Словацької та Талліннської Політехнік, а також Вищим будівельним училищем у м. Софії публікують свої наукові статті в журналах України, Республіки Польща та Федеративної Республіки Німеччини.

Перелік статей цих науковців починаючи з 2008 року представлений у списку літератури журнальної статті у журналі «Промислове будівництво та інженерні споруди» [43] за номерами [84 – 96]. В свою чергу перелік статей науковців інституту, опублікованих в журналах Республіки Польща та Федеративної Республіки Німеччини починаючи з 2006 року, представлений у списку літератури цієї ж статті за номерами [97 – 103].

П’яте. Виробнича практика. Першими у 2006 році на виробничу практику в інститут прибули студенти з Політехніки Гданської (рис. 138). Тритижнева програма практики була сформована інститутом і Політехнікою Гданською у такий спосіб, щоб за відведений на практику порівняно невеликий час студенти мали змогу ознайомитися з усіма видами робіт щодо металевих конструкцій: розрахунком, проєктуванням і виготовленням конструкцій, а також із роботою металургійних комбінатів. Згідно з цією програмою на першому тижні практики студенти знайомилися з розрахунком і проєктуванням металевих конструкцій у проєктних підрозділах інституту, на другому тижні – з виготовленням конструкцій на Експериментальній базі інституту в м. Бровари, а на третьому тижні – з роботою металургійних комбінатів «Азовсталь» і «ім. Ілліча» у Маріупольському комплексному відділенні інституту в м. Маріуполі. Варто наголосити на тому, що по завершенню виробничої практики студентами був підготовлений відповідний звіт, який отримав спеціальну нагороду – «Відзнаку ректора Політехніки Гданської», що для студентів Політехніки Гданської вважається найвищим досягненням.

У розвинення наведеного вище зазначимо, що спільно розроблена інститутом і Політехнікою Гданською програма виробничої практики для закордонних студентів настільки добре себе зарекомендувала, що вона затим постійно застосовувалась під час проведення наступних практик для студентів із Вищого будівельного училища у м. Софії та Чеського Технічного університету в м. Празі.

Шосте. Залучення фахівців інституту до викладання лекцій і рецензування дисертацій магістрів. Керівництво Гданської і Талліннської Політехнік, а також Вищого будівельного училища у м. Софії запрошувало Генерального директора інституту члена-кореспондента НАН України О.В. Шимановського для викладання лекцій для студентського та викладацького складів своїх навчальних закладів за темою «Досвід роботи Українського інституту сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського щодо розрахунку та проєктування великопрогонових інженерних споруд».

Поза тим Гданська та Талліннська Політехніки запрошували Генерального директора інституту члена-кореспондента НАН України О.В. Шимановського для рецензування дисертацій доктора філософії, які були підготовлені магістрами цих навчальних закладів.

У Гданській Політехніці була успішно захищена дисертація Д.Баранчука «Аналіз напруженого стану в з’єднанні продуктопроводу з оболонкою вертикального сталевого циліндричного резервуару» (Analiza stanu naprężeń w połączeniu rurociągu productowego z płaszczem pionowego stalowego zbiornika walcowego), науковим керівником якої був доктор технічних наук, професор Є.Зюлко (рис. 139).

А у Талліннській Політехніці була успішно захищена дисертація Е.Ківі «Визначення розмірів і дослідження великопрогонового вантового мосту через протоку Суур» (Dimensioning and investigation of a long-span cable-supported bridge across Suur strait), науковим керівником якої був академік Національної академії наук Естонії В.Кульбах (рис. 140).

Сьоме. Останній на цей час напрямам міжнародної наукової діяльності інституту зводиться до міжнародної видавничої діяльності. Інститут є засновником і видавцем двох періодичних видань: журналу «Промислове будівництво та інженерні споруди» і Збірника наукових праць Українського інституту сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського. Обидва видання мають авторитетні міжнародні редакційні колегії за участю знаних закордонних учених, із якими інститут підтримував і підтримує постійні наукові зв’язки. Ці вчені представляють у цих двох періодичних виданнях широкий спектр країн, а саме:

• Австралійський Союз – доктор технічних наук, професор М.Бредфорд із Університету Нового Південного Уельсу в м. Сіднеї,

