ЗагальнеІсторіяНаука і технікаОб'єктиНорми та стандартиВидавнича діяльністьСпівпрацяЯк нас знайти
ЗародженняХронологія перетвореньФундаториДиректориГоловні інженериПрофесіоналиЛауреатиВідомі вихідці
Лауреати державних нагород України
Рік Прізвище, ім’я та по батькові лауреата Державна нагорода
1962
КІРЕЄНКО Володимир Іванович
 Почесне звання «Заслужений будівельник України»
1974
ЗАТУЛОВСЬКИЙ Ісаак Григорович
 Державна премія України в галузі науки і техніки
1974
КАЛІНІЧЕВ Олександр Іванович
 Державна премія України в галузі науки і техніки
1974
ШУМИЦЬКИЙ Олег Іванович
 Державна премія України в галузі науки і техніки
1980
ШУМИЦЬКИЙ Олег Іванович
 Почесна грамота президії Верховної Ради України
1981
АНДРЕЄВ Володимир Прохорович
 Державна премія України в галузі науки і техніки
1982
ВОЛКОВ Іван Іванович
 Грамота Верховної Ради України
1982
ДМИТРІЄВ Леонід Георгійович
 Державна премія України в галузі науки і техніки
1982
КАСІЛОВ Олександр Васильович
 Державна премія УРСР в галузі науки і техніки
1985
АНДРЕЄВ Володимир Прохорович
 Грамота Верховної Ради України
1986
ГОРОДЕЦЬКИЙ Олександр Сергійович
 Державна премія України в галузі науки і техніки
1989
ШИМАНОВСЬКИЙ Віталій Миколайович
 Почесна грамота президії Верховної Ради України
1991
ГУЛЯЄВ Валерій Іванович
 Державна премія України в галузі науки і техніки
1991
ДЕХТЯРЮК Євген Семенович
 Державна премія України в галузі науки і техніки
1994
ШИМАНОВСЬКИЙ Віталій Миколайович
 Державна премія України в галузі науки і техніки
1998
РАДЬКО Степан Васильович
 Почесне звання «Заслужений будівельник України»
2000
КРИЖАНІВСЬКИЙ Володимир Петрович
 Грамота Верховної Ради України
2000
КРИЖАНІВСЬКИЙ Володимир Петрович
 Орден «За заслуги» III ступеня
2004
БУТ Борис Миколайович
 Почесна грамота Кабінету Міністрів України
2004
ГЕЙФМАН Володимир Львович
 Орден «За заслуги» III ступеня
2004
ГОРДЕЄВ Вадим Миколайович
 Почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України»
2004
ГРЕЧКА Iван Якович
 Подяка Кабінету Міністрів України
2004
ЗУБЕНКО Олег Антонович
 Подяка Кабінету Міністрів України
2004
КОНДРА Михайло Петрович
 Почесна грамота Кабінету Міністрів України
2004
ЛЕХОВИЦЬКИЙ Леон Ісаакович
 Державна премія України в галузі науки і техніки
2004
ЛОБАНОВ Леонід Михайлович
 Почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України»
2004
ОГЛОБЛЯ Олександр Іванович
 Подяка Кабінету Міністрів України
2004
ХАРЧЕНКО Ростислав Борисович
 Почесна грамота Кабінету Міністрів України
2004
ШИМАНОВСЬКИЙ Олександр Віталійович
 Почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України»
2005
АДРІАНОВ Володимир Павлович
 Грамота Верховної Ради України
2005
ГУЛЯЄВ Валерій Іванович
 Почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України»
2006
ЛЕБЕДИЧ Ігор Миколайович
 Державна премія України в галузі науки і техніки
2007
БОЖКО Валерій Андрійович
 Подяка Кабінету Міністрів України
2007
КРИЖАНІВСЬКИЙ Володимир Петрович
 Грамота Верховної Ради України
2007
КРИЖАНІВСЬКИЙ Володимир Петрович
 Орден «За заслуги» II ступеня
2007
ЛОТОЦЬКИЙ Орест Богданович
 Почесна грамота Кабінету Міністрів України
2008
БУТ Борис Миколайович
 Грамота Верховної Ради України
2008
КИРИЛЛОВ Валерій Васильович
 Почесна грамота Кабінету Міністрів України
2008
РАДЬКО Степан Васильович
 Грамота Верховної Ради України
2008
РАДЬКО Степан Васильович
 Орден «За заслуги» III ступеня
2009
ГРЕЧКА Iван Якович
 Почесна грамота Кабінету Міністрів України
2009 КОРЯЧЕНКО Ярослав Олександрович Премія Президента України для молодих вчених
2009
ПАСЕЧНЮК Володимир Леонідович
 Почесна грамота Кабінету Міністрів України
2009
ПЛАММ Генріх Борисович
 Почесна грамота Кабінету Міністрів України
2009
СТРАШКО Жанна Сергіївна
 Почесна грамота Кабінету Міністрів України
2009
ТЕРЕЩЕНКО Юрій Іванович
 Почесне звання «Заслужений будівельник України»
2010
ОГЛОБЛЯ Олександр Іванович
 Почесна грамота Кабінету Міністрів України
2011
ГОРДЕЄВ Вадим Миколайович
 Почесна грамота Кабінету Міністрів України
2011
ЛЕБЕДИЧ Ігор Миколайович
 Почесна грамота Кабінету Міністрів України
2012
КОРОЛЬОВ Володимир Петрович
 Почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України»
2012
ОГЛОБЛЯ Олександр Іванович
 Почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України»
2013
ПЕРЕЛЬМУТЕР Анатолій Вікторович
 Подяка Прем’єр-міністра України
2015
ГАЙДАЙЧУК Віктор Васильович
 Почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України»
2020
ШИМАНОВСЬКИЙ Олександр Віталійович
Державна премія України в галузі науки і техніки
2025
БІЛИК Сергій Іванович
Почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України»
ЗагальнеІсторіяНаука і технікаОб'єктиНорми та стандартиВидавнича діяльністьСпівпрацяЯк нас знайти
ЗародженняХронологія перетвореньФундаториДиректориГоловні інженериПрофесіоналиЛауреатиВідомі вихідці
Фото
БІЛИК Сергій Іванович
Народився в 1958 році. У 1980 р. закінчив Вінницький політехнічний інститут. Відомий фахівець у галузі будівельних конструкцій. Доктор технічних наук (2008), професор (2014), заслужений діяч науки і техніки України (2025).
Від 1985 працює у Київському університеті будівництва та архітектури, де пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до завідувача проблемної лабораторії особливо легких сталевих конструкцій, водночас від 2000 – доцент, від 2007 – завідувач кафедри металевих і дерев’яних конструкцій.
Наукові дослідження: стійкість та міцність раціональних металевих елементів рам зі змінним перерізом, міцність і стійкість дерев’яних конструкцій змінного перерізу, теорія подібності при проведенні експериментальних досліджень на моделях на стійкість і міцність, експлуатаційна безпека конструкцій критичної інфраструктури.
Член Вченої ради Українського інституту сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського.
Основні праці:

Сталеві резервуари. Основи корозійно-механічної стійкості. Ніжин, 2020;

Морські бурові платформи. К., 2020;

Біологічна корозія каналізаційних систем України. К., 2021;

Корозійні руйнування каналізаційних систем України. К., 2021;

Корозійно-механічні руйнування гідротехнічних споруд України. К., 2021;

Металеві конструкції: Підручник. Т.1. Кам’янець-Подільський, 2024;

Кінетика тріщиноутворення в сталевих конструкціях. К., 2023.
Фото
АНДРЕЄВ Володимир Прохорович
Народився у 1935 році. В 1958 році закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю «Технологія і машини зварювального виробництва» і був направлений як молодий спеціаліст на роботу до Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона.
Висококваліфікований спеціаліст у галузі зварювання металевих конструкцій та спецелектрометалургії. Брав участь у виготовленні цементних печей, водогонів, валків прокатного стану тощо. В.П. Андреєв розробив технологічний процес зварювання великих робочих коліс гідротурбін і впровадив його у виробництво на Ленінградському металевому заводі під час виконання замовлення для Асуанської ГЕС у Єгипті. За його безпосередньої участі розроблено і вперше у світовій практиці виконано зварювання металоконструкцій секції водогону Братської ГЕС на монтажному майданчику.
