Головні інженери
|
ФОМЕНКО Антон Федорович (1954 – 1962)
Народився у 1903 році. У 1930 році закінчив Київський політехнічний інститут.
Висококваліфікований фахівець у галузі металевих конструкцій. Працював у Проєктній конторі «Проектстальконструкція» з 1954 до 1963 року на посаді головного інженера. Брав участь у розробленні проєктів відбудови зруйнованих мостів, промислових будівель та інших споруд в Україні. За його участю запроєктовано низку об'єктів металургії (прокатний цех Череповецького металургійного заводу, мартенівський цех Челябінського металургійного заводу, мартенівський цех Орсько-Халілівського металургійного комбінату); відділення цементних заводів Теплоозерського, Спаського, Нижньо-тагільського; мостові переходи через річки Південний Буг, Синюху в м. Первомайську, Мож у м. Змієві; телевізійну башту в м. Ленінграді; головний корпус Запорізького трансформаторного заводу.
На посаді головного інженера перед надсиланням замовнику перевіряв усі креслення Проєктної контори, знаходив помилки та недоліки і пояснював, як їх виправити.
Удостоєний почесних звань «Відмінний відбудовник» (1944) та «Заслужений будівельник» (1956).
|
|
ШУМИЦЬКИЙ Олег Іванович (1962 – 1964)
Народився у 1916 році. У 1941 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Відомий спеціаліст у галузі зварних сталевих конструкцій, талановитий організатор роботи великого колективу спеціалістів. Лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки за спорудження Київської телевізійної башти (1974). Дійсний член Академії будівництва України (1993).
У 1942 році пішов добровольцем на фронт, був поранений, нагороджений бойовими орденами. Після закінчення війни був призначений на роботу в Особливе проєктне бюро № 3 тресту «Проектстальконструкція» з відновлення зруйнованих мостів та інших інженерних споруд України, згодом очолив його і перетворив у самостійну організацію – Проєктну контору «Проектстальконструкція», силами якої було створено дві визначальні сталеві суцільнозварні споруди: міст ім. Є.О. Патона через р. Дніпро у м. Києві та телевізійну башту заввишки 330 м у м. Ленінграді. Завдяки цим роботам О.І. Шумицький започаткував тісну співпрацю очолюваного ним колективу з Інститутом електрозварювання імені Є.О. Патона, яка продовжується до цього часу. За його ініціативою у 1960 році на базі Проєктної контори був створений Державний проєктний інститут «Укрпроектстальконструкція».
У 1962 році директором цього інституту був призначений працівник Міністерства монтажних та спеціальних будівельних робіт О.М. Ісаєв, а О.І. Шумицький був переведений на посаду головного інженера.
Починаючи з 1964 року О.І. Шумицький знову став директором інституту і працював на посадах директора, та заступника головного інженера до 2004 року. Одночасно керував проєктуванням Київської телевізійної башти, великопрогонового покриття Національного палацу мистецтв «Україна» у м. Києві й багатьох інших об’єктів. Після аварії на Чорнобильській атомній електростанції він брав участь у створенні об’єкта «Укриття». На його кар’єру негативно вплинула аварія (1969) металевого обеліска заввишки 70 м, присвяченого 25-річчю Корсунь-Шевченківської наступальної операції.
О. І. Шумицькому належить понад 40 наукових друкованих праць та авторських свідоцтв на винаходи. Він нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора (1959), Почесною грамотою Президії Верховної Ради України (1980), Знаком Пошани Київського міського голови. Йому призначена пенсія «За особливі заслуги перед Україною».
Олег Іванович помер у 2004 році.
|
|
АНІКЕЄВ-ЛЮБОВ Геннадій Леонідович (1964 – 1971)
Народився у 1926 році. У 1951 році закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Отримав великий досвід роботи з виготовлення сталевих конструкцій, працюючи на заводах металоконструкцій у містах Новокузнецьку та Маріуполі.
