Відомі вихідці з інституту
|
АРОШЕНКО Михайло Михайлович
Народився у 1944 році. У 1966 році закінчив із відзнакою Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Спеціаліст у галузі металевих конструкцій, журналіст і літератор.
Працював виконробом та керівником групи з обстеження аварійних будівель. Працюючи в інституті «Укрпроектстальконструкція» на посадах керівника групи та головного інженера проекту, брав участь у реконструкції заводів металевих конструкцій.
Широко відомий як журналіст, літератор, поет. Був кореспондентом декількох газет, радіо й телебачення у містах Дніпропетровськ, Київ і Москва. З 1992 року – завідувач відділу засобів масової інформації Дніпропетровської обласної держадміністрації та позаштатний консультант Верховної Ради України.
Автор книг «Вновь обретенная надежность» (1989), «Наш взрослый детский дом» (1990), «Тайны стальных конструкций» (2004), автор Поштового гімну України, гімнів і пісень багатьох міст.
|
|
ГОРОДЕЦЬКИЙ Олександр Сергійович
Народився у 1935 році. Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво» (1955). Доктор технічних наук (1979), професор (1984). Лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1986). Відомий фахівець у галузі будівельних конструкцій та автоматизації розрахунків. Дійсний член Академії будівництва України. З 1955 до 1961 року працював в інституті «Укрпроектстальконструкція» на посадах інженера і головного інженера проєкту, з 1961 до 1976 року – завідувача лабораторії обчислювальної техніки інституту КиївЗНДІЕП, а з 1976 року – заступника директора з наукової роботи Науково-дослідного інституту автоматизованих систем планування та управління у будівництві.
Наукові дослідження: чисельні методи будівельної механіки, їхня реалізація на комп’ютерах, комп’ютерні технології проєктування. Під його керівництвом розроблені програмні комплекси «ЛІРА», «ЛІРА-САПР», «МОНОМАХ», «САПФІР».
Має численні наукові публікації, зокрема монографію: «Метод конечных элементов: Теория и численная реализация» (1997), «Компьютерное моделирование в задачах строительной механики» (2016).
Олександр Сергійович помер у 2022 році.
|
|
ДЕХТЯРЮК Євген Семенович
Народився у 1935 році. Закінчив Київський автомобільно-дорожній інститут за спеціальністю «Мости і тунелі» у 1958 році та Київський національний університет імені Тараса Шевченка у 1965 році. Висококваліфікований фахівець у галузі будівельної механіки і динаміки споруд. Доктор технічних наук (1990), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1991).
В інституті працював у 1958 – 1959 роках на інженерних посадах і займався розрахунками щоглових конструкцій. Потім працював у Обчислюваному центрі АН УРСР і в Київському національному університеті будівництва і архітектури завідувачем сектору і далі – професором кафедри будівельної механіки.
Опублікував понад сто наукових праць, зокрема, монографії «Будівельна механіка. Динаміка споруд» (1998); «Імовірнісні методи розрахунку конструкцій. Випадкові коливання пружних систем» (2005).
Євген Семенович помер у 2012 році.
|
|
ДМИТРІЄВ Леонід Георгійович
Народився у 1931 році. У 1954 році закінчив Тбіліський інститут інженерів залізничного транспорту. Кандидат технічних наук (1964), член-кореспондент Української академії архітектури, лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1982). Відомий інженер, вчений і педагог.
З 1955 до 1963 року працював в інституті «Проектстальконструкція» на різних посадах. Був розробником і автором оригінальних інженерних рішень, у тому числі пристосувань для монтажу збірних залізобетонних конструкцій, монтажу методом підрощування телевізійної башти Ленінградського телецентру, проєкту павільйону України на міжнародному ярмарку у м. Марселі, конструкцій антенних сіток радіоцентру в м. Багдаді. Був одним із піонерів автоматизації розрахунків на клавішних, а потім на електронних обчислювальних машинах.
Потім працював в інституті КиївЗНДІЕП, де продовжував проєктну діяльність і керував розробкою конструкцій покриття центрального термінала аеропорту «Бориспіль», конструкції 2-го ярусу трибун Республіканського стадіону, оригінальної вантової конструкції лижного трампліна та інших об’єктів громадського призначення.
Групою Л. Г. Дмитрієва були створені висяча залізобетонна оболонка торгового павільйону на Володимирському ранку, металева мембранна конструкція покриття над магазином меблів у м. Києві, вантове покриття ринку в м. Черкаси та інші.
З 1996 року працював на кафедрі архітектурних конструкцій Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.
Був автором багатьох винаходів і наукових публікацій, серед яких монографія «Вантовые покрытия. Расчет и проектирование», що вийшла двома виданнями у 1968 і 1974 роках.
Нагороджений орденами «Трудового Червоного Прапора» і «Знак пошани».