У 1972 році В.П. Андреєв захистив кандидатську дисертацію за темою «Технологія виготовлення зварних робочих коліс потужних радіально-осьових гідротурбін з кавітаційно стійкої сталі». У 1981 році він став лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки за створення та промислове впровадження нового способу зварювання нерухомими електродами багатотоннажних заготовок.
У 1981 році В.П. Андреєва було призначено директором Дослідного заводу спецелектрометалургії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона, який під його керівництвом у стислі терміни був збудований та оснащений найновішим обладнанням.
У 1993 році він був переведений на роботу до інституту «УкрНДІпроектстальконструкція», де очолив нещодавно збудовану Броварську експериментальну базу, на якій виконували натурні випробування будівельних металевих конструкцій і розробляли нові технологічні процеси електродугового зварювання.
Володимир Прохорович раптово помер у 2001 році.
Фото
ГРЕЧКА Іван Якович
Народився в 1939 р. У 1963 р. закінчив юридичний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. Працював у прокуратурі району, області і близько 20 років – у Генеральній прокуратурі України. З 1998 до 2015 р. працював в Українському інституті сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського, а з 2010 р. займав посаду заступника генерального директора з адміністративно-правових питань.
Працюючи у Генеральній прокуратурі України, вніс значний вклад у створення законодавчої і нормативної бази для забезпечення діяльності прокуратури. Брав участь у розробленні низки кодексів та інших законодавчих актів України, які регулюють діяльність органів суду і прокуратури. Був представником прокуратури у Верховній Раді України.
Працюючи на посаді заступника генерального директора, зробив значний внесок у становлення, розвиток та захист інтересів інституту.
Має звання Державного радника юстиції 3 класу (генерал-майор юстиції) і почесне звання «Почесний працівник прокуратури України», нагороджений відомчими відзнаками та державними нагородами. Має Подяку Кабінету Міністрів України.
Фото
ГУЛЯЄВ Валерій Іванович
Народився у 1938 році. Закінчив Ленінградський інститут інженерів водного транспорту (1960), доктор технічних наук (1980), професор (1985), лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки (1991), заслужений діяч науки і техніки України (2005) Видатний спеціаліст у галузі механіки.
Працював на Іркутському авіаційному заводі (1960–1963), з 1963 року – у Київському інженерно-будівельному інституті: упродовж 1979–1994 років – завідувач кафедри теоретичної механіки. З 1994 року – завідувач кафедри вищої математики Національного транспортного університету.
Основні наукові інтереси: некласична та класична теорія оболонок складної форми; стійкість механічних процесів в нелінійних механічних системах; небесна механіка і механіка космічного польоту; динаміка робототехнічних систем; динаміка тонких роторів за умов складного обертання; сейсміка тектонічних середовищ; механіка бурильних колон в надглибоких свердловинах.
Упродовж 2008–2013 років працював за сумісництвом в Українському інституті сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського, де займався питаннями стійкості сталевих трубчастих елементів Нового безпечного конфайнмента Чорнобильської АЕС та феноменом сходження снігових лавин із покриття конфайнмента.
Наукові праці: «Устойчивость нелинейных механических систем» (1982); «Устойчивость периодических процессов в нелинейных механических системах» (1983); «Прикладные задачи теории колебаний механических систем» (1989); «Колебания систем твердых и деформируемых тел при сложном движении» (1989); «Упругое деформирование, устойчивость и колебание гибких криволинейных стержней» (1992) та інші.
Валерій Іванович помер у 2024 році.
Фото
ГАЙДАЙЧУК Віктор Васильович
Народився у 1948 році. У 1971 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво».
Відомий учений у галузі теоретичної та будівельної механіки, доктор технічних наук (1992), професор (1994), заслужений діяч науки і техніки України (2015), дійсний член Академії будівництва України, член Національного комітету України з теоретичної та прикладної механіки.
З 1971 року по 1972 рік працював районним архітектором Іванівського району Одеської області. З 1972 року по 1973 рік проходив службу в армії. У 1973–1976 роках був аспірантом на кафедрі будівельної механіки Київського інженерно-будівельного інституту (КІБІ), у 1977 році захистив кандидатську дисертацію.
Тривалий час працював у Проблемній науково-дослідній лабораторії тонкостінних просторових конструкцій КІБІ. З 1995 року і по цей час працює завідувачем кафедри теоретичної механіки Київського національного університету будівництва і архітектури. З 1998 року по 2013 рік працював за сумісництвом головним науковим співробітником в інституті «УкрНДІпроектстальконструкція імені В.М. Шимановського».
В.В. Гайдайчук є автором понад 230 наукових праць, опублікованих у провідних фахових виданнях, з яких 25 – у зарубіжних виданнях, а також автором чотирьох монографій і трьох навчальних посібників. Він є членом редколегії Науково-виробничого журналу «Промислове будівництво та інженерні споруди» і наукового збірника «Опір матеріалів і теорія споруд» та членом двох спеціалізованих вчених рад із захисту докторських дисертацій.
Фото
КОРОЛЬОВ Володимир Петрович
Народився у 1955 році. У 1977 році закінчив Макіївський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво», доктор технічних наук (1996), професор (2003), дійсний член Академії будівництва України, заслужений діяч науки і техніки України (2012).
Працював на Донецькому заводі металоконструкцій, в інституті «Військпроект-42» та в Донбаській державній академії будівництва та архітектури на посадах наукового співробітника, доцента, професора, завідувача кафедри, проректора з наукової роботи. З 2003 до 2020 року – директор Донбаського центру технологічної безпеки Українського інституту сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського, який з 2014 року був переведений з м. Макіївка у м. Маріуполь внаслідок реальних військових дій в окремих районах Донецької і Луганської областей. Водночас Володимир Петрович від 2009 року працював завідувачем кафедри Приазовського технічного університету у м. Маріуполі, який у 2022 році припинив свою діяльність внаслідок відкритої збройної агресії з боку Російської Федерації проти України.
Відомий фахівець у галузі захисту будівельних металевих конструкцій від корозії. Як завідувач науково-виробничої випробувальної лабораторії «Антикор-Дон» брав участь у роботах із забезпечення довговічності будівельних металоконструкцій на об'єктах металургійної, машинобудівної, гірничорудної і хімічної промисловості. Отримані результати наукових досліджень впроваджені в нормативні документи з питань протикорозійного захисту металевих конструкцій.
Має понад 180 наукових друкованих праць, серед яких шість авторських свідоцтв на винаходи і п'ять монографій.
Нагороджений Почесною грамотою Президії HAH України (2004).
Фото
ПЕРЕЛЬМУТЕР Анатолій Вікторович
Народився у 1933 році. У 1955 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». З 1957 до 1993 року працював в інституті «Укрпроектстальконструкція» на посадах від інженера до начальника відділу.
Відомий спеціаліст у галузі сталевих будівельних конструкцій, будівельної механіки, автоматизації розрахунків і прикладної теорії надійності. Доктор технічних наук (1987), член Національного комітету України з теоретичної і прикладної механіки (1989), дійсний член Академії будівництва України (1994), дійсний член Всесвітньої академії наук комплексної безпеки (2005), іноземний член Російської академії архітектури і будівельних наук (2006).
Інженерна діяльність А. В. Перельмутера пов’язана з висотними спорудами. Під його керівництвом запроєктована велика кількість щоглових систем зв’язку, баштових і щоглових телевізійних опор. Серед них системи щогл для радіоцентрів в Іраку, Гвінеї та на Кубі, телевізійні башти у містах Тбілісі та Єревані.
Його фундаментальною науковою роботою є тритомна монографія «Устойчивость равновесия конструкций и родственные проблемы», яка була перевидана у США англійською мовою. Найбільш касовою виявилася монографія «Нагрузки и воздействия на здания и сооружения», яка витримала чотири видання і була відзначена Медаллю Академії будівництва України імені академіка М.С. Буднікова. За монографію «Расчетные модели сооружений и возможность их анализа» він був нагороджений Золотою медаллю Російської академії архітектури й будівельних наук.
Результати його робіт із надійності лягли в основу ДБН «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель і споруд».
