АДЕНСЬКИЙ Віталій Андрійович Народився у 1928 році. У 1950 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». До 1954 року працював на військовому будівництві. Висококваліфікований спеціаліст у галузі великопрогонових та складчастих металевих конструкцій. З 1961 до 1992 року працював в інституті «УкрНДІпроектстальконструкція». Брав участь у проєктуванні ангарів в аеропортах Шереметьєво, Внуково, Якутськ, Магадан та на Кубі. Співавтор створення безкаркасних складчастих будівель із алюмінію прогонами 12 – 48 м. За проєктування і будівництво Великої високовольтної зали в м. Запоріжжі став Лауреатом премії Ради Міністрів СРСР (1977). Має понад 30 авторських свідоцтв на винаходи. Емігрував до Сполучених Штатів Америки.

АЗАРОВА Артеміна Соломонівна Народилася у 1925 році. У 1948 році закінчила Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Фахівець у галузі проєктування металевих конструкцій промислових споруд. Після закінчення інституту була направлена на роботу в систему Головгазтоппрому СРСР у м. Тула, але формування підрозділу з проєктування мосту ім. Є.О. Патона допомогло їй залишитися у Проектній конторі «Проектстальконструкція». Артеміна Соломонівна працювала в інституті до 1978 року на посадах інженера, старшого інженера, керівника бригади у відділі з проєктування промислових споруд. Проявила себе висококваліфікованим інженером. Маючи хорошу теоретичну підготовку, само¬стійно вирішувала складні питання з проєктування металевих конструкцій об’єктів металургійних та енергетичних комплексів. У 1968 році А. С. Азарова стала в інституті першою жінкою, яка обійняла посаду головного інженера проєкту. За її безпосередньою участю були розроблені проєкти каркаса установок безперервного розливання сталі метзаводу «Дунай Вашмю» (Угорщина), металургійного заводу «Вільний сокіл» у м. Липецьку (Російська Федерація) та великої кількості інших складних об’єктів. Артеміна Соломонівна нагороджена урядовими почесними грамотами, мала відзнаку «Відмінник соцзмагання» Мінбуду УРСР. У 1978 році емігрувала до Німеччини.

Нарис

БАРИК Ярослав Сильвестрович Народився у 1949 році. У 1954 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво» і з того часу, аж до виходу на пенсію у 2010 році працював в інституті. Висококваліфікований спеціаліст у галузі висотних металевих конструкцій та видатний винахідник. Пройшовши весь шлях від інженера-конструктора до головного інженера проєкту, став відомим фахівцем із проєктування висотних споруд. Ярослав Сильвестрович брав участь у розробленні десятків проєктів башт і щогл радіозв’язку та витяжних труб. Він керував розробкою таких видатних об’єктів, як витяжна башта-труба заввишки 400 метрів для Норильського металургійного комбінату та телевізійна башта Харківського телецентру. Його проєктні роботи, як правило, відрізнялися оригінальними конструктивними знахідками, він був активним винахідником, автором більш ніж 50 запатентованих рішень, причому це були не тільки будівельні конструкції. Ярослав Сильвестрович помер у 2011 році.

БАРСЬКИЙ Віталій Борисович Народився у 1932 році. У 1954 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Висококваліфікований фахівець із питань проєктування й оптимізації металевих конструкцій масового призначення. Працював в інституті з 1956 до 1992 року. Свою роботу почав із виконання обстежень існуючих конструкцій цехів Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча, потім брав участь у проєктуванні споруд Барнаульського гірничо-збагачувального комбінату, силової підлоги Сибірського наукового інституту авіації та низки інших об’єктів. У 1971 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Питання уніфікації будівельних металевих конструкцій (побудова математичних моделей і розв’язування задач оптимальної уніфікації)». Наукові дослідження: математичні методи оптимізації конструкцій, автоматизація типового проєктування будівельних металевих конструкцій, розроблення комп’ютерних програм розрахунку конструкцій, вибір оптимальних розмірів перетинів стрижневих елементів із використанням безрозмірних параметрів, участь у розробленні розділів будівельних норм і правил. Одночасно з роботою в проєктному відділі виконував функції вченого секретаря Науково-технічної ради інституту. У 1993 році емігрував до США. Віталій Борисович помер у 2024 ? році.

БАСЕНКО Володимир Іванович Кваліфікований спеціаліст у галузі будівельної механіки і автоматизації розрахунків будівельних конструкцій. Народився у 1938 році. У 1960 році закінчив Київський автомобільно-дорожній інститут. Починаючи з 1966 року і до 2013 року працював із перервами в інституті «Укрпроектстальконструкція». Деякий час працював у Центральному науково-дослідному і проектному інституті сталевих конструкцій. У 1960-х роках В. І. Басенко закінчив вечірні курси «Математика – інженеру» у відповідності до програми механіко-математичного факультету університету, що і визначило його наступну діяльність. Брав участь у розробленні комп’ютерних програм розрахунку симетричних конструкцій «ПАРАДОКС» та «ПАРСЕК», розраховував за допомогою цих програм великопрогонові конструкції, зокрема купол діаметром 235 м випробувальної зали Всесоюзного електротехнічного інституту, радіотелескоп системи «ЮПІТЕР» та інші відповідальні конструкції. Після 2000-го року виконував розрахунки існуючих будівель і споруд, які підлягали реконструкції. Володимир Іванович помер у 2018 році.

БЄЛОГУРОВ Віктор Давидович Народився у 1942 році. У 1964 році закінчив Жданівський металургійний інститут. Член-кореспондент Підйомно-транспортної академії наук України, лауреат премії Академії будівництва України ім. Академіка М.С. Буднікова (2016). Кваліфікований фахівець у галузі проектування будівельних конструкцій. В інституті працював із 1967 до 2020 року. З 1991 року – головний інженер Маріупольського комплексного відділення. Брав участь у проектуванні об’єктів чорної металургії і коксохімічної промисловості. Має друковані роботи і авторські свідоцтва на винаходи.

БОЖКО Валерій Андрійович Народився у 1939 році. У 1962 році закінчив Полтавський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво» і розпочав роботу в Сибірському відділенні інституту «ЦНДІпроектстальконструкція», а з 1967 року працював в інституті «Укрпроектстальконструкція» на посадах начальника відділу, а потім – директора Полтавського комплексного відділення. Висококваліфікований фахівець у галузі сталевих будівельних конструкцій. Брав участь у проєктуванні багатьох вітчизняних та зарубіжних об’єктів. З 1971 до 1974 року працював у проєктному бюро металургійного комбінату в м. Бокаро (Індія), а пізніше був у групі авторського нагляду за монтажем металевих конструкцій об’єктів Цісінської вуглезбагачувальної фабрики (КНР). Працював у складі групи вітчизняних і зарубіжних спеціалістів французької фірми «Novarka» на заводі «Chimolai» (Італія), при виготовленні конструкцій Нового безпечного конфайнменту над 4-м енергоблоком Чорнобильської атомної електростанції. У 1986 році захистив кандидатську дисертацію під керівництвом чл.-кор. НАН України В.М. Шимановського на тему «Вантово-балкові блоки для покриттів промислових будівель з підвісним транспортом». Має 30 друкованих праць і 13 авторських свідоцтв на винаходи та патенти, неодноразово призначався керівником державної екзаменаційної комісії в Полтавському інженерно-будівельному інституті. Має відомчі відзнаки. У 2007 році отримав Подяку Кабінету Міністрів України. Валерій Андрійович помер у 2023 році.

БОРИСЕНКО Юрій Сергійович Народився у 1936 році. У 1959 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Після закінчення інституту весь час працював в Українському інституті сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського. Висококваліфікований спеціаліст у галузі розрахунків та оптимізації будівельних металевих конструкцій. Був одним із піонерів застосування обчислювальної техніки для розрахунків будівельних конструкцій: на початку 60-х років за відсутності алгоритмічних мов програмував у кодах машин ВЕЛМ-2 і М-20. За допомогою таких програм розрахував велику кількість промислових об’єктів, висотних конструкцій, просторових покриттів. У 1971 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Автоматичне проектування та дослідження оптимальних параметрів сталевих підкранових балок», у якій довів, що оптимальне конструктивне рішення сталевої конструкції залежить від співвідношення вартості сталі та вартості людської праці. Юрій Сергійович помер у 2007 році.

БУДУР Олексій Іванович Народився у 1928 році. Закінчив Ленінградський політехнічний інститут у 1953 році. Працював головним технологом на Жданівському заводі металоконструкцій. Кваліфікований спеціаліст у галузі проєктування і виготовлення сталевих конструкцій. У 1972 році перейшов на роботу до Жданівського відділу інституту на посаду головного інженера проєкту. З 1980 до 1989 року очолював Жданівський (Маріупольський) відділ. З 1989 року після реорганізації Жданівського відділу в Маріупольське комплексне відділення працював головним інженером проєкту і заступником головного інженера. Має патенти і авторські свідоцтва на винаходи. Звільнився у 2007 році у зв’язку з виходом на пенсію.

ВАРЮТА Людмила Михайлівна Народилася у 1936 році. У 1958 році закінчила Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Після закінчення інституту працювала на заводі залізобетонних виробів тресту № 7 у м. Києві, а з 1960 року до 1965 року – у тресті «Київоргтехбуд». У 1965 році прийшла на роботу в інститут «Укрпроектстальконструкція». З 1984 року працювала на посаді головного інженера проєкту. Висококваліфікована спеціалістка у галузі проєктування будівельних металоконструкцій. Під її керівництвом виконувались проєкти складних в інженерному розумінні будівель та споруд. Померла Людмила Михайлівна у 2016 році.

ВОЛОДАРСЬКА Жанетта Зиновіївна Народилась у 1938 році. У 1960 році закінчила Полтавський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Кваліфікована спеціалістка у галузі проєктування будівельних металевих конструкцій. З 1965 до 2015 року працювала в інституті на посадах від старшого інженера до головного інженера проєкту. Брала участь у проєктуванні металевих конструкцій доменної печі № 5 Нижньотагільського металургійного комбінату, цеху гарячого прокату на металургійному комбінаті в м. Чендін (Корея), Кримського содового заводу, прокатного стану на Кіровському заводі в м. Санкт-Петербург, Центру фрістайлу в м. Мінську та покриттів над підземними спорудами майдану Незалежності в м. Києві. Займалась реконструкцією існуючих промислових та громадських споруд. Розробляла типову проєктну документацію висотних механізованих складів і серій типових конструкцій металевих каркасів будівель. Винахідниця, нагороджена срібною медаллю ВДНГ.

ГАЙНА Анатолій Леонтійович Народився у 1928 році. У 1952 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво» і був відряджений в органи безпеки Сахалінської області, де працював на посадах інженера та старшого інженера. Фахівець у галузі проєктування будівельних металевих конструкцій, відомий громадський діяч. З 1955 року працював у Проектній конторі «Проектстальконструкція» на посадах інженера, старшого інженера, керівника групи. Брав участь у проєктуванні металевих конструкцій об’єктів промислових підприємств: Білорецького метзаводу, содового заводу (Румунія), Лієпайського метзаводу «Червоний металург», споруди машинного відділення та копра Черемуховської шахти «Капітальна», повітропроводу холодного дуття доменної печі № 5 металургійного комбінату «Азовсталь», трубопроводу Уханьського меткомбінату (Китай) та інших. Пізніше очолював Київський обласний, а потім Республіканський комітет працівників будівництва та промбудматеріалів України.

ГАЛАКТІОНОВ Сергій Валентинович Народився у 1940 році. У 1963 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Кваліфікований фахівець з проєктування металевих конструкцій. Працював в інституті «УкрНДІпроектстальконструкція» з 1962 до 2015 року на посадах від техніка до головного інженера проєкту. Брав участь у проєктуванні низки об'єктів, серед яких Крита спортивна арена у м. Київ, Центр фрістайлу у м. Мінськ, Палац ігрових видів спорту у м. Могильов, купольні покриття на площі Незалежності, фізкультурно-спортивний комплекс «Олімп» у м. Южне, стадіон НСК «Олімпійський» (адаптація проєкту і монтаж). Здійснював проєктування та авторський нагляд над будівництвом металургійного комбінату в Алжирі та Болівії.

ГАЛАНОВ Сергій Борисович Народився у 1964 році. У 1986 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Кваліфікований спеціаліст у галузі автоматизації проєктування і оптимізації будівельних конструкцій. Працював в інституті «Укрпроектстальконструкція» з 1989 до 2013 року. Займався розрахунками і проєктуванням металевих конструкцій. У 1995 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Оптимальные параметры складчатых элементов и сооружений из них». Має авторське свідоцтво на винахід. Розробник системи автоматизованого обліку проєктної діяльності інституту.

ГАНЖА Раїса Іванівна Народилася у 1944 році. У 1966 році закінчила Полтавський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво». Кваліфікований спеціаліст у галузі проєктування металевих будівельних конструкцій. З 1970 до 2021 року працювала в Українському інституті сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського на посадах від інженера до головного інженера проєкту, де займалася розробкою металевих конструкцій для промислового і цивільного будівництва.