Леонід Георгійович помер у 2018 році.
|
|
ЗДОРЕНКО Володимир Семенович
Народився у 1940 році. У 1962 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Висококваліфікований фахівець у галузі автоматизації розрахунку і проєктування будівельних конструкцій. Доктор технічних наук (1981).
У 1964 – 1967 роках працював в інституті «Укрпроектстальконструкція» інженером і старшим інженером. Далі в 1968 – 1976 роках працював в інституті КиївЗНДІЕП завідувачем лабораторії автоматизації проєктування, а в 1976 – 2000 роках в Науково-дослідному інституті автоматизованих систем планування та управління у будівництві завідувачем лабораторії автоматизації проєктування залізобетонних конструкцій та завідувачем відділу дослідження, розроблення та впровадження методів автоматизованого проєктування залізобетонних конструкцій.
Наукові дослідження: чисельні методи будівельної механіки, їх реалізація на комп’ютерах, комп’ютерні технології проєктування. За його участю розроблені програмні комплекси «ЛІРА» і «ТЛП». Має численні наукові публікації.
З 2000 року мешкає у США.
|
|
ЗУРАХОВ Владлен Якович
Спеціаліст у галузі хімічної технології та металевих конструкцій, видатний шахіст.
Народився у 1930 році. У 1952 році закінчив Київський політехнічний інститут. Працював в інституті «Укрпроектстальконструкція» з 1958 до 1970 року на інженерних посадах. Виконував роботи з обстеження сталевих конструкцій заводів чорної металургії.
Чемпіон України з шахів (1952), майстер спорту СРСР (1954), дворазовий чемпіон м. Києва з шахів (1957, 1959).
Владлен Якович помер у 1991 році.
|
|
КАСІЛОВ Олександр Васильович
Народився у 1933 році. У 1956 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво» і того ж року почав працювати в інституті «Укрпроектстальконструкція», де займався проєктуванням металевих конструкцій промислових будівель і споруд. Пройшов шлях від інженера до головного інженера проєкту.
Відомий фахівець у галузі проєктування будівельних конструкцій, кандидат технічних наук (1967), лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1982).
З 1963 року працював в інституті КиївЗНДІЕП, проводив дослідження вантових конструкцій, беручи активну участь у їх проєктуванні. З 1986 року і до кінця свого життя обіймав посаду директора цього інституту.
Один із авторів монографії «Вантовые покрытия. Расчет и проектирование», що вийшла двома виданнями у 1968 і 1974 роках.
Олександр Васильович помер у 1988 році.
|
|
ЛИМАРЕНКО Віталій Олександрович
Народився у 1941 році. У 1963 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Кваліфікований фахівець у галузі проєктування, обстеження і реконструкції об’єктів будівництва. Кандидат технічних наук (1988), член Президії Академії будівництва України.
У 1964 – 1984 роках працював в інституті «Укрпроектстальконструкція» на посадах старшого інженера, керівника групи, начальника відділу, заступника головного інженера інституту. Керував розробкою проєктів КМ, організовував і здійснював моніторинг стану сталевих конструкцій промислових об’єктів, що експлуатуються.
У 1971 році у складі групи радянських фахівців працював на будівництві алюмінієвого заводу в м. Сейдишехір (Туреччина) і одержав за це державну нагороду.
За час роботи в інституті проявив себе кваліфікованим спеціалістом, успішним куратором структурних підрозділів, керував галузевими науково-технічними розробками з проблем технічного стану металевих конструкцій. За сумлінну працю був нагороджений орденом «Знак Пошани» (1984).
У 1984 році наказом Держбуду СРСР був призначений директором інституту «Київський Промбудпроект», де й працював до кінця свого життя.
Віталій Олександрович помер у 2002 році.
|
|
ОГЛОБЛЯ Олександр Іванович
Народився у 1955 році. Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво» (1978), доктор технічних наук (1995), професор (2000), заслужений діяч науки і техніки України (2012), дійсний член Академії будівництва України. Відомий спеціаліст у галузі будівельної механіки і механіки гідротехнічних споруд.
З 1978 до 2000 року працював у Проблемній науково-дослідній лабораторії тонкостінних просторових конструкцій Київського інженерно-будівельного інституту, де підготував і захистив кандидатську дисертацію на тему «Чисельне дослідження стійкості оболонкових систем з урахуванням однобічних в’язей» (1981), докторську дисертацію на тему «Напружено-деформований стан та стійкість тришарових конструкцій з урахуванням розшарувань».
У 2000 році перейшов на роботу до Українського інституту сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського, де займався науково-організаційною роботою, очолюючи Науково-дослідний відділ технічного розвитку та виконуючи функції ученого секретаря інституту і спеціалізованої ради із захисту дисертацій.