А. В. Перельмутер є ідеологом і постановником задач програмної системи SCAD, яка широко використовується на території колишнього Радянського Союзу та деяких країн Західної Європи й Азії.
А. В. Перельмутер був одним із незалежних експертів, які вирішували принципові питання при створенні Нового безпечного конфайнменту над 4-м енергоблоком Чорнобильської атомної електростанції, а пізніше керував виконанням дублюючих розрахунків металевого каркаса цієї споруди за допомогою програмного комплексу SCAD.
Останнім часом А. В. Перельмутер працює над популяризацією будівельної науки і питаннями історії металевих конструкцій..
Фото
truba@urdisc.com.ua
+38 044 543 8929
Головний інженер проекту
СТРАШКО Жанна Сергіївна
Народилася у 1928 році. У 1962 році закінчила Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту за спеціальністю «Мости і тунелі». З 1965 року працює в інституті.
Досвідчена проектувальниця витяжних башт-труб та інших висотних конструкцій. Під її керівництвом запроектовано десятки висотних металевих конструкцій (включаючи газовідвідні стовбури та їхнє оснащення), побудованих на території колишнього СРСР та в інших країнах. Брала участь у розробленні проекту витяжної башти-труби заввишки 400 м для Норильського металургійного комбінату. За її проектами побудовані башта-труба на території Чорнобильської АЕС і вентиляційна труба Нового безпечного конфайнмента над 4-м енергоблоком Чорнобильської атомної електростанції. Має авторські свідоцтва на винаходи. Нагороджена Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2009).
Фото
ПЛАММ Генріх Борисович
Народився у 1929 році. У 1953 році закінчив Київський інститут кіноінженерів за спеціальністю «Інженер-електрик із звукотехніки».
З 1963 року працює у ВАТ «УкрНДІпроектстальконструкція» на посаді керівника бригади, головного інженера проєкту, а з 2006 року – завідувача відділу комплексного проєктування та реконструкції заводів.
Досвідчений спеціаліст із комплексного проєктування будівельних об’єктів. За його безпосередньою участю та під його керівництвом розроблено проєкти багатьох промислових комплексів, серед яких: виробнича база фірми «Проскань», складські будівлі АТП-13054 і акціонерного товариства «Кока-Кола», пішохідні переходи у м. Києві; реконструкція заводів металевих конструкцій у містах Дніпропетровську (нині м. Дніпро), Маріуполі, Краматорську, Запоріжжі, Виксі (Російська Федерація), Павлодарі (Республіка Казахстан), тепловозоремонтного заводу у м. Астрахані (Російська Федерація), заводу бортоснастки і металевих форм у м. Кагаранді (Республіка Казахстан) тощо.
Нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2009) , має Подяку Київського міського Голови.
Фото
КИРИЛЛОВ Валерій Васильович
Народився у 1948 році. У 1977 році закінчив Дніпропетровський інженерно-будівний інститут за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво».
Висококваліфікований фахівець із проєктування, реконструкції та обстеження металевих конструкцій. В інституті працював з 1967 року на різних посадах. В період з 1989 до 2021 року керував Маріупольським комплексним відділенням. В період економічного спаду 1990-х років при зниженні загального обсягу капітального будівництва зумів зберегти творчий і технічний потенціал відділення.
За його безпосередньою участю та під його керівництвом здійснювалось проєктування низки промислових об'єктів в Україні, країнах СНД і за кордоном. Серед них роботи з обстеження та реконструкції металургійних комбінатів «Азовсталь» та ім. Ілліча, об'єкти Авдіївського коксохімічного заводу, космодрому Байконур, металургійних заводів в Іраку, Індії, Китаї та інші.
В.В. Кириллов – член-кореспондент Академії будівництва України, лауреат Премії імені академіка М.С. Буднікова (2016).
Нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2008), Почесними грамотами Міністерства регіонального розвитку і будівництва України та корпорації «Укрмонтажспецбуд».
Звільнився у 2021 році у зв’язку з виходом на пенсію.
Валерій Васильович помер у 2024 ? році.
Фото
БОЖКО Валерій Андрійович
Народився у 1939 році. У 1962 році закінчив Полтавський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво» і розпочав роботу в Сибірському відділенні інституту «ЦНДІпроектстальконструкція», а з 1967 року працював в інституті «Укрпроектстальконструкція» на посадах начальника відділу, а потім – директора Полтавського комплексного відділення.
Висококваліфікований фахівець у галузі сталевих будівельних конструкцій. Брав участь у проєктуванні багатьох вітчизняних та зарубіжних об’єктів. З 1971 до 1974 року працював у проєктному бюро металургійного комбінату в м. Бокаро (Індія), а пізніше був у групі авторського нагляду за монтажем металевих конструкцій об’єктів Цісінської вуглезбагачувальної фабрики (КНР).
Працював у складі групи вітчизняних і зарубіжних спеціалістів французької фірми «Novarka» на заводі «Chimolai» (Італія), при виготовленні конструкцій Нового безпечного конфайнменту над 4-м енергоблоком Чорнобильської атомної електростанції.
У 1986 році захистив кандидатську дисертацію під керівництвом чл.-кор. НАН України В.М. Шимановського на тему «Вантово-балкові блоки для покриттів промислових будівель з підвісним транспортом».
Має 30 друкованих праць і 13 авторських свідоцтв на винаходи та патенти, неодноразово призначався керівником державної екзаменаційної комісії в Полтавському інженерно-будівельному інституті.
Має відомчі відзнаки. У 2007 році отримав Подяку Кабінету Міністрів України.
Фото
ЛЕБЕДИЧ Ігор Миколайович
Народився у 1936 році. У 1958 році закінчив Київський інститут водного господарства. Працював в інституті з 1958 до 2015 року на посадах від інженера до завідувача відділу нових типів конструкцій. На початку кар’єри був тимчасово відряджений на будівництво Асуанської ГЕС (Єгипет).
Відомий і надзвичайно плідний фахівець у галузі дослідження і проєктування будівельних металевих конструкцій. Кандидат технічних наук (1980), старший науковий співробітник, дійсний член Академії Архітектури України та Академії будівництва України. Під його керівництвом та за його участю розроблено велику кількість проєктів. Збудовано ангари в аеропортах міст Бориспіль, Донецьк, Миколаїв, Високовольтну випробувальну залу трансформаторного заводу в м. Запоріжжя, багатоповерхові пансіонати в Криму, Харківський театр опери та балету, покриття трибун дніпропетровського стадіону «Дніпро», каркаси готелю «Київ», Національного центру ділового та культурного співробітництва «Український дім», інженерного корпусу Інституту електрозварювання імені Є.О. Патона у м. Києві, універсальний ігровий спортивний комплекс «Олімп» у м. Южне – за цю роботу І.М. Лебедич був удостоєний Державної премії України в галузі архітектури (2006).
За його проєктами збудовано висотну будівлю Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, металеві конструкції меморіального комплексу «Національний музей історії України у Другій світовій війні» з вінчальною скульптурою «Батьківщина-Мати» – за цю роботу І.М. Лебедич нагороджений орденом «Знак Пошани» (1983).
І.М. Лебедич керував проєктуванням вокзального комплексу «Південний» станції «Київ-Пасажирський» у м. Києві, брав участь у розробленні конструкції куполів Михайлівського Золотоверхого собору та спорудженні монумента Незалежності – тріумфальної колони, встановленої на площі Незалежності в м. Києві.
Вийшло друком його 55 наукових статей, зареєстровано 28 винаходів.
Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1983) і Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2011).
Ігор Миколайович помер після тяжкої хвороби у 2019 році.
Фото
ХАРЧЕНКО Ростислав Борисович
Народився в 1937 році. В 1959 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Висококваліфікований спеціаліст у галузі досліджень будівельних металоконструкцій, кандидат технічних наук (1974).
Трудову діяльність розпочав у м. Красноярську в тресті «Красноярськелектромережбуд». З 1961 до 1982 року працював на різних посадах в тресті «Південьелектросітьбуд», а потім науковим співробітником Науково-дослідного інституту будівельних конструкцій.
З 1983 року був переведений до інституту «УкрНДІпроектстальконструкція», де працював завідувачем лабораторії, а з 1996 року до 2015 року – завідувачем відділу цивільних та промислових споруд.