ГЕЙФМАН Володимир Львович Народився у 1927 році. У 1948 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». З того часу і до своєї смерті у 2004 році працював в інституті. Відомий фахівець у галузі проєктування промислових споруд металургійної та суднобудівельної промисловості. Був автором унікальних проєктів промислових споруд на Новолипецькому металургійному комбінаті та металургійних комбінатах у м. Желєзара-Зениця (Югославія), у м. Кремиковці (Болгарія), у м. Карачі (Пакістан), у м. Аджаокута (Нігерія), а також великопрогонових конструкцій елінгів на суднобудівельних заводах «Море» (м. Феодосія) і «Океан» (м. Миколаїв). Багато років керував відділом промислових споруд і виховав багатьох проєктувальників. В.Л. Гейфман – лауреат Премії Ради Міністрів СРСР (1982), нагороджений орденами «Знак Пошани» (1971) і «За заслуги» III ступеня (2004). Володимир Львович помер у 2004 році.

ГІБАЛЕНКО Олександр Миколайович У 1976 році закінчив Донецький будівельний технікум, у 1985 році – Макіївський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво». Висококваліфікований фахівець у галузі раціонального конструювання металевих конструкцій на основі впровадження заходів первинного і вторинного захисту будівельних об’єктів від корозії. У 1993 році в Одеському інженерно-будівельному інституті захистив кандидатську дисертацію, а в 2016 році в Полтавському національному технічному університеті – докторську дисертацію. У 2020 році отримав вчене звання професора кафедри «Архітектура». Працював у Донбаській національній академії будівництва і архітектури доцентом кафедри металевих конструкцій, а потім головним інженером науково-випробувальної лабораторії «Антикор-Дон». З 2005 року працював в Українському інституті сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського головним інженером, а потім директором Донбаського центру технологічної безпеки.

ГОЛЬДШТЕЙН Абрам Самойлович Народився у 1906 році. Закінчив Київський інститут інженерів шляхів сполучення у 1930 році. В інституті працював з 1955 до 1981 року. Висококваліфікований проєктувальник мостових споруд і висячих трубопроводів. Був одним із провідних проєктувальників мостових споруд у містах Вінниці, Одесі, Житомирі та багатьох нафтопровідних переходів, у тому числі, типових конструкцій таких переходів. Автор монографії «Висячие и арочные переходы нефтепроводов» (1964).

ГОМІН Лев Іванович Народився у 1902 році. У 1926 році закінчив Київський політехнічний інститут. Висококваліфікований фахівець із проєктування сталевих конструкцій будівель і споруд. У Проектній конторі «Проектстальконструкція» працював із 1952 року. Обіймав посаду головного інженера проєкту, а потім начальника відділу. Брав участь у проєктуванні об'єктів чорної металургії та висотних споруд.

ГРИНБЕРГ Марк Лейбович (Львович) Народився у 1936 році. Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво» (1958), кандидат технічних наук (1982). Висококваліфікований фахівець у галузі автоматизованих розрахунків і підтвердження відповідності сталевих будівельних конструкцій. Працював в інституті з 1961 року на посадах інженера, головного інженера проєкту, завідувача лабораторії. Виконував дослідження легких металевих конструкцій. Брав участь у супроводі будівництва низки визначних об’єктів, у тому числі, телевізійних башт у містах Єревані, Тбілісі, Києві; стадіонів до чемпіонату ЄВРО-2012, Нового безпечного конфайнменту над 4-м енергоблоком Чорнобильської атомної електростанції. Виконував дослідження аварій споруд через їхню аеродинамічну нестійкість (монумент «Батьківщина-Мати» у м. Волгограді, обеліск у м. Корсуні-Шевченківському). Член Науково-технічної ради інституту та секції Науково-технічної ради Мінрегіону України, неодноразовий дописувач журналу «Промислове будівництво та інженерні споруди», науковий керівник розробки декількох десятків національних стандартів, серед яких державні стандарти України з серії ДСТУ EN 1090. Працював у робочих групах із підготовки Закону України «Про надання будівельної продукції на ринку».

ГРОМ Андрій Андрійович Народився у 1956 році. Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво» (1979), кандидат технічних наук (1988), старший науковий співробітник (1992). Після отримання вищої освіти залишився працювати в Київському національному університеті будівництва і архітектури, де пройшов шлях від інженера (1979) до директора науково-дослідного комплексу (2003 – 2006). Висококваліфікований фахівець у галузі теоретичної та будівельної механіки. В Українському інституті сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського працював з 2006 до 2013 року завідувачем науково-дослідного відділу технічного розвитку. Під його керівництвом були виконані теоретичні та натурні дослідження, а також розрахунки в рамках науково-технічного супроводу будівництва Нового безпечного конфайнмента над 4-м енергоблоком Чорнобильської атомної електростанції, розроблено численні вітчизняні та адаптовано європейські стандарти з проєктування будівельних конструкцій (Єврокоди). Крім того, А.А. Гром вів велику громадську діяльність як член-кореспондент Академії будівництва України, вчений секретар секції будівництва і будівельних матеріалів Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки, член науково-технічної ради Мінрегіонбуду України та член редакційної колегії Збірника наукових праць Українського інституту сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського. Має 75 наукових і науково-методичних друкованих праць. Нагороджений Почесною грамотою Київського міського Голови (2008). Андрій Андрійович передчасно помер у 2013 році.

ДАНИЛІВ Петро Сидорович Народився у 1929 році. Уже працюючи в Проектній конторі «Проектстальконструкція», закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво» (1955). Висококваліфікований спеціаліст із технічної діагностики існуючих конструкцій. Був першим організатором і керівником групи натурних випробувань металевих конструкцій і виконав багато досліджень технічного стану підкранових шляхів та їх взаємодії з мостовими кранами. У 1971 році захистив кандидатську дисертацію «Некоторые вопросы действительной работы подкрановых путей». Після появи в інституті лабораторного корпусу проводив там випробування нових типів конструкцій, у тому числі, малоелементних ферм із холодногнутих профілів. Має винаходи гасників коливань та підкранових шляхів.

ДЕМЬОХІН Валерій Михайлович Народився у 1948 році. У 1973 році закінчив Київський автомобільно-дорожній інститут. Висококваліфікований фахівець із проєктування металевих конструкцій. Працював в інституті з 1974 до 1996 року на посадах від інженера до головного інженера проєкту відділу нових типів конструкцій. Брав участь у проєктуванні металевих конструкцій Національного центру ділового та культурного співробітництва «Український дім» у м. Києві, Музею оборони в м. Севастополі, корпусу «Крим ТАСС» та інших об’єктів. Має винаходи металевих каркасів промислових будівель і висотних конструкцій типу монумента.

ДРАЧ Петро Олександрович Народився у 1939 році. У 1958 році закінчив Київський індустріальний технікум. Працював на будівництві об’єктів різноробочим, десятником. В інституті працював на посаді техніка, старшого техніка, а по закінченні Київського інженерно-будівельного інституту за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво» у 1974 році – інженером, керівником бригади, головним інженером проєкту, керівником сектору, головним архітектором проєктів у відділі проєктування заводів. Фахівець у галузі комплексних проєктів будівель та споруд. Брав безпосередню участь в обстеженні технічного стану конструкцій будівель і споруд, очолював роботи з паспортизації, брав участь у проєктуванні заводів металевих конструкцій у містах Маріуполь, Кам’янець-Подільський, Житомир, керував розробкою архітектурно-будівельних розділів – архітектурні рішення, інтер’єри, на об’єктах: реконструкція адміністративного будинку Генеральної прокуратури України в м. Києві, заводу кальцинованої сталі в Республіці Казахстан, об’єктів ПТК «Агромат» та інших. Петро Олександрович пішов із життя у віці 70 років.

ДУДНІК Едуард Сергійович Народився у 1935 році. Закінчив Київський автомобільно-дорожній інститут за спеціальністю «Мости і тунелі» у 1958 році. Висококваліфікований спеціаліст у галузі мостових і великопрогонових сталевих конструкцій. В інституті працював з 1958 до 2005 року на посадах від інженера до головного інженера проєкту. Брав участь у проєктуванні мостів та шляхопроводів, об'єктів індустріального призначення, у роботах із реконструкції та визначення технічного стану існуючих будівель і споруд в колишньому СРСР та за кордоном. Серед них мости в містах Маріуполь, Житомир, Одеса, мостові та трубопровідні переходи в Закарпатті по трасі нафтопроводу «Дружба» та інші об’єкти. Едуард Сергійович помер після тяжкої хвороби у 2006 році.

ДУДНИК Фелікс Пилипович Народився у 1930 році. Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут у 1951 за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». До 1955 року працював виконавцем робіт у будівельно-монтажних управліннях (міста Миколаїв, Здолбунів). Кваліфікований фахівець у галузі обстеження, проєктування і монтажу металевих конструкцій. В інституті працював з 1956 року на посадах інженера, старшого інженера, керівника бригади, головного інженера проєкту. Брав участь і керував розробленням проєктів КМ, здійснював авторський нагляд під час монтажу доменних цехів Єнакіївського, Запорізького та Омутнінського метзаводів. Був керівником робіт із уніфікації металевих конструкцій каркасів промислових підприємств. Тривалий час був головним спеціалістом, а потім очолював технічний відділ. Одночасно виконував обов’язки заступника головного інженера інституту, куруючи роботу відокремлених підрозділів. У 1968 році був відряджений до Індії на будівництво метзаводу в м. Бокаро, а в 1979 році – до Алжиру на будівництво металургійного заводу в м. Ель-Хаджарі для надання технічної допомоги та здійснення нагляду в процесі монтажу металоконструкцій. Звільнився у 1992 році у зв’язку з виходом на пенсію.

ЖАГУН-ЛІННИК Андрій Юрійович Народився у 1961 році. В інституті працював (з перервою) з 1980 до 2016 року на посадах від кресляра до начальника відділу нових типів конструкцій. У 1987 році без відриву від виробництва закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво». Досвідчений фахівець у галузі проєктування будівельних конструкцій. Брав участь у проєктуванні багатьох об'єктів. Серед них металеві каркаси будівель вокзального комплексу «Південний» станції «Київ-Пасажирський», виставкового комплексу «Експоплаза» і торгового центра «Домосфера» в м. Києві, торговельний центр «Дніпро» в м. Черкаси, об'єкти Єристівського гірничо-збагачувального комбінату (цехи ремонту кузовів і склади обладнання), реконструкція цеху піролізу окатишів Північного гірничо-збагачувального комбінату, реконструкція адміністративного будинку Генеральної прокуратури України у м. Києві та інші об’єкти. Андрій Юрійович передчасно пішов із життя у 2022 році.

ЗАТУЛОВСЬКИЙ Ісаак Григорович Народився у 1926 році. Почав працювати в Проектній конторі «Проектстальконструкція» на посаді світлокопіювальника, ще навчаючись у Київському інженерно-будівельному інституті, який він закінчив у 1951 році за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Відомий фахівець із проєктування висотних споруд. Займався проєктуванням промислових трубопроводів, металевих каркасів будівель різного призначення (Запорізький трансформаторний завод, Азовський завод ковальсько-пресових автоматів та інші). З метою підвищення вантажопідйомності підкранових конструкцій запропонував метод збільшення виносу їхніх буферів. Основні досягнення І.Г. Затуловського пов’язані з проєктуванням висотних конструкцій, починаючи з опор високовольтних електромереж і закінчуючи баштами і щоглами об’єктів зв’язку та телебачення (опори РРЛ, телевізійні опори). Багато років очолював відділ висотних конструкцій, де виховав багатьох фахівців – проєктувальників. Має авторські свідоцтва на конструктивні рішення металевих башт та на системи віброзахисту. У 1974 році І. Г. Затуловський став лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки за створення суцільнозварної телевізійної башти заввишки 380 метрів у м. Києві. Загинув від нещасного випадку у 1977 році.

ІВАНОВ Юрій Олександрович Народився у 1928 році. У 1953 році закінчив Всесоюзний заочний інститут промисловості. У 1972 році, працюючи в Науково-дослідному інституті будівельних конструкцій, захистив кандидатську дисертацію на тему «Исследование прочностных и деформационных свойств бетонов марок 600 – 1000 и изгиба железобетонных балок из таких бетонов». Спеціаліст у галузі теоретичних і експериментальних досліджень будівельних конструкцій. У 1987 – 2007 роках працював в Українському інституті сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського, де займався науковими дослідженнями металевих будівельних конструкцій та впровадженням результатів цих досліджень у проєктну практику.

ІВАНЧЕНКО Володимир Антонович Народився у 1927 році. Закінчив Київський політехнічний інститут у 1951 році за спеціальністю «Інженер-зварювальник» із ухилом до проєктування та виготовлення сталевих конструкцій. Кваліфікований спеціаліст у галузі проєктування та виготовлення зварних металевих конструкцій. В інституті працював з 1957 року, обіймаючи посади старшого інженера, завідувача групи, головного інженера проєкту, завідувача відділу проєктування заводів. З 1966 до 1970 року працював на Кубі у складі групи радянських спеціалістів. Брав участь у розробленні технічних рішень, вирішував питання, що виникали в процесі будівництва та монтажу. Залучався як експерт з будівельної частини об’єктів, що виконувались за кресленнями закордонних фірм.