Працював головним інженером інституту з 1964 до 1971 року. Брав участь у проєктуванні об'єктів будіндустрії, чорної металургії, судно- та авіабудування, зв'язку і телебачення. Серед них: Житомирські ЗОК і ЗМК, Кам'янець-Подільський ЗЛМК, Виксуньський ЗМК (Російська Федерація), Національний палац мистецтв «Україна» та низка інших об'єктів. Керував експериментальними роботами зі створення нових та типових металоконструкцій. Має друковані праці та авторські свідоцтва на винаходи.
Нагороджений п'ятьма державними нагородами.
Геннадій Леонідович помер у 2012 році.
|
|
ЛИСЕНКО Олександр Михайлович (1971 – 1980)
Народився у 1928 році. У 1952 році закінчив Київський автомобільно-дорожній інститут. Досвідчений спеціаліст у галузі проєктування та підсилення металевих конструкцій, син видатного українського скульптора Михайла Григоровича Лисенка.
В інституті «Укрпроектстальконструкція» працював із 1956 до 1980 року на інженерних посадах; із 1971 року – на посаді головного інженера інституту. Брав участь у проєктуванні важливих промислових будівель і споруд, у розробленні технічних рішень і проєктів підсилення і реконструкції існуючих об'єктів, виконаних у металевих конструкціях. Серед них – Нижньотагільський металургійний комбінат, електрометалургійний завод «Електросталь» ім. І.Ф. Тевосяна, завод «Червоний виборжець», завод «Уралхіммаш» у м. Єкатеринбурзі, Кримський содовий завод та низка інших.
Має друковані праці та авторські свідоцтва на винаходи.
|
|
ГОРДЕЄВ Вадим Миколайович (1983 – 1993)
Народився у 1936 році. У 1958 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво», доктор технічних наук (1983), професор (1987), академік-фундатор Академії будівництва України (1993), член Національного комітету України з теоретичної і прикладної механіки (1993), член Міжнародної асоціації з оболонкових і просторових конструкцій (1998), лауреат премії Академії будівництва України імені академіка М.С. Буднікова, заслужений діяч науки і техніки України (2004).
Mr. Gordeiev has been with associated with the Institute since 1958 with intervals. From 1967 to 1983, he was the Head of the Kyiv Research Department of the TsNDIproektstalkonstruktsiya Institute. From 1993 to 1998, he served as the Counsellor for Science and Technology at the Embassy of Ukraine in the Russian Federation. From 1983 to 1993, he was the Chief Engineer of the Institute. Since 1998, he has been the First Deputy Chairman of the Board of the institute, and since 2010, he has been the Deputy General Director for Research.
Має досягнення у наукових дослідженнях із теорії споруд, де одержав фундаментальні результати. Це стосується методів розрахунку плоских сіток із тросів, систем із проковзними вантами, механічних систем із однобічними в’язями, теорії розрахунку симетричних конструкцій. Запропонував нові підходи до проблеми оптимізації металевих будівельних конструкцій у системах автоматизованого проєктування, метод рівномірних запасів у задачах нелінійного програмування, методи пошуку та аналізу множини конструкцій, близьких до оптимальної. Автор популярних книг «Кватерніони і бікватерніони з додатками в геометрії та механіці» та «Таємниці сталевих конструкцій».
Працював над розвиненням української технічної термінології у будівельній галузі. Співавтор Російсько-українського будівельного словника (1994) і Термінологічного словника для перекладу Єврокодів (2013).
He was awarded Honorary Diplomas by the Cabinet of Ministers of Ukraine and the Presidium of the National Academy of Sciences of Ukraine, and with the award from the National Academy of Sciences "For Professional Achievements".
|
|
КОНДРА Михайло Петрович (1997 – 2006)
Народився у 1932 році. У 1961 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Прз 1958 року, з 1997 до 2006 року – головним інженером інституту.
Висококваліфікований спеціаліст у галузі висотних металевих споруд. Брав участь у проєктуванні Ленінградської, Тбіліської, Єреванської, Київської та Харківської телевізійних башт, інших висотних об'єктів у різних країнах світу, у розробленні типових серій уніфікованих металоконструкцій башт та щогл телебачення, радіо, ліній релейного та технологічного зв'язку, витяжних башт підприємств хімії та енергетики, у роботах із реконструкції та визначення технічного стану існуючих висотних споруд. Серед них проєкти реконструкції сталевих башт телебачення у містах Вітебськ, Гродно, Астана тощо. До того ж його доробок містить відповідальну та небезпечну роботу – обстеження вентиляційної башти 3-го та 4-го енергоблоків Чорнобильської атомної електростанції в умовах високого радіаційного фону, а також підсилення і ремонт несних металоконструкцій цієї споруди.