Має 50 наукових праць і 14 винаходів.
Нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2004).
Звільнився з роботи у 2015 році за станом здоров’я.
Фото
ЛЕХОВИЦЬКИЙ Леон Ісаакович
Народився у 1941 році. У 1964 році закінчив Полтавський інженерно-будівельній інститут за спеціальностями «Промислове та цивільне будівництво».
Досвідчений фахівець у галузі проєктування та виготовлення будівельних металевих конструкцій. З 1979 до 2004 року працював у Харківському комплексному відділенні інституту «УкрНДІпроектстальконструкція» головним інженером проєкту. Брав участь у проєктуванні важливих промислових будівель і споруд. Очолював проєктування нової схеми каркаса об'єкта Полтавського гірничо-збагачувального комбінату, стадіону «Ювілейний» у м. Суми, стадіону «Металіст» у м. Харків.
Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2004).
Леон Ісаакович помер у 2004 році.
Фото
КОНДРА Михайло Петрович
Народився у 1932 році. У 1961 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Прз 1958 року, з 1997 до 2006 року – головним інженером інституту.
Висококваліфікований спеціаліст у галузі висотних металевих споруд. Брав участь у проєктуванні Ленінградської, Тбіліської, Єреванської, Київської та Харківської телевізійних башт, інших висотних об'єктів у різних країнах світу, у розробленні типових серій уніфікованих металоконструкцій башт та щогл телебачення, радіо, ліній релейного та технологічного зв'язку, витяжних башт підприємств хімії та енергетики, у роботах із реконструкції та визначення технічного стану існуючих висотних споруд. Серед них проєкти реконструкції сталевих башт телебачення у містах Вітебськ, Гродно, Астана тощо. До того ж його доробок містить відповідальну та небезпечну роботу – обстеження вентиляційної башти 3-го та 4-го енергоблоків Чорнобильської атомної електростанції в умовах високого радіаційного фону, а також підсилення і ремонт несних металоконструкцій цієї споруди.
Михайло Петрович – автор 30 наукових друкованих праць, у тому числі, 4-х монографій, зокрема «Стальные башни (проектирование и монтаж)» (1979) і «Высотные сооружения. Теория и практика», що вийшла двома виданнями у 2014 і 2015 роках, а також більше тридцяти авторських свідоцтв на винаходи.
Керував науковою роботою студентів та аспірантів. Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1974), Почесними грамотами Кабінету Міністрів України (2004), Держбуду України та Міносвіти і науки України. Має Подяку Київського міського Голови.
Михайло Петрович раптово помер у 2006 році.
Фото
ГЕЙФМАН Володимир Львович
Народився у 1927 році. У 1948 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». З того часу і до своєї смерті у 2004 році працював в інституті.
Відомий фахівець у галузі проєктування промислових споруд металургійної та суднобудівельної промисловості. Був автором унікальних проєктів промислових споруд на Новолипецькому металургійному комбінаті та металургійних комбінатах у м. Желєзара-Зениця (Югославія), у м. Кремиковці (Болгарія), у м. Карачі (Пакістан), у м. Аджаокута (Нігерія), а також великопрогонових конструкцій елінгів на суднобудівельних заводах «Море» (м. Феодосія) і «Океан» (м. Миколаїв). Багато років керував відділом промислових споруд і виховав багатьох проєктувальників.
В.Л. Гейфман – лауреат Премії Ради Міністрів СРСР (1982), нагороджений орденами «Знак Пошани» (1971) і «За заслуги» III ступеня (2004).
Володимир Львович помер у 2004 році.
Фото
РАДЬКО Степан Васильович
Народився у 1948 році. Закінчив Київський інститут народного господарства ім. Д. С. Коротченка (1974), дійсний член Академії будівництва України (1994), заслужений будівельник України (1998).
Відомий фахівець у галузі виготовлення та монтажу будівельних металевих конструкцій. На Дніпропетровському заводі металевих конструкцій імені І.В. Бабушкіна пройшов всі сходинки економічного управління виробництвом, від інженера до заступника директора. Потім став керівником високого рангу – головою правління корпорації заводів із виготовлення металоконструкцій «Укрстальконструкція». Під його керівництвом були виготовлені унікальні металеві конструкції на визначні споруди України: меморіальний комплекс «Національний музей історії України у Другій світовій війні», Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім», Північний та Південний мостові переходи через р. Дніпро у м. Києві, Київська телебашта, Київський студійний центр телебачення, вокзальний комплекс «Південний» станції «Київ-Пасажирський» у м. Києві, Укриття 4-го енергоблоку і сховище відпрацьованого ядерного палива Чорнобильської АЕС, Міжнародний виставковий центр у м. Києві та інші.
Працював в інституті з 2006 до 2012 року. Очолював новий підрозділ – комплекс із виготовлення та монтажу металевих конструкцій, силами якого виконано поставку та монтаж металоконструкцій на об'єктах: склад фармацевтичної фабрики «Дарниця» у м. Києві, модульна будівля в м. Ополе (Польща), споруди Гостомельського склозаводу, висотна труба Артемівського склозаводу у м. Бахмут, комплекс будівель і споруд терміналу перевантаження технічної сірки унікального морського торгового порту в м. Усть-Луга Російської Федерації, об'єкти торгового та соціально-культурного призначення на Спортивній площі у м. Києві, реконструкція НСК «Олімпійський» та інших.
Нагороджений Грамотою Верховної Ради України (2008), Почесною грамотою Державного комітету України з будівництва та архітектури (2003), Орденом «За заслуги» III ступеня (2008), Почесною грамотою Мінрегіонбуду України (2008).
Фото
ДЕХТЯРЮК Євген Семенович
Народився у 1935 році. Закінчив Київський автомобільно-дорожній інститут за спеціальністю «Мости і тунелі» у 1958 році та Київський національний університет імені Тараса Шевченка у 1965 році. Висококваліфікований фахівець у галузі будівельної механіки і динаміки споруд. Доктор технічних наук (1990), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1991).
В інституті працював у 1958 – 1959 роках на інженерних посадах і займався розрахунками щоглових конструкцій. Потім працював у Обчислюваному центрі АН УРСР і в Київському національному університеті будівництва і архітектури завідувачем сектору і далі – професором кафедри будівельної механіки.
Опублікував понад сто наукових праць, зокрема, монографії «Будівельна механіка. Динаміка споруд» (1998); «Імовірнісні методи розрахунку конструкцій. Випадкові коливання пружних систем» (2005).
Євген Семенович помер у 2012 році.
Фото
ЛОБАНОВ Леонід Михайлович
Видатний учений в галузі матеріалознавства та металевих будівельних конструкцій, заступник директора з наукової роботи Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України, академік Національної академії наук України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, лауреат премії Ради Міністрів СРСР, заслужений діяч науки і техніки України, доктор технічних наук, професор. Він постійно забезпечував тісну й оперативну взаємодію інститутів сталевих конструкцій та електрозварювання, тривалий час був членом наглядової ради інституту як відкритого акціонерного товариства. Він разом із колективом інституту брав участь у виконанні низки надважливих робіт щодо проєктування і відновлення об’єктів критичної інфраструктури України, зокрема Київської телевізійної вежі після ракетного удару військами Російської Федерації 1 березня 2022 року.
Фото
КРИЖАНІВСЬКИЙ Володимир Петрович
Відомий політичний діяч України, Перший Надзвичайний і Повноважний посол України в Російській Федерації, народний депутат Верховної Ради України першого скликання 1990 – 1994 рр. В.П. Крижанівський, тривалий час працюючи в Українському інституті сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського, пройшов шлях від інженера до начальника відділу і зробив суттєвий внесок у впровадження обчислювальної техніки в проєктування металевих конструкцій і у формування патріотичного світогляду в колективі інституту.
Фото
ШИМАНОВСЬКИЙ Віталій Миколайович
Народився у 1928 році. У 1949 році закінчив Київський будівельний технікум залізничного транспорту за спеціальністю «Штучні споруди», а у 1954 році – Київський гідромеліоративний інститут за спеціальністю «Будівництво середніх і малих гідроелектростанцій». Доктор технічних наук (1979), професор (1983), член-кореспондент НАН України (1982), фундатор Академії будівництва України (1993), член Національного комітету з теоретичної та прикладної механіки (1993), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за цикл робіт «Теорія розрахунку просторових конструкцій на статичні і динамічні навантаження» (1994).