ІНГЕЛЬСЬКИЙ Мойсей Лейбович (Михайло Львович) Народився у 1906 році. Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво» у 1934 році. Досвідчений інженер будівельник. Працював в інституті «Укрпроектстальконструкція» з 1956 до 1968 року. Брав участь у проєктуванні Паркового пішохідного мосту в м. Києві, багато років працював у технічному відділі, був активним раціоналізатором і запропонував поліпшення технічних рішень для багатьох об’єктів проєктування. Розробив свій варіант конструкцій легких кроквяних ферм для будівель сільськогосподарського призначення, альтернативний проєкту, розробленого інститутом.

КАГАНОВСЬКИЙ Леонід Овсійович Народився у 1927 році. У 1948 році закінчив Київський технікум цивільного будівництва за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». З того часу і до 1993 року працював в інституті. Досвідчений і талановитий конструктор, активний раціоналізатор і винахідник, розробник і дослідник низки оригінальних конструктивних рішень. Був проєктувальником антенних споруд, серед яких рекордний радіотелескоп за схемою хреста Мілса у м. Серпухові, Київська телевізійна башта, конструкції технічних приміщень, які розташовані на телевізійних баштах у містах Тбілісі та Єревані, конструкції арки «Радуга» у м. Києві та багато інших об’єктів. Створив нові конструктивні рішення баштових конструкцій та методів їх монтажу, космічних розсувних конструкцій, болтових і замкових вузлів висотних споруд, зокрема, призначених для монтажу за допомогою гвинтокрилів. Має понад 30 авторських свідоцтв та патентів. У 1993 році виїхав на постійне мешкання в Ізраїль де у приватному порядку продовжує інноваційну конструкторську діяльність і не втрачає зв’язок з інститутом.

КАЛІНІНА Любов Геннадіївна Народилася у 1938 році. Закінчила Львівський політехнічний інститут у 1962 році. Навчалася в аспірантурі Київського автомобільно-дорожнього інституту під керівництвом проф. П.М Варвака. У 1971 році захистила кандидатську дисертацію на тему: «Исследование работы прямоугольных пластин и безмоментных оболочек переноса с учетом приспособляемости» і отримала наукове звання старшого наукового співробітника. Висококваліфікована спеціалістка в галузі будівельної механіки. Працювала в інституті «УкрНДІпроектстальконструкція» з 1967 до 1992 року. Під час роботи займалася питаннями розрахунку існуючих металевих конструкцій. Виконала детальний розрахунок Шуховської башти на Шаболовці у м. Москві та підтвердила її експлуатаційну надійність. Багато уваги приділяла проблемі оптимального проєктування будівельних конструкцій. Є авторкою розробки системи автоматизованого проєктування металоконструкцій САПР ЦНДІПСК.

КАЛІНІЧЕВ Олександр Іванович Народився у 1924 році. Маючи неповну середню освіту і 2-річні курси конструкторів, які закінчив у 1945 році, набув великого виробничого досвіду, працюючи у конструкторських бюро монтажних організацій. В інституті працював з 1955 року, починаючи з посади техніка і закінчуючи посадою керівника проєктного відділу. Висококваліфікований фахівець із питань монтажу металевих конструкцій, талановитий конструктор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за спорудження Київської телевізійної башти (1974). Був активним розробником системи пристосувань для монтажу металевих і збірних залізобетонних конструкцій (серед них відомим є «Захват Калінічева»), був активним прихильником монтажу методом підрощування і розробником проєкту такого монтажу при реконструкції будівлі суднобудівельної верфі на заводі «Ленінська кузня» у м. Києві, а також телевізійних башт у м. Ленінграді (не реалізований) та у м. Києві (здійснений). Автор десяти винаходів баштових конструкцій, методів їх монтажу та гасників коливань.

КИРИЛЛОВ Валерій Васильович Народився у 1948 році. У 1977 році закінчив Дніпропетровський інженерно-будівний інститут за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво». Висококваліфікований фахівець із проєктування, реконструкції та обстеження металевих конструкцій. В інституті працював з 1967 року на різних посадах. В період з 1989 до 2021 року керував Маріупольським комплексним відділенням. В період економічного спаду 1990-х років при зниженні загального обсягу капітального будівництва зумів зберегти творчий і технічний потенціал відділення. За його безпосередньою участю та під його керівництвом здійснювалось проєктування низки промислових об'єктів в Україні, країнах СНД і за кордоном. Серед них роботи з обстеження та реконструкції металургійних комбінатів «Азовсталь» та ім. Ілліча, об'єкти Авдіївського коксохімічного заводу, космодрому Байконур, металургійних заводів в Іраку, Індії, Китаї та інші. В.В. Кириллов – член-кореспондент Академії будівництва України, лауреат Премії імені академіка М.С. Буднікова (2016). Нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2008), Почесними грамотами Міністерства регіонального розвитку і будівництва України та корпорації «Укрмонтажспецбуд». Звільнився у 2021 році у зв’язку з виходом на пенсію. Валерій Васильович помер у 2024 році (дата потребує уточнення, внаслідок відкритої агресії росії).

Нарис

КІРЕЄНКО Володимир Іванович Народився у 1910 році. У 1933 році закінчив Московський автомобільно-дорожній інститут. Відомий фахівець у галузі проєктування мостів, шляхопроводів та трубопровідних переходів. У 1956 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Неразрезные консольные мосты со стальными балками, объединенными с железобетонной плитой». Заслужений будівельник України (1962). В інституті працював з 1947 до 2003 року. Керував проєктуванням Паркового пішохідного мосту через р. Дніпро у м. Києві, через узвіз Жанни Лябурб у м. Одесі. Був прихильником вантових мостів і запроєктував перший у країні вантовий міст через гавань р. Дніпро у м. Києві, потім пішохідний вантовий міст через р. Уж у м. Коростені і підвісний міст через р. Тетерів у м. Житомирі, запроєктував арковий автодорожній міст у м. Вінниці, металеві конструкції автодорожнього переїзду через р. Дніпро на греблі ДніпроГЕС. На жаль, не був повністю реалізованим його проєкт вантового мосту в м. Дніпрі. Автор проєктів багатьох нафтопровідних переходів через ріки, у тому числі, типових конструкцій таких переходів. Автор монографій: «Висячие и арочные переходы нефтепроводов» (1964), «Вантовые мосты» (1967). Володимир Іванович помер у 2003 році.

КОБАН Іван Іванович Народився у 1916 році. У 1938 році закінчив 2-річні курси техніків-конструкторів у м. Харкові. Працював в інституті з 1946 року до виходу на пенсію в 1978 році. Досвідчений проєктувальник металевих конструкцій, легендарний відрядник із надзвичайною продуктивністю праці. Обіймав посади техніка, старшого техніка, інженера-конструктора. Креслення виконував кваліфіковано та високої якості. Значний обсяг робіт виконано ним при розробленні креслень телевізійної башти в м. Тбілісі заввишки 275 м і в м. Єревані заввишки 311 м. Є основним виконавцем креслень КМД Київської телебашти заввишки 380 м. Відзначений Похвальним листом Міністерства будівництва СРСР. Учасник Великої Вітчизняної війни. Нагороджений бойовими орденами та медалями.

КОВАЛЬЧУК Микола Васильович Народився у 1939 році. Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво» (1966), кандидат технічних наук (1979), старший науковий співробітник за спеціальністю «Будівельна механіка» (1989). Висококваліфікований фахівець у галузі будівельної механіки та чисельних методів розрахунку будівельних конструкцій. В інституті працював із 1984 до 2010 року на посаді старшого наукового співробітника. Керував роботами з чисельних досліджень напружено-деформованого стану радіотелескопів та прецизійних антен дальнього космічного зв’язку. Брав участь у науково-дослідних і проєктних роботах для об’єкта «Укриття», об’єктів Криворіжського металургійного заводу, Запорізької та Ростовської АЕС. У 1966 – 1984 роках працював в Інституті механіки Академії наук УРСР на посадах від інженера до молодшого наукового співробітника. Має 26 публікацій у наукових журналах і збірниках праць.

КОВТЮХ Володимир Ількович Народився у 1938 році. У 1965 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво». Кваліфікований фахівець із проєктування, реконструкції та обстеження висотних споруд. Працював в інституті «УкрНДІпроектстальконструкція» з 1965 до 2006 року, обіймаючи посади інженера, старшого інженера, керівника бригади, а з 1983 року до виходу на пенсію – посаду головного інженера проєкту. Під його керівництвом виконані проєкти телебашти РТПС заввишки 210 м у м. Жовтень (Одеська обл.), башти РПС заввишки 250 м у м. Астара (Азербайджан), башти РПС заввишки 230 м у м. Первомайськ (Дніпропетровська обл.) та багато інших. Розробив багато проєктів антенних систем радіоцентрів, типових та уніфікованих проєктів опор різного призначення. Автор десяти винаходів у галузі металевих конструкцій висотних споруд. Володимир Ількович помер у 2009 році.

КОЗЛОВ Сергій Васильович Народився у 1976 році. У 2000 році закінчив Донбаський гірничо-металургійний інститут за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво». Кандидат технічних наук (2004), старший науковий співробітник (2009). Кваліфікований фахівець у галузі дослідження та проєктування будівельних конструкцій. В інституті працював із 2006 до 2012 року на посаді завідувача лабораторії теорії і методів розрахунку будівельних конструкцій. Наукові дослідження: визначення залишкового напруженого стану в стрижневих конструкціях із прокатних кутників після наплавлення валиків зварних швів; оцінка технічного стану і перепризначення залишкового ресурсу будівельних конструкцій. Брав участь у роботах із визначення залишкового ресурсу будівельних конструкцій атомних електростанцій України та в адаптації проєктних рішень Нового безпечного конфайнменту над 4-м енергоблоком Чорнобильської атомної електростанції. Має наукові та навчально-методичні публікації, зокрема, навчальний посібник «Комп’ютерні технології проєктування металевих конструкцій» (2012).

КОЛЕСНІЧЕНКО Сергій Володимирович Народився у 1960 році. У 1983 році закінчив Макіївський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». У 1991 році захистив кандидатську, а в 2016 році – докторську дисертацію. Висококваліфікований фахівець у галузі безпечної експлуатації будівельних сталевих конструкцій в умовах вичерпання проєктного ресурсу. З 2006 до 2014 року працював в інституті на посаді заступника директора з питань науки та головним інженером Донбаського центру технологічної безпеки. З січня 2015 року обіймає посаду проректора з наукової роботи і міжнародних зв’язків Донбаської національної академії будівництва і архітектури у містах Краматорськ й Івано-Франківськ, куди у 2022 році перебазувалась академія внаслідок відкритої збройної агресії з боку Російської Федерації проти України. Відмінник освіти України (2001), відмінник енергетики України за виконання робіт із відновлення Вуглегірської ТЕС (2013). Сергій Володимирович – автор більше ніж 50-ти наукових публікацій, зокрема, 4-х патентів і 3-х державних будівельних норм і стандартів України.

КОРОЛЬОВ Володимир Петрович Народився у 1955 році. У 1977 році закінчив Макіївський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво», доктор технічних наук (1996), професор (2003), дійсний член Академії будівництва України, заслужений діяч науки і техніки України (2012). Працював на Донецькому заводі металоконструкцій, в інституті «Військпроект-42» та в Донбаській державній академії будівництва та архітектури на посадах наукового співробітника, доцента, професора, завідувача кафедри, проректора з наукової роботи. З 2003 до 2020 року – директор Донбаського центру технологічної безпеки Українського інституту сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського, який з 2014 року був переведений з м. Макіївка у м. Маріуполь внаслідок реальних військових дій в окремих районах Донецької і Луганської областей. Водночас Володимир Петрович від 2009 року працював завідувачем кафедри Приазовського технічного університету у м. Маріуполі, який у 2022 році припинив свою діяльність внаслідок відкритої збройної агресії з боку Російської Федерації проти України. Відомий фахівець у галузі захисту будівельних металевих конструкцій від корозії. Як завідувач науково-виробничої випробувальної лабораторії «Антикор-Дон» брав участь у роботах із забезпечення довговічності будівельних металоконструкцій на об'єктах металургійної, машинобудівної, гірничорудної і хімічної промисловості. Отримані результати наукових досліджень впроваджені в нормативні документи з питань протикорозійного захисту металевих конструкцій. Має понад 180 наукових друкованих праць, серед яких шість авторських свідоцтв на винаходи і п'ять монографій. Нагороджений Почесною грамотою Президії HAH України (2004).

КОСТЮЧЕНКО Володимир Дмитрович Народився у 1953 році. У 1980 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Кваліфікований спеціаліст у галузі будівельних металоконструкцій. Працював в інституті «Укрпроектстальконструкція» з 1974 до 2013 року на посадах від техніка до начальника відділу. Займався обстеженням, діагностуванням і реконструкцією будівель і споруд із металевим каркасом.

КОШКІН Лев Давидович Народився у 1923 році. У 1948 році почав працювати в Проектній конторі «Проектстальконструкція» копіювальником, набуваючи досвіду як проєктувальник металевих конструкцій, одночасно вчився в Інституті промисловості будівельних матеріалів, який закінчив у 1952 році. Висококваліфікований фахівець у галузі проєктування металевих конструкцій промислових споруд. Став одним із провідних фахівців інституту, багато років був головним конструктором відділу промислових споруд, виховав багатьох молодих фахівців, які стали досвідченими проєктувальниками. Брав безпосередню участь у розробленні низки унікальних проєктів промислових споруд металургійної промисловості, у тому числі, закордонних об’єктів. Учасник і інвалід війни, має бойові нагороди.

