Київська телевізійна вежа – це суцільнометалева просторова висотна споруда заввишки 380 метрів, побудована в 1969–1973 роках для трансляції радіо та телебачення, найвища металева вільностояча конструкція світу на момент спорудження та протягом 36 наступних років, і досі найвища споруда України.
Ця вежа з масою 2 700 т конструктивно поділена на три частини: базу, до якої приєднані просторові чотиригранні «ноги» (розмах 90 м), решітчастий стовбур (діаметр описаного кола для основного стовбура 20 м) і ліфтову шахту з антенною частиною.
На рисунку позначено: 1 – 3 антени IV, III та II діапазонів; 4 – антени УКХ ЧМ радіомовлення; 5 – антени І діапазона; 6 – ділянка стовбура для антен «Алтай»; 7 – верхня технічна будівля; 8 – основний стовбур; 9 – нижня технічна будівля; 10 – база вежі; 11 – шахта ліфтів.
На будівництві вежі застосовано низку новацій. Конструкція вежі складена з високоміцних труб, які з’єднані між собою шляхом зварювання, без фасонок. Вежа змонтована методом підрощування (починаючи від верхньої частини до нижньої). Збирання і зварювання стовбура відбувалося покроково на рівні землі, після чого підрощена конструкція виштовхувалася на один крок вгору. Так само монтувалася антенна частина і шахта ліфтів.
Проєкт металевих конструкцій виконано інститутом «Укрпроєктстальконструкція» у співдружності з Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона, конструкції виготовлено Дніпропетровським заводом металевих конструкцій ім. І.В. Бабушкіна, (нині – завод «УКРСТАЛЬ ДНІПРО»), монтаж здійснено трестом «Центростальконструкція».
Автори проєкту О.І. Шумицький, І.Г. Затуловський, Я.С. Барик, О.І. Калінічев.
Будівництво вежі відзначено Державною премією України в галузі науки і техніки 1973 року. Лауреати премії:
КОТЕНКО Василь Павлович, бригадир-монтажник Київського спеціалізованого управління тресту «Центростальконструкція»;
ПАВЛОВСЬКИЙ Володимир Хомич, головний інженер тресту «Центростальконструкція»;
КОВТУНЕНКО Віктор Олексійович, керівник групи, працівник Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона
НОВИКОВ Володимир Іванович, канд. техн. наук, с. н. с. Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона;
СОЛОМЕНКО Орест Миколайович, начальник дільниці ДПІ «Укрпроєктстальконструкція»;
КАЛІНІЧЕВ Олександр Іванович, головний спеціаліст відділу ДПІ «Укрпроєктстальконструкція»;
ЗАТУЛОВСЬКИЙ Ісаак Григорович, начальник відділу ДПІ «Укрпроєктстальконструкція»;
ШУМИЦЬКИЙ Олег Іванович, заступник головного інженера ДПІ «Укрпроєктстальконструкція»;
ДЗЮБА Іван Матвійович, електрозварник Київського спеціалізованого управління тресту «Центростальконструкція».
Металева монументальна скульптура Батьківщина-Мати в м. Києві була споруджена у 1981 р. як символ перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Це – перша у світі суцільнозварна скульптура великих розмірів. Вона входить до десятки найбільших скульптур світу. «Зріст» металевої жінки становить 45 м, довжина меча – 16 м, розміри щита 13×8 м, а весь монумент разом із постаментом має висоту 102 м.
Каркас скульптури з вуглецевої сталі має масу 430 т. Оболонка скульптури з листа завтовшки 1,5 мм, каркаси рук, щит і меч виготовлені з нержавіючої сталі й мають сумарну масу 130 т.
Задум скульптури належить скульптору Євгенію Вучетичу. У 1974 році, після смерті Євгенія Вучетича, проєкт взяв на себе скульптор Василь Бородай. Архітектурна частина проєкту належить архітекторам Віктору Єлізарову, Георгію Кислому та Миколі Фещенку.
Металеві конструкції запроєктовано інститутом «Укрпроєктстальконструкція» (колектив інженерів під керівництвом Ігоря Лебедича та Костянтина Шварца) у співпраці з Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона, каркас з вуглецевої сталі виготовлено на Маріупольському заводі металоконструкцій, оболонку з нержавіючої сталі – на Київському заводі імені Паризької Комуни, монтаж металевих конструкцій здійснив трест «Центростальконструкція».
У 2023 році Товариством «Основа» виконана реставрація щита скульптури з заміною на ньому герба Радянського Союзу на герб України. Проєкт реставрації металоконструкцій щита виконано Українським інститутом сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського (інж. Микола Чорномиз), виготовлення герба України – Товариством «Тісо-продакшин», монтажні роботи – альпіністами фірми «Плєттак».
через гідротехнічні споруди ДніпроГЕС до реконструкції:
I – II міст через аванкамеру; II – III -автопроїзд по спорудах греблі;
III - IV - естакада спряження греблі з берегом; IV - V - земляна вставка;
V - VI - естакада над шлюзами.
а – вид мостових споруд по греблі і через аванкамеру;
б – вид із пішохідної доріжки мостових споруд по греблі
Конструкція автопроїзду по греблі ДніпроГЕС становить собою двоярусну залізобетонну збірно-монолітну споруду з проїздом з правого берега на лівий по верхньому ярусу, з лівого на правий – по нижньому ярусу. На верхньому ярусі розміщена велосипедна доріжка, а на нижньому – пішохідна доріжка (рис. 2).
В межах аванкамери конструкція мосту складається з двох окремих металевих прогонових будов, одна з яких забезпечує поступовий спуск транспортного потоку з верхнього ярусу автопроїзду по греблі на один рівень із нижнім ярусом (рис. 3).
а – вид моста через аванкамеру;
б – вид із проїзної частини моста через аванкамеру
У місці розташування існуючої естакади спряження греблі з лівим берегом і земляної вставки заплановано будівництво двох нових металевих естакад, які сполучають верхній та нижній яруси автопроїзду по греблі ДніпроГЕС із земляною вставкою, що в результаті створює можливість для обох естакад підійти до земляної вставки в одному рівні (рис. 4).
а – вид мостових споруд на ділянці сполучення зі земляною вставкою;
б – вид проїзної частини на ділянці сполучення зі земляною вставкою
Проєктом комплексної реконструкції автопроїзду передбачена повна заміна існуючої естакади через шлюзи на нову естакаду, яка складатиметься з двох розташованих в одному рівні окремих прогонових будов, кожна з яких забезпечуватиме рух автотранспорту в окремо взятому напрямку: по внутрішній естакаді – з лівого берега на правий, а по зовнішній – з правого берега на лівий. Окрім цього, по внутрішній естакаді проходитиме пішохідна доріжка, а по зовнішній – велосипедна доріжка з рухом в обидва боки (рис. 5).
а – вид зверху естакади через шлюзи;
б – вид із проїзної частини естакади через шлюзи
Панорамний вигляд автопроїзду по гідротехнічних спорудах ДніпроГЕС після реконструкції наведено на рис. 6.
по спорудах греблі ДніпроГЕС після реконструкції
Проєктування виконане під загальним керівництвом генерального директора інституту, члена-кореспондента Національної академії наук, доктора технічних наук О.В. Шимановського у Відділі мостів та спеціальних споруд колективом інженерів: кандидатом технічних наук В.В. Шалінським (головний інженер проєкту), Т.В. Сопіною (металеві конструкції), З.В. Соколовою (залізобетонні конструкціїЇ) та А.Я. Голотою (окремі конструктивні рішення).