Видатний учений у галузі мостів, будівельних конструкцій та будівельної механіки. Очолював інститут з 1980 до 2000 року, перетворивши його з проєктного в один із провідних науково-дослідних інститутів будівельного профілю в колишньому СРСР і врятувавши в період економічної кризи 1990-х років.
В.М. Шимановський мав широке коло наукових інтересів. На початку інженерної діяльності він працював у галузі мостобудування. Пізніше, під час роботи в Науково-дослідному інституті будівельних конструкцій, багато уваги приділяв теоретичним і експериментальним дослідженням попередньо напружених залізобетонних конструкцій. У 1965 році почав досліджувати висячі системи, зокрема, вивчав статику та динаміку ниток скінченної жорсткості з урахуванням виникнення пружно-пластичних деформацій. Працював над трубопровідними переходами у вигляді провислої нитки скінченної жорсткості, над висячими покриттями з жорсткими вантами, над сталезалізобетонними висячими циліндричними та шатровими оболонками.
В.М. Шимановський – автор 40 винаходів, серед яких нові типи висячих покриттів, оригінальні металеві конструкції, резервуари. Він автор 160 наукових праць, у тому числі 8 монографій, серед яких: «Висячие трубопроводные переходы» (1968), «Расчет висячих конструкцій (нитей конечной жесткости) (1973)», «Висячие сисемы» (1984), «Оптимальное проектирование пространственных решетчатых конструкций» (1987), учасник багатьох міжнародних конгресів, симпозіумів, конференцій.
Підготував 10 кандидатів та 4 докторів наук.
Віталія Миколайовича було нагороджено Почесною грамотою Президії Верховної Ради України за визначний внесок у впровадження досягнень науки у виробництво та підготовку наукових кадрів (1989). Він отримав Почесний диплом «Людина року 1997» міжнародного комітету з наукових досягнень американського біографічного інституту як діяч науки, що збагатив світову спільноту та свій фах.
Віталій Миколайович помер після тяжкої хвороби у 2000 році.
Його іменем названо очолюваний ним інститут і вулицю в м. Києві.
Фото
ГОРОДЕЦЬКИЙ Олександр Сергійович
Народився у 1935 році. Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво» (1955). Доктор технічних наук (1979), професор (1984). Лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1986). Відомий фахівець у галузі будівельних конструкцій та автоматизації розрахунків. Дійсний член Академії будівництва України. З 1955 до 1961 року працював в інституті «Укрпроектстальконструкція» на посадах інженера і головного інженера проєкту, з 1961 до 1976 року – завідувача лабораторії обчислювальної техніки інституту КиївЗНДІЕП, а з 1976 року – заступника директора з наукової роботи Науково-дослідного інституту автоматизованих систем планування та управління у будівництві.
Наукові дослідження: чисельні методи будівельної механіки, їхня реалізація на комп’ютерах, комп’ютерні технології проєктування. Під його керівництвом розроблені програмні комплекси «ЛІРА», «ЛІРА-САПР», «МОНОМАХ», «САПФІР».
Має численні наукові публікації, зокрема монографію: «Метод конечных элементов: Теория и численная реализация» (1997), «Компьютерное моделирование в задачах строительной механики» (2016).
Олександр Сергійович помер у 2022 році.
Фото
КАСІЛОВ Олександр Васильович
Народився у 1933 році. У 1956 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво» і того ж року почав працювати в інституті «Укрпроектстальконструкція», де займався проєктуванням металевих конструкцій промислових будівель і споруд. Пройшов шлях від інженера до головного інженера проєкту.
Відомий фахівець у галузі проєктування будівельних конструкцій, кандидат технічних наук (1967), лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1982).
З 1963 року працював в інституті КиївЗНДІЕП, проводив дослідження вантових конструкцій, беручи активну участь у їх проєктуванні. З 1986 року і до кінця свого життя обіймав посаду директора цього інституту.
Один із авторів монографії «Вантовые покрытия. Расчет и проектирование», що вийшла двома виданнями у 1968 і 1974 роках.
Олександр Васильович помер у 1988 році.
Фото
ДМИТРІЄВ Леонід Георгійович
Народився у 1931 році. У 1954 році закінчив Тбіліський інститут інженерів залізничного транспорту. Кандидат технічних наук (1964), член-кореспондент Української академії архітектури, лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1982). Відомий інженер, вчений і педагог.
З 1955 до 1963 року працював в інституті «Проектстальконструкція» на різних посадах. Був розробником і автором оригінальних інженерних рішень, у тому числі пристосувань для монтажу збірних залізобетонних конструкцій, монтажу методом підрощування телевізійної башти Ленінградського телецентру, проєкту павільйону України на міжнародному ярмарку у м. Марселі, конструкцій антенних сіток радіоцентру в м. Багдаді. Був одним із піонерів автоматизації розрахунків на клавішних, а потім на електронних обчислювальних машинах.
Потім працював в інституті КиївЗНДІЕП, де продовжував проєктну діяльність і керував розробкою конструкцій покриття центрального термінала аеропорту «Бориспіль», конструкції 2-го ярусу трибун Республіканського стадіону, оригінальної вантової конструкції лижного трампліна та інших об’єктів громадського призначення.
Групою Л. Г. Дмитрієва були створені висяча залізобетонна оболонка торгового павільйону на Володимирському ранку, металева мембранна конструкція покриття над магазином меблів у м. Києві, вантове покриття ринку в м. Черкаси та інші.
З 1996 року працював на кафедрі архітектурних конструкцій Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.
Був автором багатьох винаходів і наукових публікацій, серед яких монографія «Вантовые покрытия. Расчет и проектирование», що вийшла двома виданнями у 1968 і 1974 роках.
Нагороджений орденами «Трудового Червоного Прапора» і «Знак пошани».
Леонід Георгійович помер у 2018 році.
Фото
КАЛІНІЧЕВ Олександр Іванович
Народився у 1924 році. Маючи неповну середню освіту і 2-річні курси конструкторів, які закінчив у 1945 році, набув великого виробничого досвіду, працюючи у конструкторських бюро монтажних організацій. В інституті працював з 1955 року, починаючи з посади техніка і закінчуючи посадою керівника проєктного відділу.
Висококваліфікований фахівець із питань монтажу металевих конструкцій, талановитий конструктор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за спорудження Київської телевізійної башти (1974). Був активним розробником системи пристосувань для монтажу металевих і збірних залізобетонних конструкцій (серед них відомим є «Захват Калінічева»), був активним прихильником монтажу методом підрощування і розробником проєкту такого монтажу при реконструкції будівлі суднобудівельної верфі на заводі «Ленінська кузня» у м. Києві, а також телевізійних башт у м. Ленінграді (не реалізований) та у м. Києві (здійснений).
Автор десяти винаходів баштових конструкцій, методів їх монтажу та гасників коливань.
Фото
ЗАТУЛОВСЬКИЙ Ісаак Григорович
Народився у 1926 році. Почав працювати в Проектній конторі «Проектстальконструкція» на посаді світлокопіювальника, ще навчаючись у Київському інженерно-будівельному інституті, який він закінчив у 1951 році за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво».
Відомий фахівець із проєктування висотних споруд. Займався проєктуванням промислових трубопроводів, металевих каркасів будівель різного призначення (Запорізький трансформаторний завод, Азовський завод ковальсько-пресових автоматів та інші). З метою підвищення вантажопідйомності підкранових конструкцій запропонував метод збільшення виносу їхніх буферів.
Основні досягнення І.Г. Затуловського пов’язані з проєктуванням висотних конструкцій, починаючи з опор високовольтних електромереж і закінчуючи баштами і щоглами об’єктів зв’язку та телебачення (опори РРЛ, телевізійні опори). Багато років очолював відділ висотних конструкцій, де виховав багатьох фахівців – проєктувальників. Має авторські свідоцтва на конструктивні рішення металевих башт та на системи віброзахисту.
У 1974 році І. Г. Затуловський став лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки за створення суцільнозварної телевізійної башти заввишки 380 метрів у м. Києві.
Загинув від нещасного випадку у 1977 році.