КРИВОШЛИКОВ Гелій Михайлович Народився у 1928 році. У 1950 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Кваліфікований спеціаліст у галузі будівельних металоконструкцій. В інституті «Укрпроектстальконструкція» працював із 1966 року на посаді головного інженера проєкту. Під його керівництвом виконувались проєктні роботи для об'єктів енергетики, суднобудівництва, чорної металургії. Кваліфіковано вирішував питання, пов'язані з розрахунками і конструюванням уніфікованих металевих конструкцій багатьох споруд. Брав активну участь у роботі науково-технічної ради інституту, в наукових конференціях. Трагічно загинув у 1981 році, намагаючись врятувати людей, заблокованих у палаючому автомобілі.

КРИЖБА Олександр Антонович Народився у 1953 році. У 1980 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». До інституту «Укрпроектстальконструкція» прийшов у 1973 році після служби в армії, працював (суміщаючи з навчанням у Київському інженерно-будівельному інституті) на посадах кресляра, старшого техніка, інженера, старшого інженера, керівника групи, головного інженера проєкту, начальника відділу типового проєктування. Кваліфікований фахівець у галузі уніфікації та типізації будівельних конструкцій. За його участю й під керівництвом була розроблена низка типових конструкцій ферм, галерей, колон, стійок фахверків тощо. В часи «перебудови» був членом Ради трудового колективу інституту, ініціював і брав активну участь у розробленні системи оплати праці членів колективу в залежності від результатів роботи. Олександр Антонович зарано, у 46 років, пішов із життя.

КРИЛОВА Неоніла Мойсеївна Народилася у 1924 році. У 1949 році закінчила Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Один рік працювала на Сталінському заводі металоконструкцій (нині м. Донецьк). До Проектної контори «Проектстальконструкція» прийшла у 1950 році. Висококваліфікована спеціалістка у галузі проєктування металевих будівельних конструкцій. Працювала на посадах інженера-конструктора, старшого інженера, керівника бригади. Брала участь у розробленні проєктів для відомих об’єктів: каркас установки безперервного розливання сталі угорського метзаводу «Дунай Вашмю», металургійного заводу «Вільний сокіл» у м. Липецьку (Російська Федерація), у проєктуванні великої кількості типових інвентарних бетонних заводів й інших об’єктів. Працювала над найскладнішими об’єктами, у характеристиках відзначалась серед найкращих інженерів інституту. За успіхи в роботі та достроковий випуск проєктів отримувала Подяки та Почесні грамоти Мінбуду УРСР. Звільнилася у 1984 році у зв’язку з виходом на пенсію.

ЛЕБЕДИЧ Ігор Миколайович Народився у 1936 році. У 1958 році закінчив Київський інститут водного господарства. Працював в інституті з 1958 до 2015 року на посадах від інженера до завідувача відділу нових типів конструкцій. На початку кар’єри був тимчасово відряджений на будівництво Асуанської ГЕС (Єгипет). Відомий і надзвичайно плідний фахівець у галузі дослідження і проєктування будівельних металевих конструкцій. Кандидат технічних наук (1980), старший науковий співробітник, дійсний член Академії Архітектури України та Академії будівництва України. Під його керівництвом та за його участю розроблено велику кількість проєктів. Збудовано ангари в аеропортах міст Бориспіль, Донецьк, Миколаїв, Високовольтну випробувальну залу трансформаторного заводу в м. Запоріжжя, багатоповерхові пансіонати в Криму, Харківський театр опери та балету, покриття трибун дніпропетровського стадіону «Дніпро», каркаси готелю «Київ», Національного центру ділового та культурного співробітництва «Український дім», інженерного корпусу Інституту електрозварювання імені Є.О. Патона у м. Києві, універсальний ігровий спортивний комплекс «Олімп» у м. Южне – за цю роботу І.М. Лебедич був удостоєний Державної премії України в галузі архітектури (2006). За його проєктами збудовано висотну будівлю Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, металеві конструкції меморіального комплексу «Національний музей історії України у Другій світовій війні» з вінчальною скульптурою «Батьківщина-Мати» – за цю роботу І.М. Лебедич нагороджений орденом «Знак Пошани» (1983). І.М. Лебедич керував проєктуванням вокзального комплексу «Південний» станції «Київ-Пасажирський» у м. Києві, брав участь у розробленні конструкції куполів Михайлівського Золотоверхого собору та спорудженні монумента Незалежності – тріумфальної колони, встановленої на площі Незалежності в м. Києві. Вийшло друком його 55 наукових статей, зареєстровано 28 винаходів. Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1983) і Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2011). Ігор Миколайович помер після тяжкої хвороби у 2019 році.

ЛЕНДА Ганна Валеріївна Народилась у 1983 році. Закінчила з відзнакою Національний авіаційний університет (2006) за спеціальностями «Промислове та цивільне будівництво» та «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності», кандидатка технічних наук за спеціальністю «Будівельна механіка» (2012). Спеціалістка у галузі будівельної механіки. Працювала в інституті з 2005 до 2013 року на посадах від інженера до завідувача групи у науково-дослідному відділі технічного розвитку. Брала участь у науково-технічному супроводі будівництва Нового безпечного конфайнменту над 4-м енергоблоком ЧАЕС, адаптації європейських стандартів із проєктування будівельних конструкцій (Єврокодів) та супроводі закріплених за інститутом нормативних документів. Виконувала підготовку та редагування Збірника наукових праць Українського інституту сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського та підтримувала веб-сайт інституту. Має друковані праці у наукових і фахових виданнях. Нагороджена Подякою Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (2012).

ЛЕХОВИЦЬКИЙ Леон Ісаакович Народився у 1941 році. У 1964 році закінчив Полтавський інженерно-будівельній інститут за спеціальностями «Промислове та цивільне будівництво». Досвідчений фахівець у галузі проєктування та виготовлення будівельних металевих конструкцій. З 1979 до 2004 року працював у Харківському комплексному відділенні інституту «УкрНДІпроектстальконструкція» головним інженером проєкту. Брав участь у проєктуванні важливих промислових будівель і споруд. Очолював проєктування нової схеми каркаса об'єкта Полтавського гірничо-збагачувального комбінату, стадіону «Ювілейний» у м. Суми, стадіону «Металіст» у м. Харків. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2004). Леон Ісаакович помер у 2004 році.

ЛИСЕНКО Олександр Павлович Народився у 1955 році. У 1978 році закінчив Київський автомобільно-дорожній інститут за спеціальністю «Мости і тунелі». Кваліфікований спеціаліст у галузі будівельно-монтажних робіт. Трудову діяльність розпочав у 1978 році в Проектно-технологічному тресті «Оргдорбуд» у м. Києві, де працював на посаді інженера до 1981 року. У 1981 – 1985 роках працював в інституті «УкрПТКІмонтажспецбуд» на посадах від інженера-конструктора ІІ категорії до керівника бригади, у 1985 – 1989 роках – на Київському заводі автоматики ім. Г.І. Петровського на посаді старшого інженера, у 1989 – 2007 роках – у ЗАТ НВФ «Укрспецмонтаж» та в ЗАО «Укрголовспецмонтажпроект» на посаді заступника директора – завідувача відділу. В Українському інституті сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського працював із 2007 до 2016 року на посаді завідувача відділу технології будівельних робіт. За час роботи в інституті зарекомендував себе зібраним і дисциплінованим спеціалістом. Брав активну участь у розробленні нормативних документів у галузі технології будівельно-монтажних робіт в Україні та, маючи великий досвід, повною мірою використовував його при виконанні складних проєктів, зокрема, Національного центру ділового та культурного співробітництва «Український дім» у м. Києві, заводу радіально-свердлувальних верстатів у м. Одесі, Великої високовольтної зали в м. Запоріжжі тощо. Звільнився з інституту за власним бажанням у 2016 році.

ЛИСОВ Віктор Борисович Народився у 1936 році. У 1959 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Досвідчений спеціаліст у галузі мостових, великопрогонових і спеціальних сталевих конструкцій. В інституті «Укрпроектстальконструкція» працював з 1960 до 2018 року, обіймаючи посади від інженера до завідувача відділу мостів та спеціальних споруд. Брав участь у проєктуванні об’єктів індустріального призначення в колишньому СРСР і за кордоном, мостів і шляхопроводів, башт та інженерних споруд, у роботах із реконструкції та визначення технічного стану існуючих будівель та споруд. Серед них автодорожній перехід по спорудах ДніпроГЕС у м. Запоріжжі, типові залізничні мости, ангари прогоном 108 м у м. Самарі, реконструкція доменної печі у м. Маріуполі, виставковий павільйон у м. Києві та ін. Має понад 10 наукових друкованих праць і авторських свідоцтв на винаходи. Нагороджений Почесною грамотою Держбуду України. Має подяку Київського міського голови. Віктор Борисович помер у 2019 році.

ЛУР’Є Арон Хаїмович (Цезар Юхимович) Народився у 1919 році. У 1942 році закінчив Куйбишевський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Досвідчений фахівець широкого профілю у галузі будівельних металоконструкцій. Працював в інституті з 1945-го року та брав участь у проєктуванні об’єктів різного призначення, починаючи з відновлення зруйнованих війною металургійних підприємств і закінчуючи висотними спорудами. Багато років керував технічним відділом інституту, а потім відділом спеціальних конструкцій. У 1966 році переведений на роботу у трест «Укрмонтажоргбуд». Останні роки життя працював викладачем у Київському будівельному технікумі. Один із співавторів книжки «Проектування і монтаж високих опор» (1968).

ЛЮБІН Олександр Юхимович Народився у 1934 році. Закінчив Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво» у 1956 році і з цього часу до 2012 року працював в інституті «Дніпропроектстальконструкція», де пройшов шлях від інженера-конструктора до начальника проєктного відділу. Відомий фахівець із питань проєктування, досліджень дійсної роботи та підтримки працездатності конструкцій доменного комплексу, трубопровідного господарства і повітронагрівачів. З 2012 до 2015 року працював у Дніпропетровському комплексному відділенні Українського інституту сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського на посаді головного інженера проєкту. Брав участь у проєктуванні багатьох доменних печей, у тому числі, рекордної доменної печі об’ємом 5000 м3 Криворізького металургійного комбінату. У 1972 році захистив кандидатську дисертацію «Вопросы расчета, оптимального проектирования и экспериментального исследования надземных промышленных трубопроводных систем низкого давления». Автор декількох монографій і багатьох наукових публікацій, активний винахідник, має більш ніж 50 авторських свідоцтв на конструкції трубопроводів і доменного комплексу.

МАНЬШИН Микола Микитович Народився у 1935 році. У 1959 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Працював у конструкторському бюро на Донецькому заводі металоконструкцій. Досвідчений фахівець у галузі проєктування сталевих листових конструкцій, член-кореспондент Академії будівництва України. З 1964 року працював у ВАТ «УкрНДІпроектстальконструкція ім. В.М. Шимановського» на посадах інженера, керівника бригади, головного інженера проєкту, головного конструктора відділу, головного спеціаліста з резервуарних конструкцій, а з 1991 року – завідувача відділу листових конструкцій. У 1969 – 1973 роках як спеціаліст надавав технічну допомогу на будівництві в Алжирській Народній Демократичній Республіці. Головний інженер проєкту резервуарів Одеського нафтового терміналу, резервуара місткістю 75 000 м3 у м. Броди та багатьох інших. Має п’ять наукових друкованих праць й авторські свідоцтва на винаходи. Нагороджений Почесними грамотами Держбуду України і Київського міського Голови. Микола Микитович помер у 2020 році.

МАРАКІН Іван Зиновійович Народився у 1899 році. У 1924 році закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю «Мости» і отримав кваліфікацію інженера шляхів сполучення. Навчався під керівництвом Є.О. Патона. Ще на 5-му курсі був залучений до розробки проєкту відбудови ланцюгового мосту через р. Дніпро у м. Києві. Відомий фахівець із проєктування мостів. З 1948 і до 1954 року працював у Проектній конторі «Проектстальконструкція», де брав участь у розробленні проєкту суцільнозварного міського мосту через р. Дніпро у м. Києві, який згодом був названий іменем Є.О. Патона. З 1955 року працював у Київській філії інституту «Союздорпроект».

МАРЧЕНКО Олександр Іванович Народився у 1937 році. У 1959 році закінчив Київський автомобільно-дорожній інститут. Після цього працював у Науково-дослідному інституті будівельних конструкцій, де підготував і у 1969 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Выносливость внецентренно-сжатых бетонных элементов из бетонов высоких марок». Кваліфікований спеціаліст у галузі дослідження та випробування будівельних конструкцій. З 1983 до 2003 року працював в інституті «УкрНДІпроектстальконструкція» на посаді завідувача лабораторії експериментальних досліджень металевих конструкцій, а потім – головним конструктором відділу технології виробництва металоконструкцій. Виконував дослідження і випробування натурних металевих конструкцій: ферм, панелей та вузлів їх з’єднання. Олександр Іванович помер у 2003 році.