З 2006 до 2024 року – директор Українського державного науково-дослідного і проєктно-вишукувального інституту «УкрНДІводоканалпроект».
Має численні науково-технічні праці, зокрема, монографії (у співавторстві): «Устойчивость и колебания деформируемых систем с односторонними связями» (1982), «Теория и расчет трехслойных конструкций, содержащих расслоения» (1997), «Стан та залишковий ресурс фонду будівельних металевих конструкцій в Україні» (2002).
Нагороджений Подякою Кабінету Міністрів України (2004) і Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2010).
|
|
ПЕРЕЛЬМУТЕР Анатолій Вікторович
Народився у 1933 році. У 1955 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». З 1957 до 1993 року працював в інституті «Укрпроектстальконструкція» на посадах від інженера до начальника відділу.
Відомий спеціаліст у галузі сталевих будівельних конструкцій, будівельної механіки, автоматизації розрахунків і прикладної теорії надійності. Доктор технічних наук (1987), член Національного комітету України з теоретичної і прикладної механіки (1989), дійсний член Академії будівництва України (1994), дійсний член Всесвітньої академії наук комплексної безпеки (2005), іноземний член Російської академії архітектури і будівельних наук (2006).
Інженерна діяльність А. В. Перельмутера пов’язана з висотними спорудами. Під його керівництвом запроєктована велика кількість щоглових систем зв’язку, баштових і щоглових телевізійних опор. Серед них системи щогл для радіоцентрів в Іраку, Гвінеї та на Кубі, телевізійні башти у містах Тбілісі та Єревані.
Його фундаментальною науковою роботою є тритомна монографія «Устойчивость равновесия конструкций и родственные проблемы», яка була перевидана у США англійською мовою. Найбільш касовою виявилася монографія «Нагрузки и воздействия на здания и сооружения», яка витримала чотири видання і була відзначена Медаллю Академії будівництва України імені академіка М. С. Буднікова. За монографію «Расчетные модели сооружений и возможность их анализа» він був нагороджений Золотою медаллю Російської академії архітектури й будівельних наук.
Результати його робіт із надійності лягли в основу ДБН «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель і споруд».
А. В. Перельмутер є ідеологом і постановником задач програмної системи SCAD, яка широко використовується на території колишнього Радянського Союзу та деяких країн Західної Європи й Азії.
А. В. Перельмутер був одним із незалежних експертів, які вирішували принципові питання при створенні Нового безпечного конфайнменту над 4-м енергоблоком Чорнобильської атомної електростанції, а пізніше керував виконанням дублюючих розрахунків металевого каркаса цієї споруди за допомогою програмного комплексу SCAD.
Останнім часом А. В. Перельмутер працює над популяризацією будівельної науки і питаннями історії металевих конструкцій..
|
|
САВЧЕНКО-БЄЛЬСЬКА Марія Віталіївна
Народилася у 1959 році. Закінчила Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Фахівець із питань біологічної корозії будівельних конструкцій, кандидат технічних наук (1990).
З 1981 до 2002 року працювала в інституті «УкрНДІпроектстальконструкція». Займалась питаннями довговічності конструкцій.
Стала відомим організатором екскурсій по історичних місцях м. Києва і займається цим професійно з 2002 року.
|
|
СВІТЛИЧНА Леоніда Павлівна
Досвідчений спеціаліст із розрахунку будівельних конструкцій.
Народилася у 1924 році. У 1948 році закінчила Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво», а потім аспірантуру Інституту будівельної механіки (1951). Після закінчення аспірантури працювала асистентом на кафедрі опору матеріалів Київського інженерно-будівельного інституту і з 1957 року, за сумісництвом, в інституті «Укрпроектстальконструкція», де займалась розрахунками складних інженерних споруд.
Після арешту її чоловіка, відомого діяча українського дисидентського руху Івана Світличного, у 1972 році згідно встановленого у колишньому СРСР порядку була звільнена з викладацької роботи. В інституті продовжувала працювати «надомницею» аж до 1977 року, коли поїхала до чоловіка на заслання.
Леоніда Павлівна померла у 2003 році.
|
|
СОСІС Петро Мойсейович
Народився у 1918 році. У 1940 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Відомий фахівець із питань будівельної механіки й автоматизації розрахунків, доктор технічних наук (1967), учасник і інвалід війни.
Після лікування тяжкого поранення, яке він одержав у 1943 році, навчався в аспірантурі в Київському інженерно-будівельному інституті, де захистив кандидатську дисертацію (1951), у якій замість відомого методу Харді Кроса запропонував більш ефективний метод перерозподілу деформацій.