Фото
КІРЕЄНКО Володимир Іванович
Народився у 1912 році. У 1933 році закінчив Московський автомобільно-дорожній інститут.
Відомий фахівець у галузі проектування мостів, шляхопроводів та трубопровідних переходів. У 1956 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Неразрезные консольные мосты со стальными балками, объединенными с железобетонной плитой». Заслужений будівельник України (1962).
В інституті працював з 1947 до 2003 року. Керував проектуванням Паркового пішохідного мосту через р. Дніпро у м. Києві, через узвіз Жанни Лябурб у м. Одесі. Був прихильником вантових мостів і запроектував перший у країні вантовий міст через гавань р. Дніпро у м. Києві, потім пішохідний вантовий міст через р. Уж у м. Коростені і підвісний міст через р. Тетерів у м. Житомирі, запроектував арковий автодорожній міст у м. Вінниці, металеві конструкції автодорожнього переїзду через р. Дніпро на греблі ДніпроГЕС. На жаль, не був повністю реалізованим його проект вантового мосту в м. Дніпрі.
Автор проектів багатьох нафтопровідних переходів через ріки, у тому числі, типових конструкцій таких переходів.
Автор монографій: «Висячие и арочные переходы нефтепроводов» (1964), «Вантовые мосты» (1967).
Володимир Іванович помер у 2008 році.
Фото
ШУМИЦЬКИЙ Олег Іванович
Народився у 1916 році. У 1941 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Відомий спеціаліст у галузі зварних сталевих конструкцій, талановитий організатор роботи великого колективу спеціалістів. Лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки за спорудження Київської телевізійної башти (1974). Дійсний член Академії будівництва України (1993).
У 1942 році пішов добровольцем на фронт, був поранений, нагороджений бойовими орденами. Після закінчення війни був призначений на роботу в Особливе проєктне бюро № 3 тресту «Проектстальконструкція» з відновлення зруйнованих мостів та інших інженерних споруд України, згодом очолив його і перетворив у самостійну організацію – Проєктну контору «Проектстальконструкція», силами якої було створено дві визначальні сталеві суцільнозварні споруди: міст ім. Є.О. Патона через р. Дніпро у м. Києві та телевізійну башту заввишки 330 м у м. Ленінграді. Завдяки цим роботам О.І. Шумицький започаткував тісну співпрацю очолюваного ним колективу з Інститутом електрозварювання імені Є.О. Патона, яка продовжується до цього часу. За його ініціативою у 1960 році на базі Проєктної контори був створений Державний проєктний інститут «Укрпроектстальконструкція». Але через деякий час директором цього інституту був призначений працівник Міністерства монтажних та спеціальних будівельних робіт О.М. Ісаєв.
Починаючи з 1964 року О.І. Шумицький знову став директором інституту і працював на посадах директора, головного інженера та заступника головного інженера до 2004 року. Одночасно керував проєктуванням Київської телевізійної башти, великопрогонового покриття Національного палацу мистецтв «Україна» у м. Києві й багатьох інших об’єктів. Після аварії на Чорнобильській атомній електростанції він брав участь у створенні об’єкта «Укриття».
На його кар’єру негативно вплинула аварія (1969) металевого обеліска заввишки 70 м, присвяченого 25-річчю Корсунь-Шевченківської наступальної операції.
О. І. Шумицькому належить понад 40 наукових друкованих праць та авторських свідоцтв на винаходи.
Він нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора (1959), Почесною грамотою Президії Верховної Ради України (1980), Знаком Пошани Київського міського голови. Йому призначена пенсія «За особливі заслуги перед Україною».
Олег Іванович помер у 2004 році.
Фото
vysota@urdisc.com.ua
+38 044 543 8929
Начальник відділу висотних споруд
БУТ Борис Миколайович
Народився у 1938 році. У 1966 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». З 1967 року працює в інституті, обіймаючи посади від інженера до начальника відділу висотних споруд.
Висококваліфікований спеціаліст у галузі висотних сталевих споруд. Брав участь у проектуванні унікальних телевізійних башт у містах Єревані, Тбілісі, Харкові, а також виконував авторський нагляд над їхнім будівництвом. З 1985 до 1987 року працював у групі авторського нагляду над монтажем металевих конструкцій на металургійному комбінаті ім. Кім Чака (КНДР).
За сумлінну працю та активну участь у громадському житті нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2004) і Грамотою Верховної Ради України (2008).
Фото
volkov@urdisc.com.ua
+38 044 543 9754
Завідувач відділу розробки нормативних документів та дозвільної роботи
ВОЛКОВ Іван Іванович
Народився у 1936 році. У 1960 році закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Висококваліфікований фахівець у галузі проектування сталевих будівельних конструкцій, член-кореспондент Академії будівництва України.
В інституті працює з 1964 року, обіймаючи посади від інженера до начальника відділу. Брав активну участь у проектуванні великопрогонових (60 – 85 м) покриттів ангарних корпусів, ангара прогоном 108 м на Кубі, металевого каркаса Великої високовольтної зали (м. Запоріжжя). Безпосередньо керував розробленням проектів КМ низки споруд, серед яких можна зазначити Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім», аеровокзал у м. Таллінні, оранжерейних комплексів та інших.
Брав участь у розробленні та впровадженні в інституті комплексної системи управління якістю проектної документації. Був керівником Представництв інституту в Російській Федерації (м. Москва) та Республіці Бєларусь (м. Могильов). У 1972 – 1974 роках перебував у відрядженні в Алжирській Народно-Демократичній Республіці.
За його участю була розроблена низка стандартів із виготовлення сталевих будівельних конструкцій (виробів), у тому числі: ДСТУ Б В.2.6-183 «Сталеві резервуари», ДСТУ Б В.2.6-199 «Конструкції сталеві будівельні», ДСТУ 8802 «Вироби з тонколистової сталі», ДСТУ 9054 «Конструкції сталеві автодорожніх мостів», ДСТУ EN 1090 «Виконання сталевих та алюмінієвих конструкцій».
За сумлінну працю був нагороджений Почесними грамотами Мінрегіонбуду України та голови Київської міської держадміністрації.
За високий технічний рівень проектів визначних споруд – Національного центру ділового та культурного співробітництва «Український дім» та Великої високовольтної зали в м. Запоріжжі – став лауреатом Премії Ради Міністрів СРСР (1978) і був нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради УРСР (1982).
Фото
niipsk@urdisc.com.ua
+38 044 543 9387
Головний науковий співробітник
відділу розробки нормативних документів та дозвільної роботи
ОГЛОБЛЯ Олександр Іванович
Народився у 1955 році. Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво» (1978), доктор технічних наук (1995), професор (2000), заслужений діяч науки і техніки України (2012), дійсний член Академії будівництва України.
Відомий спеціаліст у галузі будівельної механіки і механіки гідротехнічних споруд. З 1978 до 2000 року працював у Проблемній науково-дослідній лабораторії тонкостінних просторових конструкцій Київського інженерно-будівельного інституту, де підготував і захистив кандидатську дисертацію на тему «Чисельне дослідження стійкості оболонкових систем з урахуванням однобічних в’язей» (1981), докторську дисертацію на тему «Напружено-деформований стан та стійкість тришарових конструкцій з урахуванням розшарувань».
У 2000 році перейшов на роботу до Українського інституту сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського, де займався науково-організаційною роботою, очолюючи Науково-дослідний відділ технічного розвитку та виконуючи функції ученого секретаря інституту і спеціалізованої ради із захисту дисертацій.
З 2006 до 2022 року – директор Українського державного науково-дослідного і проектно-вишукувального інституту «УкрНДІводоканалпроект», голова технічного комітету стандартизації «Інженерні мережі та споруди» (ТК 306). З 2022 року – головний науковий співробітник Українського інституту сталевих конструкцій імені В. М. Шимановського.
Має численні науково-технічні праці, зокрема, монографії (у співавторстві): «Устойчивость и колебания деформируемых систем с односторонними связями» (1982), «Теория и расчет трехслойных конструкций, содержащих расслоения» (1997), «Стан та залишковий ресурс фонду будівельних металевих конструкцій в Україні» (2002).
Нагороджений нагрудними знаками II та I ступеня «Почесний працівник житлово-комунального господарства України» (2010, 2011), нагрудним знаком «Знак пошани» Міністерства розвитку громад та територій України (2021), Подякою Кабінету Міністрів України (2004), Почесними Грамотами Кабінету Міністрів України (2010, 2017).