МЕДВЕДЄВА Наталія Михайлівна Народилась у 1947 році. У 1971 році закінчила Київський державний університет імені Т.Г. Шевченка, у 1980 році захистила кандидатську дисертацію. Кваліфікована спеціалістка з автоматизованого розрахунку конструкцій. Працювала в інституті з 1971 до 1996 року. Брала участь у розробленні розрахункових програм «КАРСТ», «КАРКАС» і «СУДМ», виконувала розрахунки пакетів гофрованих мембран, конструкцій щогл на відтяжках та брала участь у розв’язанні інших складних задач. Має науково-технічні публікації.

МИКИТАРЕНКО Михайло Олексійович Народився у 1943 році. Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво» (1965), кандидат технічних наук (1976), дійсний член Академії будівництва України. Висококваліфікований спеціаліст у галузі розрахунку складних металевих споруд. Працював в інституті з 1965 до 2011 року. Розробив методику і виконав дослідження втомлюваності під вітровим навантаженням баштових споруд, зокрема, Ризької та Вільнюської телевізійних башт. Розраховував на ЕОМ складні інженерні споруди, виконував роль постановника задач при розробленні деяких режимів у програмному комплексі SCAD. Брав участь у розробленні багатьох нормативних документів, у тому числі, ДБН «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель і споруд», ДБН «Навантаження і впливи. Норми проектування», ДБН «Сталеві конструкції. Норми проектування». Має друковані праці у наукових і фахових виданнях. Емігрував до Німеччини у 2012 році.

МОДЕСТОВ Вадим Володимирович Народився у 1939 році. Закінчив Монтажний будівельний технікум у м. Ленінград. Далі навчався і працював у м. Полтава. У 1968 році закінчив Полтавський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Фахівець у галузі будівництва та оцінки технічного стану металевих конструкцій. Працював на різних посадах від інженера до заступника директора Полтавського комплексного відділення інституту «УкрНДІпроектстальконструкція». Брав участь у проєктуванні важливих промислових споруд, а також виконував обстеження та оцінку технічного стану металоконструкцій існуючих надземних конструкцій, будівель та споруд. Серед них об’єкти Крюківського вагонобудівельного заводу, Кременчуцького сталеливарного заводу, Бердянського заводу «Азовкабель». Крім того, брав участь в обстеженні висотних конструкцій баштового та щоглового типу заввишки до 250 м із метою застосування цих об’єктів для забезпечення мобільного зв’язку на території України. Вадим Володимирович помер у 2021 році.

МУРАШОВ Георгій Миколайович Народився у 1933 році. У 1957 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Фахівець у галузі проєктування сталевих будівельних конструкцій. В інституті «Укрпроектстальконструкція» працював з 1957 до 1992 року на посадах інженера, керівника бригади та головного інженера проєкту. Керував розробкою металевих конструкцій ангарів у містах Москві та Якутську, мембранних, вантових та купольних покриттів комплексу готелю «Ялта», льодового стадіону в м. Києві, павільйонів у Ботанічному саду ім. академіка О.В. Фоміна та Київському національному зоопарку, серії типових проєктів висотних стелажних сховищ та прирейкових складів. У 1981 – 1983 роках був у відрядженні в Нігерії на будівництві металургійного комбінату в м. Аджаокута. Брав активну участь у громадському житті інституту, був незмінним редактором інститутської стінної газети «Конструктор», у якій були дотепні карикатури на керівництво та працівників.

МУЩИНІН Вадим Іванович Народився у 1933 році. У 1958 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Висококваліфікований спеціаліст із металоконструкцій для будівництва промислових споруд. З 1960 року працював в інституті «Укрпроектстальконструкція» на посадах інженера, старшого інженера, керівника бригади, головного інженера проєкту, головного конструктора. Брав участь у проєктуванні таких об’єктів: цехи Калузького турбінного заводу, Череповецького та Орсько-Халілівського металургійних комбінатів, деякі споруди Новолипецького металургійного комбінату, ТЕЦ металургійних комбінатів ім. Ілліча та «Азовсталь», водонапірних башт Єнакіївського та Череповецького метзаводів, цехи металургійного комбінату в м. Аджаокута (Нігерія), автомобільний завод у м. Тольятті, елінг та вантажопідіймальний пристрій потужністю 1000 т у м. Херсоні. Займався обстеженням корпусів Тирниаузького гірничо-металургійного комбінату та Тульського заводу металевих конструкцій. Під час відрядження до Югославії здійснював авторський нагляд за будівництвом металургійного комбінату у м. Желєзара-Зениця. Вадим Іванович помер у 2001 році.

НЄМЧИНОВА Інна Прокопівна Народилася у 1935 році. У 1957 році закінчила Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво». Висококваліфікована спеціалістка із розрахунку та проєктування будівельних сталевих конструкцій. В інституті «Укрпроектстальконструкція» працювала з 1958 до 2000 року на посадах інженера, старшого інженера, керівника бригади. Проявила себе висококваліфікованою інженеркою з розрахунку та проєктування металевих конструкцій промислових споруд. У її доробку головний корпус заводу гальмівної апаратури в м. Рославль, трубопрокатний цех № 2 Сінарського заводу та багато інших об’єктів. Звільнилась у зв’язку з виходом на пенсію.

НОВІКОВ Віктор Микитович Народився у 1926 році. У 1943 році закінчив Московський індустріальний технікум, а в 1956 році – вищі інженерні курси Київського інженерно-будівельного інституту за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво». Працював майстром виробничого навчання ремісничого училища. У 1956 році перейшов до інституту «Укрпроектстальконструкція», де працював на посадах від інженера до начальника спецконструкторського відділу. Досвідчений фахівець у галузі проєктування металевих конструкцій промислових підприємств, громадський діяч. Брав участь у проєктуванні низки промислових об’єктів: Орсько-Халілівського металургійного комбінату, Харківського заводу транспортного машинобудування ім. В.О. Малишева, Слов’янської високовольтної випробувальної станції, купольного покриття інституту технічної інформації в м. Києві та інших. Проявив себе кваліфікованим інженером, мав відмінні організаторські здібності. Брав активну участь у громадському житті інституту. Звільнився у 1967 році після обрання його головою Київського обласного комітету профспілок працівників будівництва та будівельних матеріалів, де працював довгі роки.

ОВДІЄНКО Галина Леонтіївна Народилася у 1935 році. У 1958 році закінчила Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво». Працювала на Курахівському заводі будматеріалів. На роботу в Проектну контору «Проектстальконструкція» прийшла в 1959 році. Працювала на посадах інженера, старшого інженера, керівника бригади відділу промислових споруд. Спеціалістка високої кваліфікації з проєктування металевих конструкцій для промислових та цивільних будівель. Брала участь у проєктуванні та керувала проєктуванням великої кількості об’єктів. Серед них конструкції цеху холодного прокату сталі Новолипецького металургійного комбінату, Сир-Дар’їнської ГРЕС, металургійного комбінату у м. Желєзара-Зениця (Югославія). Проєктувала суднобудівні елінги у містах Миколаєві та Керчі; конструкції Міжнародного виставкового центру у м. Києві, комплексу будівель і споруд терміналу перевантаження технічної сірки унікального морського торгового порту в м. Усть-Луга Російської Федерації, Апшеронського деревообробного комплексу, СПК навальних вантажів у порту м. Южне тощо. За час роботи підготувала велику кількість молодих спеціалістів, щедро передавала досвід наступним поколінням інженерів.

ОВДІЄНКО Ігор Леонідович Народився у 1935 році. У 1958 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут а спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво». Деякий час працював на Кураховському заводі залізобетонних конструкцій. Починаючи з 1959 року все його життя було пов’язане з Українським інститутом сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського. Висококваліфікований спеціаліст у галузі автоматизації розрахунків металевих конструкцій. Він займався, головним чином, проблемами розрахунків. Багато зусиль віддав програмуванню для малої ЕОМ «Промінь». Розробив велику кількість програм, що активно використовувалися в інституті. Був одним з керівників підрозділу з механізованих розрахунків, а потім працював у відділі висотних конструкцій. Деякий час працював на Кубі. Ігор Леонідович помер у 2011 році.

ОЛІЙНИК Анатолій Феодосійович Народився у 1928 році. У 1953 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво». Фахівець у галузі обстеження та проєктування сталевих будівельних конструкцій. В інституті «Укрпроектстальконструкція» працював із 1953 року на посадах від інженера до начальника відділу. Брав участь в обстеженні, реконструкції та розробленні проєктів металевих конструкцій для промислових об’єктів в Україні та поза її межами.

ОНИЩЕНКО Леонід Борисович Народився у 1954 році. У 1976 році закінчив Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво». Працював в інституті «Дніпропроектстальконструкція» у 1976 – 1999 роках, в інституті «Укрстальпроект» у 1999 – 2012 роках. Пройшов шлях від інженера до головного спеціаліста, керівника структурного підрозділу. Спеціаліст високої кваліфікації з проєктування металевих конструкцій для промислових та цивільних будівель. З 2012 року – головний інженер проєкту Дніпропетровського комплексного відділення Українського інституту сталевих конструкцій імені В. М. Шимановського. Під його керівництвом виконані проєкти багатьох промислових, громадських і соціально значущих об’єктів України, колишнього СРСР і зарубіжжя. Це, зокрема, проєкти нових цехів та обстеження інженерних споруд на металургійних комбінатах «Запоріжсталь» і «Криворіжсталь», заводах «Інтерпайп НТЗ», «Дніпросталь», «Південмаш», «Сільгоспмаш» у містах Біла Церква та Рівне; завод азотних добрив у м. Нуевітас (Куба), металургійний завод у м. Бхілаї (Індія), Південний та Північний гірничо-збагачувальні комбінати. Запроєктовані та успішно експлуатуються автовокзали зі сталевим великопрогоновим покриттям у м. Дніпро та м. Ашхабад. В стадії будівництва торговельно-розважальні центри «Республіка» та «Голосієво».

ОРЛИК Валентин Мойсейович Народився у 1931 році. У 1954 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво». У 1954 – 1958 роках працював на виробництві, а з 1958 року – в інституті. Висококваліфікований фахівець із питань проєктування металевих конструкцій. Займався проєктуванням важливих народногосподарських об’єктів, серед яких силова підлога та силова стеля Сибірського наукового інституту авіації, трубний цех Новомосковського металургійного заводу, водонапірна башта Чилегоньського металургійного заводу в Індонезії та багато інших промислових споруд. Керував розробленням нових конструкцій із замкнених гнутозварних профілів, типових конструкцій покриттів будівель сільскогосподарського призначення, ферм із одиничних кутиків, каркасів плівкових будівель, стелажних сховищ. Має близько 30-ти свідоцтв на винаходи металевих конструкцій. З 1996 року мешкає у США.

ОЧИМОВСЬКИЙ Володимир Климентійович Народився у 1940 році. У 1954 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво». Фахівець у галузі проєктування сталевих конструкцій промислових споруд різного призначення. У проєктному інституті «Укрпроектстальконструкція» з 1958 до 1995 року пройшов шлях від старшого техніка до головного інженера проєкту. Керував розробленням проєктів низки об’єктів на металургійних заводах «Сарканайс Металургс» (Латвія), «Артамехр» (Іран), Українського науково-технічного центру металургійної промисловості «Енергосталь», вуглевидобувному підприємстві «Шахта «Інтауголь» тощо. Два роки працював в Алжирі на будівництві металургійного заводу в м. Ель-Хаджар, брав участь в обстеженні металевих конструкцій об’єктів металургійного комбінату в м. Кремиковці (Болгарія). За час роботи в інституті проявив себе кваліфікованим, працелюбним інженером.

ПАЛЬЧИК Михайло Миколайович Народився у 1960 році. У 1984 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». В інституті працює з 1984 року на посадах інженера, провідного інженера, головного інженера проекту, а з 2008 року – завідувача відділу просторових споруд. В 2025 році звільнився в зв'язку з виходом на пенсію. Висококваліфікований фахівець із питань проектування металевих конструкцій. Брав участь у проектуванні об’єктів промислового та цивільного призначення в колишньому СРСР та за кордоном, башт і щогл радіозв’язку, витяжних башт, виробничих цехів заводів, перевантажувальних комплексів і портових терміналів, а також у роботах із реконструкції та визначення технічного стану об’єктів різноманітного призначення. Серед них — проекти виробничих цехів Гостомельського склозаводу, суднобудівних заводів у містах Херсоні, Миколаєві і Рибінську, башти РРЛ «Ханой-Хошімін» у В’єтнамі, витяжної башти заввишки 330 м хімічного комбінату у м. Кахалгаж в Індії, комплексу будівель і споруд терміналу перевантаження технічної сірки унікального морського торгового порту в м. Усть-Луга Російської Федерації, несних металоконструкцій Міжнародного виставкового центpy i НВК «Експоцентр України», комплексу сушки та грануляції флотаційно-збагачувальної фабрики гірничо-збагачувального комбінату потужністю 1,4 млн. т хлориду калія на рік на базі Гарлицького родовища калійних солей в Лебапському велояті Туркменістану, торговельно-розважального центру «River Mall» у м. Києві та інші об’єкти. Має наукові друковані праці. Відзначений галузевими відомчими відзнаками, а також Почесною грамотою Київського міського голови

ПАЛЬЧИК Наталія Петрівна Народилася у 1959 році. У 1984 році закінчила Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво». У 1984 почала працювати в інституті «УкрНДІпроектстальконструкція». Пройшла шлях від інженера до заступника завідувача відділу комплексного проєктування та реконструкції заводів. Кваліфікована спеціалістка з комплексного проєктування об'єктів будівництва. За її участю запроєктовані склотарні цехи ВАТ «Ветропак Гостомельський склозавод», завод кальцинованої соди ТОВ «Казахсода» (Республіка Казахстан), виробничий корпус із виготовлення меблів ЗАТ «Енран», комплекс будівель і споруд терміналу перевантаження технічної сірки унікального морського торгового порту в м. Усть-Луга Російської Федерації, розширення виробництва ТОВ «Пісківський завод скловиробів», реконструкція адміністративного будинку Генеральної прокуратури України у м. Києві та інші об’єкти.