Працюючи у проєктній конторі «Проектстальконструкція», а потім – в інституті з 1951 до 1964 року, спеціалізувався на виконанні розрахунків для таких об’єктів, як рекордний за розмірами радіотелескоп у м. Серпухові та телевізійна башта у м. Ленінграді. Запропонував просту алгоритмічну мову для виконання розрахунків на клавішних обчислювальних машинах, був активним популяризатором використання алгоритмічної мови АЛГОЛ-60.
З 1964 року і до кінця життя працював в інституті КиївЗНДІЕП, де захистив докторську дисертацію. Має понад 30 наукових публікацій, у тому числі, 6 монографій, серед яких «Алгоритмический язык АЛГОЛ-60 и применение его в строительной механике», «Статически неопределимые системы. Построение и развитие алгоритмов».
Петро Мойсейович помер у 1968 році.
|
|
ТРОФИМЕНКО Юрій Миколайович
Народився у 1931 році. У 1956 році закінчив Київський автомобільно-дорожній інститут за спеціальністю «Мости і тунелі» і почав працювати у Проектній конторі «Проектстальконструкція». Досвідчений спеціаліст у галузі проектування та обстеження будівельних конструкцій. Займався обстеженням металевих конструкцій, зокрема, антенно-щоглового комплексу далекого радіозв’язку поблизу м. Миколаїв.
Після переходу на роботу до інституту КиївЗНДІЕП працював заступником головного інженера інституту і брав участь у проєктуванні міста Славутич, побудованого після Чорнобильської катастрофи.
Одержав у 1983 році Державну премію України в галузі науки і техніки за створення спортивного комплексу Республіканського стадіону в м. Києві та у 1992 році – Державну премію України з архітектури за готельний комплекс «Інтурист» на 735 місць у м. Києві по вул. Госпітальній.
Захоплювався вищим пілотажем і завершив цю кар’єру, завоювавши титул чемпіона Радянського Союзу з літакового спорту.
|
|
ФІАЛКО Сергій Юрійович
Народився у 1956 році. У 1978 році закінчив Казанський архітектурно-будівельний університет за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво». Після цього працював в інституті механіки НАН України. Висококваліфікований фахівець із питань будівельної механіки та інформатики, доктор технічних наук (2004), професор.
З 1986 до 1991 року був провідним науковим співробітником в інституті «УкрНДІпроектстальконструкція», займався розробкою методів і створенням комп’ютерних програм для розрахунку елементів металоконструкцій, що мають геометричні недосконалості.
Подальша доля С. Ю. Фіалка пов’язана з Польщею, де він працював у фірмі «RoboBAT» і у Краківському політехнічному університеті імені Тадеуша Костюшко. Одночасно консультував фірму СКАД-софт і є розробником багатьох програмних модулів комплексу SCAD.
Має праці російською та англійською мовами. Серед них монографія «Применение метода конечных элементов к анализу прочности и несущей способности тонкостенных железобетонных конструкций с учетом физической нелинейности» (2018).
|
|
ФОТІЄВА Ніна Наумівна
Народилась у 1936 році. Закінчила Київський державний університет (1958). З 1958 до 1963 року працювала в проєктній конторі «Проектстальконструкція» на посадах інженера і старшого інженера, де виконувала розрахунки висотних споруд.
Відомий фахівець із геомеханіки – основоположник механіки підземних споруд, доктор технічних наук (1972), професор (1982), лауреат Премії Ради Міністрів СРСР (1991).
З 1963 до 1979 року працювала у Московському НДІ основ і підземних споруд молодшим, а потім старшим науковим співробітником. З 1979 року очолювала кафедру механіки матеріалів у Тульському політехнічному інституті.
Автор більш ніж 250 наукових публікацій у 28 країнах світу, зокрема, 4-х монографій: «Расчет обделок тоннелей некругового поперечного сечения (1974), «Расчет крепи подземных сооружений в сейсмически активных районах» (1980), «Проектирование и расчет крепи капитальных горных выработок» (1986), «Расчет крепи параллельных выработок в сейсмических районах (1992).
Ніна Наумівна померла у 2018 році.
|
|
ЧЕРКАСЬКИЙ Давид Янович
Народився у 1931 році. У 1955 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво» і з 1955 до 1959 року працював у проєктній конторі «Проектстальконструкція» на посадах інженера і старшого інженера.
Видатний український режисер-мультиплікатор, художник мультиплікатор, заслужений діяч мистецтв України (1995), народний артист України (2010), кавалер орденів «За заслуги» III ступеня (2002), «За заслуги» II ступеня (2007), за фахом – інженер-будівельник.
У 1959 році був прийнятий у відділ мультиплікації студії «Київнаукфільм», де й реалізував свій блискучий талант мультиплікатора. Його серіали «Приключения капитана Врунгеля», «Доктор Айболит» і «Остров сокровищ» стали улюбленими для багатьох тисяч глядачів.
Давид Янович помер у 2018 році.
|