Фото
Директор Харківського комплексного відділення
ТЕРЕЩЕНКО Юрій Іванович
Народився у 1964 році. У 1986 році закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво», член-кореспондент Академії будівництва України (2007), заслужений будівельник України (2009). Працює в інституті з 1986 року на посадах інженера, головного інженера проєкту, а з 2001 року є директором Харківського комплексного відділення.
Досвідчений фахівець у галузі проектування сталевих будівельних конструкцій. Брав участь у проєктуванні багатьох промислових і громадських об’єктів, зокрема, пішохідного мосту в м. Ізюм, об’єктів Єнакіївського і Алчевського металургійних комбінатів, футбольного стадіону «Металіст» у м. Харкові, у роботах із реконструкції солодового заводу в м. Харкові, цементних заводів в Україні.
Має 15 друкованих наукових праць. Нагороджений Почесною грамотою Академії будівництва України.
Телекомунікаційні адреси Поштова адреса
Телефон: +38 057 717 6037 На конверті У листі
Електронна адреса:
info@psk.com.ua		 УКРІНСТАЛЬКОН,
вул. Вартових Неба, 42,офіс 445,
м. Харків, 61072 		Директору Харківського комплексного відділення
ТОВ «УКРІНСТАЛЬКОН ім. В.М. Шимановського»,
Юрію ТЕРЕЩЕНКУ
Телекомунікаційні адреси
Телефон: +38 057 717 6037
Електронна адреса: info@psk.com.ua
Поштова адреса
На конверті: УКРІНСТАЛЬКОН,
вул. Вартових Неба, 42,офіс 445,
м. Харків, 61072
У листі: Директору Харківського комплексного відділення
ТОВ «УКРІНСТАЛЬКОН ім. В.М. Шимановського»,
Юрію ТЕРЕЩЕНКУ
Фото
Заступник генерального директора з експлуатації та розвитку
ЗУБЕНКО Олег Антонович
Народився у 1947 році. У 1974 році закінчив Харківський інститут інженерів залізничного транспорту за спеціальністю «Автоматика, телемеханіка і зв’язок на залізничному транспорті».
Після закінчення навчання працював на різних посадах в інституті «Київдіпротранс», а з 1990 до 2000 року – директором інституту «ПромтрансНДІпроект». В Українському інституті сталевих конструкцій імені В. М. Шимановського працює з 2000 року виконавчим директором з експлуатації та розвитку, а з 2010 року – заступником генерального директора.
Кваліфікований спеціаліст у галузі проєктування систем промислового залізничного транспорту. За його участю та під його безпосереднім керівництвом розроблено схеми транспорту більш як 70 промвузлів та промзон, 6 генеральних схем промислового залізничного транспорту районів у містах Дніпропетровськ (нині м. Дніпро), Львів, Одеса, Вінниця та в Калузькій області; розроблено проєкти транспорту Одеського припортового заводу, морського торгового порту «Південний» на Чорному морі, поромної переправи Варна – Іллічівськ (нині м. Чорноморськ), пунктів розвантаження для газопроводу «Уренгой – Помари – Ужгород», промислових вузлів у містах Сімферополь, Кишинів, Київ, Вінниця, Житомир.
Має понад 10 наукових друкованих праць. Відзначений Подякою Кабінету Міністрів України (2004), дійсний член Міжнародної Слов’янської Академії наук.
Телекомунікаційні адреси Поштова адреса
Телефон: +38 044 543 1696 На конверті У листі
Електронна адреса:
zubenko@urdisc.com.ua		 УКРІНСТАЛЬКОН,
вул. Віталія Шимановського, 2/1,
м. Київ, 02125 		Заступнику генерального директора
ТОВ «УКРІНСТАЛЬКОН ім. В.М. Шимановського»,
Олегу ЗУБЕНКУ
Телекомунікаційні адреси
Телефон: +38 044 543 1696
Електронна адреса: zubenko@urdisc.com.ua
Поштова адреса
На конверті: УКРІНСТАЛЬКОН,
вул. Віталія Шимановського, 2/1,
м. Київ, 02125
У листі: Заступнику генерального директора
ТОВ «УКРІНСТАЛЬКОН ім. В.М. Шимановського»,
Олегу ЗУБЕНКУ
Фото
Заступник генерального директора по роботі з відокремленими структурними підрозділами
ЛОТОЦЬКИЙ Орест Богданович
Народився у 1957 році. У 1979 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Водопостачання та каналізація». Раніше обіймав посади заступника Голови Держжитлокомунгоспу, першого заступника міністра з питань житлово-комунального господарства України та начальника Житлово-комунальної інспекції України. 3 2012 року працює на посаді заступника генерального директора інституту по роботі з відокремленими структурними підрозділами.
Досвідчений фахівець у загальних питаннях будівництва та комунального господарства. Працюючи в державних установах, брав участь у розробленні Законів України «Про приватизацію державного житлового фонду», «Про благоустрій населених пунктів України», «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про житловий фонд соціального призначення», «Про комплексну реконструкцію кварталів застарілого житлового фонду» та інших.
Нагороджений Грамотою Верховної Ради України (2004), Почесними грамотами Кабінету Міністрів України (2007) і Мінрегіонбуду України та нагрудним знаком «Знак Пошани» Київського міського голови.
Телекомунікаційні адреси Поштова адреса
Телефон: +38 044 543 9890 На конверті У листі
Електронна адреса:
lototskiiy@urdisc.com.ua		 УКРІНСТАЛЬКОН,
вул. Віталія Шимановського, 2/1,
м. Київ, 02125 		Заступнику генерального директора
ТОВ «УКРІНСТАЛЬКОН ім. В.М. Шимановського»,
Оресту ЛОТОЦЬКОМУ
Телекомунікаційні адреси
Телефон: +38 044 543 9890
Електронна адреса: lototskiiy@urdisc.com.ua
Поштова адреса
На конверті: УКРІНСТАЛЬКОН,
вул. Віталія Шимановського, 2/1,
м. Київ, 02125
У листі: Заступнику генерального директора
ТОВ «УКРІНСТАЛЬКОН ім. В.М. Шимановського»,
Оресту ЛОТОЦЬКОМУ
Фото
Заступник генерального директора з науково-технічної політики
АДРІАНОВ Володимир Павлович
Народився у 1945 році. У 1972 році закінчив сантехнічнний факультет Київського інженерно-будівельного інституту за спеціальністю «Теплогазопостачання та вентиляція». Працював на різних посадах у Мінмонтажбуді України та корпорації «Укрмонтажспецбуд». З 2000 року – віце-президент корпорації. З 2010 року – заступник генерального директора з науково-технічної політики ТОВ «Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського».
Брав участь у будівництві низки великих промислових комплексів у Центральному регіоні України, в тому числі Черкаського ВО «Азот», Білоцерківського заводу шин і гумо-технічних виробів, Обухівського картонного комбінату тощо, а також у підготовці рішень Уряду України щодо покращення стану в будівельній галузі та у розробленні державних, міжгалузевих і галузевих програм.
Член Президії Академії будівництва України та Науково-технічної ради Мінінфрастуктури України, головний редактор науково-виробничого журналу «Промислове будівництво та інженерні споруди». Має 25 наукових друкованих праць.
За високі досягнення у професійній діяльності нагороджений Почесними грамотами Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України. Отримав Відзнаку Президії Національної академії наук України «За професійні здобутки».
Телекомунікаційні адреси Поштова адреса
Телефон: +38 044 543 9836 На конверті У листі
Електронна адреса:
adrianov@urdisc.com.ua		 УКРІНСТАЛЬКОН,
вул. Віталія Шимановського, 2/1,
м. Київ, 02125 		Заступнику генерального директора
ТОВ «УКРІНСТАЛЬКОН ім. В.М. Шимановського»,
Володимиру АДРІАНОВУ
Телекомунікаційні адреси
Телефон: +38 044 543 9836
Електронна адреса: adrianov@urdisc.com.ua
Поштова адреса
На конверті: УКРІНСТАЛЬКОН,
вул. Віталія Шимановського, 2/1,
м. Київ, 02125
У листі: Заступнику генерального директора
ТОВ «УКРІНСТАЛЬКОН ім. В.М. Шимановського»,
Володимиру АДРІАНОВУ
Фото
Заступник генерального директора з наукової роботи
ГОРДЕЄВ Вадим Миколайович
Народився у 1936 році. У 1958 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво», доктор технічних наук (1983), професор (1987), академік-фундатор Академії будівництва України (1993), член Національного комітету України з теоретичної і прикладної механіки (1993), член Міжнародної асоціації з оболонкових і просторових конструкцій (1998), лауреат премії Академії будівництва України імені академіка М.С. Буднікова, заслужений діяч науки і техніки України (2004).