ПЕРВОВ Ігор Борисович Народився у 1951 році. У 1973 році закінчив Київський автомобільно-дорожній інститут за спеціальністю «Інженер-будівельник мостів і тунелів». Спеціаліст у галузі проєктування, реконструкції, обстеження та організації будівництва мостових сталевих конструкцій. В інституті працює з 1980 року, головний інженер проєкту відділу мостів та спеціальних споруд. Брав участь у роботах із проєктування, визначення технічного стану та реконструкції мостів, башт-труб, цехів і мостових кранів заводів. Серед них автодорожній перехід по спорудах ДніпроГЕС у м. Запоріжжі, мости у м. Києві - ім. Є.О. Патона, Гаванський, Парковий пішохідний і Дарницький, шляхопроводи у м. Севастополі, заводи у містах Єнакієве, Одеса, Калуш, Тутаєв та інші об’єкти. Ігор Борисович помер у 2024 році.

ПЕТРАНЕК Вітольд Арнольдович Народився у 1928 році. У 1952 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Досвідчений фахівець із проєктування, реконструкції та обстеження металевих конструкцій висотних споруд. Працював в інституті «Укрпроектстальконструкція» з 1955 року до виходу на пенсію у 1989 році. Обіймав посади інженера, старшого інженера, керівника бригади, а з 1970 року – головного інженера проєкту відділу висотних споруд. Під його керівництвом розроблено багато визначних проєктів. При проєктуванні телевізійної башти заввишки 380 м у м. Києві більшість відповідальних розрахунків й аналіз результатів виконано під його керівництвом. Брав безпосередню участь у проєктуванні телевізійної башти в м. Ленінграді та димової труби для металургійного комбінату ім. Кім Чака (КНДР). Крім того, В.А. Петранек брав активну участь у спортивному та культурно-масовому житті колективу інституту. Захоплювався велоспортом, водними та гірськими лижами, туризмом, настільним тенісом.

ПІНСКЕР Олександр Герцович Народився у 1943 році. Закінчив Київський інженерно будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво» у 1966 році, кандидат технічних наук (1973). Висококваліфікований спеціаліст у галузі розрахунку просторових металевих конструкцій. Брав участь у налагоджуванні програмних систем «ПАРАДОКС» і «ПАРСЕК», виконував розрахунки каркасів градирень, радіотелескопів та інших відповідальних споруд. Виконав дослідження аеропружних коливань висотних конструкцій. Автор більше 15-ти науково-технічних публікацій. З 1982 року працює у США.

ПЛАММ Генріх Борисович Народився у 1929 році. У 1953 році закінчив Київський інститут кіноінженерів за спеціальністю «Інженер-електрик із звукотехніки». З 1963 року працює у ВАТ «УкрНДІпроектстальконструкція» на посаді керівника бригади, головного інженера проєкту, а з 2006 року – завідувача відділу комплексного проєктування та реконструкції заводів. Досвідчений спеціаліст із комплексного проєктування будівельних об’єктів. За його безпосередньою участю та під його керівництвом розроблено проєкти багатьох промислових комплексів, серед яких: виробнича база фірми «Проскань», складські будівлі АТП-13054 і акціонерного товариства «Кока-Кола», пішохідні переходи у м. Києві; реконструкція заводів металевих конструкцій у містах Дніпропетровську (нині м. Дніпро), Маріуполі, Краматорську, Запоріжжі, Виксі (Російська Федерація), Павлодарі (Республіка Казахстан), тепловозоремонтного заводу у м. Астрахані (Російська Федерація), заводу бортоснастки і металевих форм у м. Кагаранді (Республіка Казахстан) тощо. Нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2009) , має Подяку Київського міського Голови. Генріх Борисович помер у 2016 році.

ПРІЦКЕР Альфред Якович Народився у 1928 році, закінчив Київський інститут інженерів шляхів сполучення (1950). Відомий фахівець у галузі проєктування та виготовлення будівельних металевих конструкцій, кандидат технічних наук, дійсний член Академії будівництва України. До інституту прийшов, маючи досвід роботи з виготовлення і конструювання сталевих конструкцій, який він отримав у конструкторському бюро Дніпропетровського заводу металевих конструкцій імені І.В. Бабушкіна. В інституті почав працювати у 1953 році. Брав участь у проєктуванні об'єктів багатьох промислових підприємств, розробляв конструктивні рішення легких конструкцій, у тому числі, з алюмінієвих профілів та конструкції мембранного типу. Головні його досягнення пов’язані зі створенням великопрогонових ангарних корпусів в аеропортах колишнього СРСР, розташованих у містах Шереметьєво, Внуково, Бориспіль, Донецьк та на Кубі (аеропорт ім. Хосе Марті). Для розвитку сільськогосподарської авіації розробив серію безкаркасних складчастих конструкцій для зберігання авіаційної техніки, які потім перетворилися у конструкцію універсального призначення (з «тиражем» більш ніж 400 примірників). Має декілька десятків винаходів і наукових публікацій, серед яких дві монографії «Бескаркасные складчатые конструкции» (1991) і «Стальные конструкции производственных зданий в Украине. Справочник» (1986).

РАДЧЕНКО Микола Федорович Народився у 1949 році. У 1971 році закінчив Полтавський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Висококваліфікований фахівець у галузі проєктування металевих конструкцій. З 1973 до 2015 року працював в інституті на різних посадах від інженера до головного інженера Полтавського комплексного відділення. Брав участь у проєктуванні металевих конструкцій промислових будівель і споруд (Новолипецький металургійний комбінат, завод важких механічних пресів у м. Вороніж, Семилуцький завод важких механічних пресів, Нелідовський завод гідравлічних пресів). Має великий досвід у роботах із обстеження та оцінки технічного стану металоконструкцій будівель та споруд. Серед них слід зазначити: Крюківський вагонобудівний завод, Бердянський завод «Азовкабель», металургійний комбінат «Запоріжсталь», Запорізький завод «Дніпроспецсталь», Керченський металургійний завод, Мценський завод «Вторцветмет», Воскресенський цементний завод.

РАДЬКО Степан Васильович Народився у 1948 році. Закінчив Київський інститут народного господарства ім. Д. С. Коротченка (1974), дійсний член Академії будівництва України (1994), заслужений будівельник України (1998). Відомий фахівець у галузі виготовлення та монтажу будівельних металевих конструкцій. На Дніпропетровському заводі металевих конструкцій імені І.В. Бабушкіна пройшов всі сходинки економічного управління виробництвом, від інженера до заступника директора. Потім став керівником високого рангу – головою правління корпорації заводів із виготовлення металоконструкцій «Укрстальконструкція». Під його керівництвом були виготовлені унікальні металеві конструкції на визначні споруди України: меморіальний комплекс «Національний музей історії України у Другій світовій війні», Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім», Північний та Південний мостові переходи через р. Дніпро у м. Києві, Київська телебашта, Київський студійний центр телебачення, вокзальний комплекс «Південний» станції «Київ-Пасажирський» у м. Києві, Укриття 4-го енергоблоку і сховище відпрацьованого ядерного палива Чорнобильської АЕС, Міжнародний виставковий центр у м. Києві та інші. Працював в інституті з 2006 до 2012 року. Очолював новий підрозділ – комплекс із виготовлення та монтажу металевих конструкцій, силами якого виконано поставку та монтаж металоконструкцій на об'єктах: склад фармацевтичної фабрики «Дарниця» у м. Києві, модульна будівля в м. Ополе (Польща), споруди Гостомельського склозаводу, висотна труба Артемівського склозаводу у м. Бахмут, комплекс будівель і споруд терміналу перевантаження технічної сірки унікального морського торгового порту в м. Усть-Луга Російської Федерації, об'єкти торгового та соціально-культурного призначення на Спортивній площі у м. Києві, реконструкція НСК «Олімпійський» та інших. Нагороджений Грамотою Верховної Ради України (2008), Почесною грамотою Державного комітету України з будівництва та архітектури (2003), Орденом «За заслуги» III ступеня (2008), Почесною грамотою Мінрегіонбуду України (2008).

РЕБРОВ Юрій Васильович Народився у 1926 році. У 1954 році закінчив Тбіліський інститут інженерів залізничного транспорту. Кваліфікований фахівець із питань проєктування металевих конструкцій. Працював в інституті у 1955 – 1963 роках. Брав участь у проєктуванні промислових споруд Стаханівського вагонобудівного заводу, Харківського заводу «Електроважмаш», Запорізького трансформаторного заводу, а також у розробленні металоконструкцій телецентрів у містах Санкт-Петербурзі, Києві, Єревані та Тбілісі. У 1965 – 1969 роках працював у проєктному бюро ЮНІМЕС і в проєктному бюро заводу Сомельє в Алжирі. З 1969 року – керівник відділу просторових конструкцій інституту КиївЗНДІЕП. Юрій Васильович помер у 2016 році.

РОГОВЕЦЬ Євген Олександрович Народився у 1949 році. У 1979 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Фахівець у галузі проєктування сталевих будівельних конструкцій, зокрема, резервуарів. В інституті працював із 1970 до 1996 року на інженерних посадах, із 1990 року – на посаді головного інженера проєкту. Займався проєктуванням листових металоконструкцій та будівельних металоконструкцій промислових і громадських будівель вітчизняних і зарубіжних об’єктів.

РОМАНТОВСЬКИЙ Ігор Павлович Народився 1928 році. У 1951 році закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Після закінчення інституту працював на будівництві. Спеціаліст у галузі проєктування і виготовлення будівельних металоконструкцій. З 1970 до 2002 року очолював Харківське відділення інституту «УкрНДІпроектстальконструкція».

САВИЦЬКИЙ Андрій Григорович Народився у 1904 році. У 1930 році закінчив Київський інститут інженерів шляхів сполучення. Спеціаліст у галузі мостових конструкцій. З 1948 року тривалий час працював у Проектній конторі «Проектстальконструкція», де займався розробленням проєктів відновлення будівель і споруд, зруйнованих під час війни. Керівник групи генпланів. Розробив проєкти одно- і дворівневих розв'язок мостових в'їздів і з'їздів для київських мостів ім. Є.О. Патона та через гавань на Рибальський острів.

САМУСЄВ Олександр Васильович Народився у 1934 році. Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво» у 1958 році. Працював інженером у Сибірському відділенні «Промбудпроект», спеціалістом у НДІ будівельного виробництва (м. Київ), начальником відділу Головного технічного управління Мінмонтажспецбуду УРСР. У закордонних відрядженнях (Індія, Єгипет, Туреччина) займався наглядом за будівництвом металургійних заводів. Спеціаліст із питань проєктування і монтажу будівельних металоконструкцій. До проєктного інституту «УкрНДІпроектстальконструкція» прийшов у 1981 році. Працював заступником начальника відділу промислових споруд. Брав участь у розробленні технічних рішень, складних із погляду технології монтажу металоконструкцій для металургійної та суднобудівної промисловості. Займався нормоконтролем, авторським наглядом, обстеженнями конструкцій, організаційно-технічними питаннями. Автор винаходу з технології монтажу металоконструкцій. Звільнився у 1993 році у зв’язку з переходом на іншу роботу.

САНКОВСЬКИЙ Олександр Володимирович Народився у 1926 році. У 1959 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Фахівець у галузі проєктування металевих конструкцій промислових споруд. В інституті працював з 1950 року на посадах техніка, інженера, старшого інженера, керівника бригади, головного інженера проєкту. Брав участь у розробленні проєктів КМ багатьох об’єктів: Сінарського трубного заводу, заводу паливної апаратури (Рославль), протяжних галерей Іжевської та Красноярської ТЕЦ, установки безперервного розливання сталі метзаводу «Дунай Вашмю» (Угорщина) та інших. Два роки перебував у відрядженні на будівництві цехів холодного та гарячого прокату сталі Хелуанського метзаводу в Єгипті. Ветеран Другої світової війни. Має бойові нагороди.

САХНЮК Владислав Анатолійович Народився у 1947 році. У 1971 році закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю «Устаткування і технологія зварювального виробництва». Після закінчення інституту працював (з перервами) в Українському інституті сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського з 1971 до 2021 року у відділі комплексного проєктування та реконструкції заводів інженером, старшим інженером, керівником бригади, завідувачем групи, головним технологом проєкта, головним технологом відділу, головним інженером проекту, завідувачем відділу. Висококваліфікований фахівець із комплексного проєктування об'єктів. Має багатий досвід із розроблення нових проєктів і проєктів реконструкції, обстеження та визначення технічного стану промислових будівель і цивільних споруд, а саме: Житомирських заводів металевих і огороджувальних конструкцій, Краматорського заводу металевих конструкцій, Броварського заводу алюмінієвих конструкцій, заводу легких металоконструкцій у м. Викса (Російська Федерація), заводу з виробництва контейнерів у м. Румму (Естонія), тепловозоремонтних заводів у містах Івано-Франківськ, Полтава, Астрахань, низки автосалонів тощо. Звільнився з роботи в 2021 році у зв’язку з виходом на пенсію.