• Канаду – доктор технічних наук, професор Б.Спарлінг із Університету Саскачеван у м. Саскатун,

• Королівство Іспанію – доктор технічних наук, професор К.Лазаро з Політехнічного університету в м. Валенсії, який був Віцепрезидентом IASS із 2011 до 2021 року й обраний Президентом IASS у 2021 році,

• Республіку Болгарію – доктор технічних наук, професор С.Русєв із Університету будівництва, архітектури та геодезії у м. Софії,

• Республіку Казахстан – академік Національної інженерної академії Республіки Казахстан, доктор технічних наук, професор К.Тулєбаєв із Проєктного інституту «Алматидіпромісто-1» у м. Алмати,

• Республіку Польщу – доктор технічних наук, професор В.Баран із Політехніки Опольської, доктора технічних наук, професора А.Бєгус і Р.Янковяк із Політехніки Вроцлавської, доктора технічних наук, професора П.Івіцкі і Е.Урбаньська-Галєвська з Політехніки Гданської, доктор технічних наук, професор А.Козловські з Політехніки Жешувської,

• Республіку Україну – академіки Національної академії наук України, доктора технічних наук, професора А.Булат з Інституту геотехнічної механіки ім. М.С. Полякова в м. Дніпрі та В.Грінченко з Інституту гідромеханіки в м. Києві,

• Словацьку Республіку – доктор технічних наук, професор З.Агощ з Словацького технологічного університету у м. Братиславі,

• Сполучені Штати Америки – доктор технічних наук, професор Д.Абель із Корнелльського університету в м. Ітаці, який був Віцепрезидентом IASS із 1992 до 2006 року й Президентом IASS із 2006 до 2012 року та доктор технічних наук, професор А.Новак з Університету Небраски у м. Лінкольні,

• Сполучені Штати Мексики – доктор технічних наук, професор Х.Салінас із Національного автономного університету Мексики в м. Мехіко,

• Чеську Республіку – доктор технічних наук, професор Й.Махачек із Чеського технічного університету в м. Празі,

• Федеративну Республіку Німеччини – доктора технічних наук, професора Х.Пастернак із Бранденбурзького технічного університету Котбус-Зенфтенберг і Х.Розерт із Інституту статики та динаміки Ганноверського університету ім. Лейбніца у м. Ганновері,

• Французьку республіку – доктор технічних наук, професор А.Ібрахімбегович із Комп’єнського технологічного університету в м. Комп’єнь,

• Японську Державу – доктора технічних наук, професора К.Кавагучі з Інституту промислових наук Токійського університету, який був обраний Віцепрезидентом IASS у 2021 році, та Ш.Като з Тойохасівського технологічного університету в м. Тойохасі та низку інших країн.

Декілька слів про наукові публікації спеціалістів інституту, які друкуються за кордоном. Розпочнемо з класичних ґрунтовних комплексних праць. Вкажемо на те, що таких праць налічується доволі багато, через що у списку літератури журнальної статті у журналі «Промислове будівництво та інженерні споруди» [43] із їх великої кількості наведені посилання лише на найбільш фундаментальні [79 – 83].

Далі розглянемо, і це є, по-друге, новий спосіб публікування, – з застосуванням міжнародних наукометричних баз даних, які створюють умови та відкривають можливість більш широкого й доступного обміну передовим досвідом спеціалістам усього світу. З огляду на вказане та з метою ознайомлення міжнародної фахової спільноти з результатами нових науково-технічних розробок у галузі металобудівництва, останнім часом в інституті було започатковано розміщення праць працівників інституту в цих базах. Приміром, у період із 2019 року донині було підготовлено і опубліковано 52 статті, зокрема у виданнях, віднесених до наступних наукометричних баз: Scopus – 18 статей, Web of science – 21 стаття, MATEC Web of Conferences – 6 статей, Index Copernicus – 4 статті, Springer – 3 статті.

Спираючись на викладене вище, можна зробити цілком очевидний висновок, що з самого початку свого існування інститут не вписувався в територіальні рамки України, а його професійна діяльність поширилася спочатку на увесь колишній СРСР, а згодом – і на десятки інших зарубіжних країн.