Працює в інституті (з перервами), починаючи з 1958 року. У 1967 – 1983 роках – завідувач Київського науково-дослідного. відділу інституту «ЦНДІпроектстальконструкція», у 1993 – 1998 роках – радник із питань науки і технологій Посольства України в Російській Федерації. У період із 1983 до 1993 року – головний інженер інституту, 3 1998 року – перший заступник голови правління інституту, з 2010 року – заступник генерального директора з наукової роботи.
Має досягнення у наукових дослідженнях із теорії споруд, де одержав фундаментальні результати. Це стосується методів розрахунку плоских сіток із тросів, систем із проковзними вантами, механічних систем із однобічними в’язями, теорії розрахунку симетричних конструкцій. Запропонував нові підходи до проблеми оптимізації металевих будівельних конструкцій у системах автоматизованого проєктування, метод рівномірних запасів у задачах нелінійного програмування, методи пошуку та аналізу множини конструкцій, близьких до оптимальної. Автор популярних книг «Кватерніони і бікватерніони з додатками в геометрії та механіці» та «Таємниці сталевих конструкцій».
Працював над розвиненням української технічної термінології у будівельній галузі. Співавтор Російсько-українського будівельного словника (1994) і Термінологічного словника для перекладу Єврокодів (2013). Розробник автоматизованої системи внутрішнього госпрозрахунку інституту.
Нагороджений Почесними грамотами Кабінету міністрів України, Президії Національної академії наук України та відзнакою Президії Національної академії наук України «За професійні здобутки».
Телекомунікаційні адреси Поштова адреса
Телефон: +38 044 543 9387 На конверті У листі
Електронна адреса:
gor@urdisc.com.ua		 УКРІНСТАЛЬКОН,
вул. Віталія Шимановського, 2/1,
м. Київ, 02125 		Заступнику генерального директора
ТОВ «УКРІНСТАЛЬКОН ім. В.М. Шимановського»,
д-ру техн. наук, проф.
Вадиму ГОРДЕЄВУ
Телекомунікаційні адреси
Телефон: +38 044 543 9387
Електронна адреса: gor@urdisc.com.ua
Поштова адреса
На конверті: УКРІНСТАЛЬКОН,
вул. Віталія Шимановського, 2/1,
м. Київ, 02125
У листі: Заступнику генерального директора
ТОВ «УКРІНСТАЛЬКОН ім. В.М. Шимановського»,
д-ру техн. наук, проф.
Вадиму ГОРДЕЄВУ
Фото
Головний інженер
ПАСЕЧНЮК Володимир Леонідович
Народився у 1949 році. У 1971 році закінчив Київський автомобільно-дорожній інститут за спеціальністю «Інженер-будівельник мостів і тунелів». Член-кореспондент Академії будівництва України.
Досвідчений фахівець у галузі монтажу будівельних металоконструкцій. За його участю були збудовані: киснево-конверторний цех металургійного заводу «Азовсталь», відділення безперервного розливання сталі Алчевського металургійного комбінату, комплекс цехів Київського авіаційного та механічного заводів, монумент «Батьківщина-Мати» у м. Києві, парк кулькових резервуарів ВО «Сірка» у Львівській обл., ізотермічні резервуари Калуського ВО «Хлорвініл», резервуари об’ємом до 75 000 м³ для зберігання нафти та нафтопродуктів та багато інших об’єктів. Має наукові друковані праці.
Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1981), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2009), грамотами Держбуду України та Київського міського голови.
Телекомунікаційні адреси Поштова адреса
Телефон: +38 044 536 1696 На конверті У листі
Електронна адреса:
pvl@urdisc.com.ua		 УКРІНСТАЛЬКОН,
вул. Віталія Шимановського, 2/1,
м. Київ, 02125 		Головному інженеру
ТОВ «УКРІНСТАЛЬКОН ім. В.М. Шимановського»,
Володимиру ПАСЕЧНЮКУ
Телекомунікаційні адреси
Телефон: +38 044 536 1696
Електронна адреса: pvl@urdisc.com.ua
Поштова адреса
На конверті: УКРІНСТАЛЬКОН,
вул. Віталія Шимановського, 2/1,
м. Київ, 02125
У листі: Головному інженеру
ТОВ «УКРІНСТАЛЬКОН ім. В.М. Шимановського»,
Володимиру ПАСЕЧНЮКУ
Фото
Генеральний директор
ШИМАНОВСЬКИЙ Олександр Віталійович
Народився у 1955 році. У 1977 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Доктор технічних наук (1992), професор (2001), відмінник освіти України (2004), заслужений діяч науки і техніки України (2004), член-кореспондент НАН України (2012), лауреат Премій імені академіка М.С. Буднікова (2012, 2014, 2016), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за роботу «Прогресивні будівельні конструктивні системи та технології їх зведення» (2020), дійсний член Академії будівництва України, член Національного комітету України з теоретичної і прикладної механіки (1999), нагороджений відзнакою Президії Національної академії наук України «За наукові досягнення» (2024).
У 1977 – 1985 роках працював у Київському інженерно-будівельному інституті інженером, аспірантом і молодшим науковим співробітником, у 1985 – 1989 роках – старшим науковим співробітником Науково-дослідного інституту автоматизованих систем планування та управління у будівництві, 1989 – 1992 роках – докторантом Центрального науково-дослідного та проєктно-експериментального інституту комплексних проблем будівельних конструкцій та споруд ім. В.О. Кучеренка, 1992 – 1995 роках – завідувачем відділу Науково-дослідного інституту механіки швидкоплинних процесів Київського міжнародного університету цивільної авіації, 1995 – 2000 роках – професором Київського міжнародного університету цивільної авіації, 2000 – 2010 роках – головою правління ВАТ «УкрНДІпроектстальконструкція імені В.М. Шимановського». З 2010 року до теперішнього часу – генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського».
О.В. Шимановський – відомий учений у галузі будівельної механіки, міцності та стійкості конструкцій. Він зробив суттєвий внесок у розвиток теорії міцності та стійкості нелінійних просторових великопрогонових висячих і вантових систем у межах та поза межами пружності матеріалу, одержав фундаментальні наукові результати при визначенні особливостей роботи висячих систем під час розвинення пластичних деформацій, встановленні характеру і закономірностей їхньої поведінки під час розвантаження, дослідженні впливу різних факторів на міцність і стійкість конструкцій, зробив значний внесок у розвинення методів регулювання напружено-деформованого стану висячих і вантових систем, сформулював принципи удосконалення існуючих конструктивних рішень і вперше у світовій практиці запропонував нові високоефективні типи таких систем.
Телекомунікаційні адреси Поштова адреса
Телефон: +38 044 543 9387 На конверті У листі
Електронна адреса:
ashim@urdisc.com.ua		 УКРІНСТАЛЬКОН,
вул. Віталія Шимановського, 2/1,
м. Київ, 02125 		Генеральному директору
ТОВ «УКРІНСТАЛЬКОН ім. В.М. Шимановського»,
члену-кореспонденту НАН України,
д-ру техн. наук, проф.
Олександру ШИМАНОВСЬКОМУ
Телекомунікаційні адреси
Телефон: +38 044 543 9387
Електронна адреса: ashim@urdisc.com.ua
Поштова адреса
На конверті: УКРІНСТАЛЬКОН,
вул. Віталія Шимановського, 2/1,
м. Київ, 02125
У листі: Генеральному директору
ТОВ «УКРІНСТАЛЬКОН ім. В.М. Шимановського»,
члену-кореспонденту НАН України,
д-ру техн. наук, проф.
Олександру ШИМАНОВСЬКОМУ