СЕДЯКІН Віктор Вікторович Народився у 1935 році. У 1957 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Фахівець у галузі проєктування сталевих будівельних конструкцій. В інституті «Укрпроектстальконструкція» працював з 1958 до 1991 року на посадах від інженера до начальника відділу. Як фахівець мав хорошу теоретичну підготовку, займався розрахунками складних відповідальних конструкцій, керував розробкою малоелементних великопрогонових ферм, проєктуванням металоконструкцій Єнакіївської аглофабрики та низки інших об’єктів. Як головний фахівець техвідділу виконував функції секретаря Технічної ради. Віктор Вікторович володів англійською мовою на достатньо високому рівні, був на військовому обліку як перекладач. Звільнився з роботи у 1991 році за станом здоров’я і невдовзі пішов із життя.

СЕРЕБРЕННИКОВ Ігор Васильович Народився у 1910 році. Закінчив Московський автомобільно-дорожній інститут. З 1948 до 1965 року очолював Харківський відділ інституту «Укрпроектстальконструкція». Висококваліфікований спеціаліст із дослідження і проєктування будівельних металоконструкцій, кандидат технічних наук (1962). Займався дослідженнями і впровадженням у проєктування нерозрізних попередньо-напружених підкранових балок. У 1965 році переїхав працювати до м. Алма-Ата.

СЄГАЛ Борис Аншелевич Народився у 1928 році. У 1952 році закінчив Київський політехнічний інститут. Висококваліфікований фахівець із питань електрозварювання металевих конструкцій. Працював в інституті «Укрпроектстальконструкція» з 1963 до 1992 року. Очолював роботу лабораторії зварювання. Як досвідчений зварювальник консультував усі підрозділи інституту з цих питань. Розробив технологію і комплекс пристроїв для зварювання тонких листових конструкцій мембранного типу. Має друковані праці і дев’ять авторських свідоцтв на винаходи.

СЄДОВ Олександр Сергійович Народився у 1936 році. У 1963 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Кваліфікований спеціаліст у галузі проєктування будівельних металевих конструкцій. З 1963 року тривалий час працював в інституті «Укрпроектстальконструкція» на інженерних посадах. Учасник ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції. У 1986 році брав участь у проєктуванні несних металевих конструкцій для саркофага над 4-м енергоблоком ЧАЕС, за що нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора.

СИДНЕНКОВ Ігор Михайлович Народився у 1950 році. У 1977 році закінчив Київський автомобільно-дорожній інститут. Висококваліфікований фахівець у галузі проєктування металевих конструкцій. З 1977 до 2002 року працював в інституті «УкрНДІпроектстальконструкція». Розробляв типові серії легких металевих конструкцій. Запропонував оригінальну конструкцію, що розгортається у космічному просторі. Розробив серію додатків до системи EXCEL, що реалізують перевірку сталевих конструкцій на відповідність нормам проєктування. Був одним із керівників у процесі переходу інституту на госпрозрахунок у нових економічних умовах. Учасник ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Виконував проєктування несних металевих конструкцій для саркофага над 4-м енергоблоком ЧАЕС.

СОКОЛОВА Ніна Степанівна Народилася у 1927 році. У 1951 році закінчила Київський автомобільно-дорожній інститут. Спеціаліст у галузі мостових і великопрогонових сталевих конструкцій. В інституті «Укрпроектстальконструкція» працювала з 1954 до 1983 року на посадах від інженера до завідувача групи. Брала участь у проєктуванні та реконструкції таких об’єктів: автодорожній перехід по спорудах ДніпроГЕС у м. Запоріжжі, прогонові будови автодорожнього мосту Корсаківського морського порту (о. Сахалін), ф’юмінговий завод у м. Мачакамарка в провінції Даленту Панталеон, департамент Оруро (Болівія), Парковий висячий міст через р. Тетерів у м. Житомирі, заміна пішохідного мосту на Парковій алеї в м. Києві та інші. Ветеран праці інституту.

СТАММ Роллан Самойлович Народився у 1935 році. У 1959 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво». Спеціаліст у галузі металевих будівельних конструкцій. З 1957 до 1977 року працював в інституті «Укрпроектстальконструкція», де займався обстеженням металевих конструкцій, розробленням експериментальних проєктів та науковими дослідженнями. Працював над новими формами легких металевих конструкцій, зокрема, над шпренгельними різновидами сталевих та алюмінієвих панелей покриття. У 1977 році емігрував до США, де продовжив працювати за спеціальністю.

СТІРН Василь Васильович Народився у 1930 році. У 1953 році закінчив Московський інженерно-будівельний інститут ім. В.В. Куйбишева за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво». Досвідчений фахівець із виготовлення та проєктування металевих конструкцій. Працював на посадах інженера-конструктора, начальника відділу, головного конструктора на заводах із виготовлення металевих конструкцій у містах Новокузнецьку та Жданові (нині м. Маріуполь). З 1969 року працював у Жданівському відділенні інституту «Укрпроектстальконструкція» головним конструктором, а потім – начальником технологічного відділу. Переїхавши до м. Києва, деякий час працював у республіканському об’єднанні «Укрстальконструкція». З 1976 року працював головним конструктором, а потім – начальником відділу з проєктування заводів в інституті «Укрпроектстальконструкція». За участю і під керівництвом В. В. Стірна розроблялись комплексні проєкти, включаючи загальнобудівельні та технологічні рішення заводів із виготовлення металевих конструкцій у містах Жданові (нині м. Маріуполь), Дніпропетровську (нині м. Дніпро), Житомирі, Краматорську, Кам’янець-Подільську, Виксі (Російська Федерація), заводу алюмінієвих конструкцій у м. Бровари та об’єктів Мінчермету, Міністерства шляхів сполучення, Мінтрансу, зв’язку, будіндустрії. Василь Васильович проявив себе висококваліфікованим фахівцем, відмінно знав технологію виготовлення металевих конструкцій. Звільнився з роботи у 2003 році у зв’язку з виходом на пенсію. Пішов із життя на 91-му році.

СТОТЛАНД Леонід Шльомович Народився у 1938 році. У 1957 році закінчив Київський гірничий технікум за спеціальністю «Технік-будівельник». У 1957 – 1959 роках служив в армії на о. Сахалін. Висококваліфікований і дотепний технік-будівельник із дуже високою продуктивністю праці. З 1959 року працює в інституті. Брав активну участь в обмірюваннях, обстеженні, реконструкції та проєктуванні металоконструкцій для таких об’єктів: ангар в аеропорту ім. Хосе Марті на Кубі, металургійні заводи у м. Калькутта (Індія), Пакистані, м. Желєзара-Зениця (Югославія), м. Аджаокута (Нігерія) та інші. Брав участь у проєктуванні корпусів суднобудівних заводів у містах Миколаєві, Херсоні, Феодосії та корпусів металургійних комбінатів у містах Нижньому Тагілі та Новолипецьку (Російська Федерація). Брав участь у розробленні та проєктуванні несних металевих конструкцій саркофага над 4-м енергоблоком Чорнобильської атомної електростанції, Міжнародного виставкового центру і торговельно-розважального центру «River Mall» у м. Києві та інших об'єктів. Легендарний «Зошит конструктора Стотланда» є збіркою дотепних діалогів, ненароком почутих у стінах інституту.

ТИМОШЕВСЬКИЙ Валентин Володимирович Народився у 1912 році. У 1931 році закінчив Київський транспортно-будівельний технікум. Після закінчення технікуму працював майстром на об’єктах Південно-західної залізниці. З 1935 і до 1940 року навчався в Київському інженерно-будівельному інституті за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Після закінчення інституту деякий час працював інженером-конструктором у проєктній конторі «Укршляхпроект». На початку війни під час відступу Червоної Армії виводив із ладу промислові об’єкти та інженерні споруди, щоб ними не міг скористатися ворог, а потім працював на будовах Міністерства хімічної промисловості у м. Куйбишеві (Російська Федерація). Після закінчення війни був переведений до м. Києва, де керував відбудовою заводу № 1000 Міністерства хімічної промисловості як заступник головного інженера заводу з будівництва. Кваліфікований спеціаліст у галузі будівництва і проєктування будівельних металевих конструкцій. Працював у Проектній конторі «Проектстальконструкція», а потім в інституті з 1951 до 1975 року на посадах головного інженера проєкту та начальника відділу спецконструкцій. Займався обстеженням і реконструкцією будівель та споруд із металевим каркасом. Керував проєктуванням промислових і спеціальних споруд. Валентин Володимирович помер у 1976 році.

ТІТОВ Олександр Михайлович Народився у 1906 році. У 1935 році закінчив Військово-інженерну академію. Працював у будівельних підприємствах на різних посадах, починаючи з виконроба і закінчуючи головним інженером будівельного тресту. Багато років був начальником Технічного управління Мінмонтажспецбуду України. Відомий спеціаліст будівельної галузі. В інституті працював у 1973 – 1974 роках, займався питаннями реконструкції сталевих споруд і консультаціями з питань співробітництва з директивними органами. Автор відомої монографії «Уроки аварий стальных конструкций» (1969)

ТКАЧЕНКО Леонід Олексійович Народився у 1927 році. Закінчив у 1948 році Будівельний технікум залізничного транспорту, а в 1953 році – Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Висококваліфікований фахівець у галузі проєктування, виготовлення та монтажу металевих конструкцій. У Проектній конторі «Проектстальконструкція» працював у 1953 –1956 роках на інженерних посадах. У 1956 – 1959 роках як виконроб зводив п’ятиповерховий будинок на Печерському узвозі в м. Києві з приміщеннями для розташування інституту «Укрпроектстальконструкція». Повернувся до інституту в 1959 році і працював головним інженером проєкту, головним конструктором і начальником відділу. За тридцять років роботи в інституті під його керівництвом і за безпосередньою участю була розроблена велика кількість проєктів КМ відповідальних об’єктів чорної та кольорової металургії, аміачної промисловості, суднобудування. Серед них: електросталеплавильні та прокатні цехи електрометалургійного заводу «Електросталь» ім. І. Ф. Тевосяна в м. Електросталь (Російська Федерація), об’єкти металургійних комбінатів «Криворіжсталь», ім. Кім Чака (Корея) фероспланий завод у м. Висакхапатнам (Індія), металургійний завод «Сарканайс Металургс» (Латвія), Кримський содовий завод та інші. Відзначений Почесною грамотою Міністерства будівництва УРСР. Звільнився з роботи в 1989 році за станом здоров’я.

УДОВЕНКО Сергій Михайлович Народився у 1921 році. У 1954 році закінчив Всесоюзний заочний інститут промисловості будматеріалів за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Досвідчений фахівець у галузі проєктування та обстеження металевих конструкцій. У Проектній конторі «Проектстальконструкція» працював з 1948 року на посадах техніка-конструктора, старшого техніка, інженера, старшого інженера, керівника групи, головного інженера проєкту, начальника відділу, головного спеціаліста технічного відділу. Брав участь у проєктуванні металевих конструкцій об’єктів металургійних комбінатів у містах Череповці, Єнакієвому, Макіївці, Магнітогорську. Керував роботами з експериментального проєктування, з типізації вузлових з’єднань, з уніфікації та нормалізації деталей, з проєктування конструкцій з холоднодеформованих замкнених профілів, з аналізу якості проєктування металевих конструкцій у проєктних організаціях галузевих міністерств. У 1969 – 1973 роках у складі групи радянських спеціалістів брав участь у будівництві металургійного комбінату в м. Бокаро (Індія). Був нагороджений «Орденом Вітчизняної війни I ступеню» та багатьма медалями. Ветеран Другої світової війни, служив у армії з 1940 до 1946 року. Сергій Михайлович пішов із життя у 92 роки.

УХАНЬОВ Леонід Михайлович Народився у 1940 році. У 1963 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво». Кваліфікований спеціаліст у галузі металевих будівельних конструкцій. З 1971 до 1996 року працював в інституті «УкрНДІпроектстальконструкція» на посадах від інженера до начальника відділу легких металевих конструкцій. Займався обстеженням, проєктуванням та розробкою нових конструктивних форм. Спеціалізувався на конструкціях покриттів. Мав авторські свідоцтва на винаходи.

ФУКСМАН Олег Абрамович Народився у 1932 році. У 1955 році закінчив Харківський автомобільно-дорожній інститут за спеціальністю «Мости і тунелі». Кваліфікований фахівець у галузі металевих конструкцій. Працював в інституті з 1958 до 1995 року на різних посадах. Брав участь у проєктуванні металургійного заводу «Артамехр» в Ірані, Краматорського заводу лиття і поковок (цехи № 1, 2, ковальськопресовий, обдирнотермічний), Новокраматорського машинобудівного заводу (цехи № 3, 4, 23, контрольно-вимірювальних приладів, стан 500), висотного готелю у м. Суми, Алчевського, Новолипецького та Єнакіївського металургійних комбінатів, Череповецького металургійного комбінату «Северсталь» (Російська Федерація). Олег Абрамович помер у 2022 році.