Михайло Петрович – автор 30 наукових друкованих праць, у тому числі, 4-х монографій, зокрема «Стальные башни (проектирование и монтаж)» (1979) і «Высотные сооружения. Теория и практика», що вийшла двома виданнями у 2014 і 2015 роках, а також більше тридцяти авторських свідоцтв на винаходи.
Керував науковою роботою студентів та аспірантів. Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1974), Почесними грамотами Кабінету Міністрів України (2004), Держбуду України та Міносвіти і науки України. Має Подяку Київського міського Голови.
Михайло Петрович раптово помер у 2006 році.
|
|
ПАСЕЧНЮК Володимир Леонідович (2006 – 2025)
Народився у 1949 році. У 1971 році закінчив Київський автомобільно-дорожній інститут за спеціальністю «Інженер-будівельник мостів і тунелів». Член-кореспондент Академії будівництва України.
Досвідчений фахівець у галузі монтажу будівельних металоконструкцій. За його участю були збудовані: киснево-конверторний цех металургійного заводу «Азовсталь», відділення безперервного розливання сталі Алчевського металургійного комбінату, комплекс цехів Київського авіаційного та механічного заводів, монумент «Батьківщина-Мати» у м. Києві, парк кульових резервуарів ВО «Сірка» у Львівській обл., ізотермічні резервуари Калуського ВО «Хлорвініл», резервуари об'ємом до 75 000 м3 для зберігання нафти і нафтопродуктів та багато інших об'єктів. Має наукові друковані праці.
Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1981), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2009), грамотами Держбуду України та Київського міського голови.
|
|
ШАЛІНСЬКИЙ Валерій Володимирович (2025 – дотепер)
Born in 1979, he graduated from the Vinnytsia College of Railway Transport in 1998, majoring in "Construction and Operation of Buildings and Structures". He then graduated from the Ukrainian State Academy of Railway Transport in 2002 with a degree in "Industrial and Civil Engineering."
З 2002 року працює в Українському інституті сталевих конструкцій імені В. М. Шимановського на посадах від інженера до завідувача відділу мостів та спеціальних споруд. Закінчив аспірантуру за спеціальністю «Будівельна механіка» і в 2010 році захистив кандидатську дисертацію. У 2011 році отримав вчене звання старшого наукового співробітника.
He is a highly qualified expert in the design of steel bridge structures. His scientific research focuses on the strength and stability of highly nonlinear spatial combined large-span suspension and cable-stayed systems within and beyond the elastic limits of the material. He developed general mathematical provisions for the loss of their stability and the determination of critical values for forces and loads.
Брав участь у роботах із проєктування, визначення технічного стану й реконструкції мостів і промислових будівель. Серед них: автодорожній мостовий перехід по гідротехнічних спорудах ДніпроГЕС у м. Запоріжжі, міст ім. Є. О. Патона, Парковий пішохідний, Дарницький та Південний мости у м. Києві, шляхопроводи у м. Севастополі, промислові цехи та галереї на металургійному комбінаті «Криворіжсталь» у м. Кривий Ріг.
He contributed to the development of DBN V.2.3-26:2024 "Bridges and Culverts: Design of Steel Structures" and various other national building codes.
Має понад 60 наукових праць, серед яких 3 монографії у співавтор¬стві, зокрема, монографія «Механика висячих систем», яка витримала три видання (2010, 2011, 2013).
In recognition of his long-standing dedication and significant contributions to structural research, design, and the widespread implementation of steel structures, he received a Commendation from the National Academy of Sciences of Ukraine.
He was also awarded Honorary Diplomas by the Chairman of the Dnipro District State Administration in the City of Kyiv.
Furthermore, he was honoured with a Commendation from the National Transport University for his effective collaboration and steadfast support of the faculty and students of the Department of Bridges, Tunnels, and Hydrotechnical Structures (Faculty of Transport Construction).
|