ФУРМАН Борис Львович Народився у 1932 році. У 1955 році закінчив Київський політехнічний інститут. Після закінчення інституту працював у тресті «Донбассільбуд». У 1956 році був прийнятий на роботу в Проектну контору «Проектстальконструкція». У 1967 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Висококваліфікований спеціаліст у галузі проєктування будівельних металоконструкцій. Після закінчення другого вищого навчального закладу працював в інституті «Проектстальконструкція» головним інженером проєкту, з 1992 року – начальником наукового підрозділу відділу цивільних і промислових споруд, а з 1996 року – головним конструктором. За його безпосередньою участю розроблено проєкти для низки галузей промисловості, включаючи найскладніші об’єкти металургії, суднобудування, машинобудування, хімічної та паперової промисловості. За проєктами, які розроблялися під керівництвом Бориса Львовича, побудовані великі промислові комплекси в Україні, Російській Федерації, Грузії, Латвії, Болгарії, Індії та Кореї. Фурман Б. Л. – один із співавторів третього тому трьохтомного довідника «Зварні будівельні конструкції» (2003). Нагороджений медалями та численними відомчими відзнаками. Борис Львович помер у 2024 році.

ХАРЧЕНКО Ростислав Борисович Народився в 1937 році. В 1959 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Висококваліфікований спеціаліст у галузі досліджень будівельних металоконструкцій, кандидат технічних наук (1974). Трудову діяльність розпочав у м. Красноярську в тресті «Красноярськелектромережбуд». З 1961 до 1982 року працював на різних посадах в тресті «Південьелектросітьбуд», а потім науковим співробітником Науково-дослідного інституту будівельних конструкцій. З 1983 року був переведений до інституту «УкрНДІпроектстальконструкція», де працював завідувачем лабораторії, а з 1996 року до 2015 року – завідувачем відділу цивільних та промислових споруд. Має 50 наукових праць і 14 винаходів. Нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2004). Звільнився з роботи у 2015 році за станом здоров’я.

ХІЛІНСЬКИЙ Вільгельм Адольфович Народився у 1933 році. У 1957 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Кваліфікований фахівець у галузі металевих конструкцій. Працював в інституті «Укрпроектстальконструкція» з 1964 до 1992 року, обіймаючи посади керівника бригади, головного спеціаліста, головного інженера проєкту, заступника начальника відділу. Член науково-технічної ради інституту. Під його керівництвом запроєктовані унікальні висотні башти-труби заввишки 250 – 320 м для теплових електростанцій. У 1975-1977 роках працював у групі авторського нагляду в Єгипті, де проявив себе кваліфікованим спеціалістом. Автор винаходів у галузі металобудівництва.

ЦИПІН Едуард Григорович Народився у 1932 році. У 1955 році закінчив Київський політехнічний інститут. Досвідчений спеціаліст у галузі заводського виготовлення металевих конструкцій. З 1958 до 1992 року працював в інституті «Укрпроектстальконструкція» на посадах від інженера до головного інженера проєкту. Займався комплексним проєктуванням заводів металевих конструкцій та інших промислових споруд. Був головним інженером проєкту реконструкції та нового будівництва заводів металоконструкцій, підпорядкованих Мінмонтажспецбуду України.

ЦИХАНОВСЬКИЙ Валентин Костянтинович Народився у 1937 році. У 1956 році закінчив Київський гірничий технікум за спеціальністю «Шахтне будівництво». З 1956 до 1971 року працював прохідником, гірничим майстром, будівельним майстром і виконробом. У 1975 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Висококваліфікований спеціаліст у галузі розрахунків та дослідження просторових нелінійно деформівних конструкцій, доктор технічних наук (1999), професор (2005), дійсний член Академії будівництва України (2011). Після закінчення вищого навчального закладу працював у Проблемній науково-дослідній лабораторії тонкостінних просторових конструкцій Київського інженерно-будівельного інституту, де послідовно обіймав посади інженера, молодшого наукового співробітника, старшого наукового співробітника, провідного наукового співробітника та завідувача відділу. У 1981 році закінчив аспірантуру при кафедрі будівельної механіки і захистив дисертацію «Дослідження напружено-деформованого стану м’яких оболонок методом скінченних елементів» на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук. У 1999 році захистив дисертацію «Деформування висячих і пневмонапружених оболонок із урахуванням геометричної та фізичної нелінійності» на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук. З 2002 року працював завідувачем кафедри реконструкції аеропортів та автошляхів Національного авіаційного університету та за сумісництвом головним науковим співробітником в інституті «УкрНДІпроектстальконструкція імені В.М. Шимановського». Його наукові дослідження пов’язані з вивченням процесів нелінійного деформування, формозмінення та складкоутворення оболонкових конструкцій великопрогонових покриттів унікальних споруд, зокрема, м’яких і висячих оболонок. Виконав чисельні дослідження деформування полегшених аеродромних покриттів на пружній основі. Автор понад 170 наукових праць, у тому числі, 12 монографій та 3 авторських свідоцтва на винаходи. Учасник понад 30 наукових конференцій. Валентин Костянтинович помер у 2012 році.

ЧОРНА Ревека Соломонівна Народилась у 1909 році. У 1936 році закінчила Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Спеціалістка у галузі проєктування будівельних конструкцій. Найстаріша працівниця інституту. Особливе проектне бюро № 3 тресту «Проектстальконструкція» з відновлення мостів у 1944 і 1945 роках було розташоване у квартирі Ревеки Соломонівни. Працювала у цьому бюро з 1945 до 1969 року на посадах інженера і старшого інженера.

ШАПРАН Всеволод Іванович Народився у 1929 році. У 1957 році закінчив Вищі інженерні курси при Київському інженерно-будівельному інституті за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво». Кваліфікований спеціаліст у галузі проєктування металевих будівельних конструкцій. В інституті «Укрпроектстальконструкція» працював з 1958 до 2004 року на посадах від інженера до головного інженера проєкту. Має авторські свідоцтва на винаходи полегшених металевих конструкцій.

ШВАРЦ Костянтин Леонтійович Народився у 1936 році. У 1965 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво». Досвідчений спеціаліст у галузі проєктування металевих конструкцій цивільних та видовищних будівель, зокрема висотних. З 1967 працював в інституті «Укрпроектстальконструкція» на посадах від інженера до головного інженера проєкту відділу нових типів конструкцій. Брав участь у проєктуванні Театру опери та балету в м. Харкові, аеровокзалу в м. Баку, Національного музею історії України у Другій світовій війні, готелю «Київ», бібліотеки ім. Вернадського, вокзального комплексу «Південний» станції «Київ-Пасажирський», торговельно-розважального центру «Gulliver», реконструкції адміністративного будинку Генеральної прокуратури України у м. Києві та в інших роботах. Має відомчі нагороди. Костянтин Леонтійович помер у 2017 році.

ШЕВЕРНИЦЬКИЙ Юрій Феодосійович Народився у 1923 році. У 1949 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво». Досвідчений конструктор, фахівець із питань поєднання несних металевих конструкцій з технологічним обладнанням. Працював в інституті «Укрпроектстальконструкція» з 1953 до 1970 року. Багато років проєктував конструкції для промислового будівництва, виконував конструювання телевізійних башт у містах Тбілісі й Єревані.

ШЕЙНІЧ Олександр Антонович Народився у 1920 році. У 1941 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво», а в 1943 році  Ленінградську військово-повітряну академію Червоної Армії за спеціальністю «Інженер-будівельник аеродромів і спецспоруд». У 1942 – 1945 роках був командиром військової частини з будівництва аеродромів і спецспоруд, у 1945 – 1946 роках виконував обов’язки Генерального уповноваженого від радянського командування з питань відновлення зруйнованих об’єктів у м. Відні (Австрія). Досвідчений фахівець у галузі проєктування металевих конструкцій промислових та цивільних споруд. В Особливе проектне бюро №3 тресту «Проектстальконструкція» з відновлення мостів прийшов у 1948 році. Працював на посадах інженера, керівника групи, головного інженера проєкту, начальника та головного конструктора відділу типового проєктування металевих конструкцій. Брав участь у проєктуванні металевих конструкцій об’єктів і споруд промислового та цивільного призначення, серед яких міст ім. Є. О. Патона, покриття Національного палацу мистецтв «Україна» в м. Києві, Львівський автозавод, меткомбінати у містах Череповці, Новолипецьку, Челябінську, Магнітогорську, метзавод «Дунай Вашмю» (Угорщина), Сінарський трубний завод. Керував розробленням проєктів типових конструкцій (колони, в’язі, ферми покриття тощо) промислових споруд. Брав активну участь у роботі Науково-технічної ради інституту, займався підготовкою молодих спеціалістів. Олександр Антонович був виваженою, вишуканою людиною, полюбляв музику і грав на роялі. Закінчив трудову діяльність у 89 років, а пішов з життя на 97-му році.

ШНАЙДЕР Абрам Ісаакович Народився у 1922 році, учасник Другої світової війни. Після демобілізації навчався в Київському політехнічному інституті, який закінчив у 1949 році за спеціальністю «Інженер-механік». Досвідчений фахівець із проєктування металевих конструкцій. Працював в інституті з 1953 року, займався конструюванням трубчастих вузлів телевізійної башти у м. Ленінграді, натяжних пристроїв для відтяжок щогл, механічних деталей антенних сіток. У 1966 році був переведений на роботу в трест «Укрмонтажоргбуд», де займався конструюванням монтажних пристроїв, у тому числі і для спорудження саркофага над 4-м енергоблоком Чорнобильської атомної електростанції. Абрам Ісаакович помер у 1988 році.

ШТЕЙН Мотя Рафаїлович Народився у 1921 році. У 1940 році вступив до Київського інженерно-будівельного інституту. Звідти у червні 1941 року пішов добровольцем на фронт. Був поранений. Після звільнення м. Києва продовжив навчання, у 1947 році закінчив інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Досвідчений спеціаліст із проєктування металоконструкцій промислових будівель. У 1948 році прийшов працювати до Проектної контори «Проектстальконструкція». Працював інженером, старшим інженером, керівником бригади. Керував групою у складі 4 – 6 спеціалістів, яка займалася складними об’єктами металургійної та гірничорудної промисловості, проєктуванням промислових будівель прогоном до 100 м. Займався також обмірами, обстеженнями та підсиленням конструкцій. Звільнився з роботи в 1988 році у зв’язку з виходом на пенсію.

ШУЛЬМАН Ігор Зіновійович Народився у 1965 році. У 1987 році закінчив Дніпропетровський інститут залізничного транспорту за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво», кандидат технічних наук (1993). Після закінчення інституту працював на інженерних та керівних посадах у проєктних та науково-дослідних організаціях міст Москви та Дніпропетровська (нині м. Дніпро). Кваліфікований фахівець у галузі оцінки технічного стану та інструментальних вимірювань параметрів металевих конструкцій. У 2009 – 2020 роках – директор Дніпропетровського комплексного відділення Українського інституту сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського. І.З. Шульман – керівник і безпосередній учасник робіт із визначення технічного стану металевих конструкцій радіотелевізійних башт, антенно-щоглових споруд різного призначення, залізничних шляхопроводів, трубопровідних переходів, ангарів, робіт із проєктування для нового будівництва, реконструкції та підсилення металевих конструкцій різного призначення. Співавтор монографії «Випробування і моніторинг інженерних споруд» (2013).

ЮРАС Зиновій Андрійович Народився у 1939 році. У 1967 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Кваліфікований спеціаліст у галузі проєктування будівельних металевих конструкцій, зокрема, листових. В інституті «УкрНДІпроектстальконструкція» працював з 1975 до 2011 року завідувачем бригади та головним інженером проєкту. Займався розробленням проєктів резервуарів для нафти, нафтоматеріалів та мазуту.

ЮСУПОВ Олександр Каюмович Народився у 1948 році. У 1973 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Кваліфікований спеціаліст у галузі проєктування будівельних металевих конструкцій. З 1971 до 1994 року працював в інституті «Укрпроектстальконструкція» на посадах від техніка до головного інженера проєкту. Має авторські свідоцтва на винаходи. Згодом заснував Товариство з обмеженою відповідальністю «Архметалпроект».

ЯКОВЛЄВ Владлен Євгенович Народився у 1937 році. У 1959 році закінчив Ленінградську військово-повітряну інженерну академію імені О. Ф. Можайського. Кваліфікований фахівець у галузі проєктування сталевих будівельних конструкцій. Працював в інституті з 1964 до 2007 року, обіймаючи посади старшого інженера, завідувача групи, а з 2003 року – головного інженера проєкту. Закінчив аспірантуру при інституті «УкрНДІпроект» у 1972 році. На посаді головного інженера проєктів проявив себе як вимогливий та досвідчений організатор, поєднуючи цю роботу з проєктуванням та обстеженням об’єктів мобільного зв’язку на території України. Виконував відповідальні розрахунки нових об’єктів зв’язку, реконструкцію та перевірку несної спроможності існуючих опор висотних споруд, зокрема, розрахунки щогли заввишки 350 м у м. Вінниця, розрахунки башт РПС заввишки 200 м у містах Олевськ та Жовтень.